Справа № 751/5438/25 Головуючий у 1 інстанції Ченцова С. М.
Провадження № 33/4823/373/26
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
30 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 12 червня 2025 року, о 20 год 47 хв, у місті Чернігові, по вул. Текстильників, 25, ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 ; під час зупинки транспортного засобу інспектором поліції виявлено та оголошено водію про наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці за допомогою приладу Драгер чи у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Бредюк О.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано, що жодних ознак сп'яніння ОСОБА_1 не мав, що свідчить про незаконність вимоги про проходження огляду з боку працівників поліції. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Звертає увагу на те, що місцевий суд проігнорував ту обставину, що лікар-нарколог не проводив лабораторних досліджень зразків біологічного середовища у ОСОБА_1 , хоча останній наполягав на цьому. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 359930 від 12.06.2025, ОСОБА_1 , 12 червня 2025 року, о 20 год 47 хв, у місті Чернігові, по вул. Текстильників, 25, керував транспортним засобом AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 ; під час зупинки транспортного засобу інспектором поліції виявлено та оголошено водію про наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на місці за допомогою приладу «Драгер» чи у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейські виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров'я, водій погодився пройти такий саме у закладі охорони здоров'я. В медичному закладі своєю поведінкою ОСОБА_1 фактично відмовився від огляду у лікаря-нарколога від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», при цьому зазначивши, що не відмовляється від проходження огляду, але буде здавати тільки кров. Своїми діями намагався уникнути огляду, що правильно розцінено як відмова від проведення огляду на стан сп'яніння. Після чого працівником поліції ОСОБА_1 роз'яснено, що стосовно нього буде складено адміністративний протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. У подальшому на водія складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлено, проте останній від підпису та надання пояснення відмовився.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких в останнього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апелянта про те, що лікарем-наркологом КНП «ЧОПНЛ» допущено порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, так як в останнього не було відібрано зразки біологічного середовища (кров), суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов'язку.
Так, відповідно до спільного наказу МВС та МОЗ 1452/735 від 09.11.2015 року - відібрання біологічних зразків при огляді на стан алкогольного сп'яніння у випадках підозри водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим. Обов'язковим є огляд з відібранням біологічних зразків при підозрі водія у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння чи під дією психотропних речовин.
Крім того, за приписами п.8 даної Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
За приписами п.3 розділу III Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Пунктами розділу ІІІ Інструкції також унормовано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі проходження відповідного огляду і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний