Номер провадження: 33/813/698/26
Номер справи місцевого суду: 493/10/26
Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.
Доповідач Комлева О. С.
25.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - Могилюк Нікіти Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року,
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
ПостановоюБалтського районного суду Одеської області від 19.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,0 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаною постановою Балтського районного суду Одеської області від 19.02.2026 року, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зауважено, що в дорожній ситуації, яка чітко зафіксована на відеозапис, водій транспортного засобу Toyota не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, не подав сигнал світловим покажчиком лівого повороту перед поворотом ліворуч та не переконався в безпечності маневру. При цьому, скаржником зауважено, що момент виконання водієм автомобіля Toyota повороту ліворуч, водій ОСОБА_1 виконував обгін та саме порушення водієм Toyota правил дорожнього руху стали причиною ДТП.
Також скаржником зауважуються про порушення вимог ст. 245 КУпАП та п. 24 постанови Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оскільки судом не забезпечено повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, а також безпосередньо дії водія Toyota, яким порушено низку вимог ПДР України.
Захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в апеляційній скарзі також стверджується, що наявні матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України та, здійснюючи обгін останній був вправі розраховувати на дотримання водієм ОСОБА_2 вимог ПДР України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
В судове засідання, призначене 25 березня 2026 року ОСОБА_2 не з'явився, був сповіщений належним чином, шляхом направлення телефонограми, зважаючи на короткі терміни розгляду справи (а.с. 47).
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов'язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю потерпілого - ОСОБА_2 , зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Осокіна С.Ю., перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що твердження захисту про відсутність можливості уникнути зіткнення внаслідок дій водія автомобіля «Toyota» не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Натомість встановленні обставини свідчать, що саме ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу «ВАЗ 21099-20», не забезпечив вибір безпечної швидкості руху та не здійснював належного контролю за дорожньою обстановкою, що і призвело до виникнення ДТП, розпочав обгін на перехресті та ближче ніж за 50 м перед пішохідними переходами, що заборонено правилами дорожнього руху. Отже його дії перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків події.
Однак з таким висновком суду, суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив п. 12.1 ПДР України, допустивши зіткнення з автомобілем «Toyota», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543147 від 17.12.2025 року;
- копією рапорту про реєстрацію повідомлення на лінію «102» від 17.12.2025 року № 7408 за фактом вчинення ДТП;
- схемою місця ДТП, яка сталася 17.12.2025 року в м. Балта Подільського району Одеської області по вул. Любомирська, та фотознімками, на яких зафіксовані учасники події та пошкодження, які наявні в обох транспортних засобах;
- письмовим поясненням гр. ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що 17.12.2025 року в м. Балта Подільського району Одеської області по вул. Любомирська, в напрямку с. Мирони, він керував автомобілем марки «Toyota RAV4» д/н/з НОМЕР_1 . Здійснюючи поворот ліворуч відчув різкий удар в задню частину свого автомобіля. Вийшовши з автомобіля побачив, що гр. ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «ВАЗ 21099-20» д/н/з НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з його автомобілем, рухаючись позаду в попутному напрямку;
- письмовим поясненням гр. ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що 17.12.2025 року приблизно об 11:40 год. він керував автомобілем «ВАЗ 21099-20» д/н/з НОМЕР_2 . В м. Балта Подільського району Одеської області по вул. Любомирська, в напрямку с. Мирони, він не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota RAV4» д/н/з НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку;
- з оглянутого відеофайлу, який наданий в якості доказу представником ОСОБА_1 - адвокатом Осокіним С.Ю., з якого вбачається, що зіткнення дійсно відбулося на узбіччі зустрічної смуги руху після завершення маневру, а саме повороту ліворуч автомобілем «Toyota».
Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи та наведені скаржником доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про неповне встановлення судом першої інстанції всіх фактичних обставин подій за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та як наслідок неправильне застосування судом норм матеріального права, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За положеннями ст. 124 КУпАП відповідальність передбачена запорушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543147 ОСОБА_1 17.12.2026 року близько 11 год 40 хв в м. Балта Подільського району Одеської області по вул. Любомирська, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21099-20», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, щопід час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Тобто, зі змісту складеного працівниками поліції протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності порушено вимоги п. 12.1 ПДР України, що знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП.
Разом з тим, згідно наявної в матеріалах справи схеми місця ДТП, на яку містяться посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові, вбачається фіксування напрямку руху транспортних засобів, місце розташування транспортних засобів та безпосередньо місце зіткнення тощо.
При цьому, з долученого до матеріалів справи відеозапису подій, що відбувалися 17.12.2025 року (тобто в день складення протоколу) вбачається фіксування напрямку руху транспортних засобів по проїжджій частині перед зіткнення, місце знаходження автомобілів безпосередньо перед моментом зіткнення, а саме на полосі зустрічного руху, та сам момент ДТП, який відбувся вже на узбіччі проїжджої частини.
Натомість, згідно схеми ДТП на яку посилається суд першої інстанції як на доказ підтвердження порушення особою п. 12.1 ПДР України місцем зіткнення автомобілів є середина проїжджої частини, що не узгоджується із відеозаписом подій, який також досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Згідно дослідженого відеозапису, безпосередньо перед настанням ДТП транспортний засіб під керуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності намагається здійснити маневр обгону транспортного засобу під керуванням потерпілого - ОСОБА_2 , яке виїхало з прилеглої до дороги території та рухається попереду та здійснює в подальшому безпосередньо перед моментом зіткнення маневр повороту ліворуч. Відповідно, розташування авто під керуванням ОСОБА_3 перед моментом зіткнення вбачається на зустрічній полосі руху, при цьому авто під керуванням потерпілого знаходиться перпендикулярно на даній стороні зустрічного руху.
Досліджуючи наведений відеозапис, судом першої інстанції стверджується, що в даній дорожній ситуації саме водій транспортного засобу «ВАЗ 21099-20» ( ОСОБА_3 ) не забезпечив вибір безпечної швидкості руху та не здійснював належного контролю за дорожньою обстановкою, що і призвело до виникнення ДТП, розпочавши обгін на перехресті та ближче ніж за 50 м перед пішохідними переходами, що заборонено правилами дорожнього руху.
Натомість, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити про помилковість наведених висновків суду першої інстанції, оскільки у випадку здійснення обгону на перехресті та ближче ніж за 50 м перед пішохідними переходами, про яке стверджується судом першої інстанції, вказані дії визначені та охоплюються положеннями розділу 14 ПДР України, а саме п. 14.6, натомість ОСОБА_3 інкримінується порушення саме п. 12.1 ПДР України.
З огляду на викладені обстави справи, долучений відеозапис подій, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити щодо відсутності в матеріалах справи підтверджень порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності саме положень п. 12.1 ПДР України щодо порушення якого значиться в протоколі.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 266 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Будь-яких доказів в розумінні положень ст. 266 КУпАП, які б в своїй сукупності підтверджували факт порушення ОСОБА_3 п. 12.1 ПДР України та що саме порушення даного пункту перебуває в причинно-наслідковому зв'язку із ДТП в матеріалах справи не містяться, що в свою чергу підтверджує наведені скаржником доводи апеляційної скарги.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення слід також враховувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) де серед іншого, зазначено, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність розбіжностей між відомостями щодо подій, які містяться в протоколі, та зафіксованими на долученому до матеріалів справи відеозапису, а також відсутність будь-яких інших доказів, які б в своїй сукупності «поза розумними сумнівом» підтверджували наведені в протоколі обставини подій та спростовували наведені скаржником доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду.
За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року - скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 30 березня 2026 року.
Суддя О.С. Комлева