Номер провадження: 22-ц/813/2361/26
Справа № 504/4154/23
Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.
Доповідач Громік Р. Д.
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
27 вересня 2023 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області 38908,81 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому з 30.03.2023 призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» №1058.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що надана Відповідачем при призначенні пенсії довідка №85 від 24.12.2021, видана ДП «Адміністрація морських портів України».
Натомість довідка Адміністрації Одеського морського порту медико-санітарної частини не може бути підставою для призначення дострокової пенсії, оскільки, відсутнє підтвердження, що медико-санітарна частина Одеського морського порту відноситься до закладів охорони здоров'я.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням повторно розглянуто заяву Відповідача про призначення пенсії та вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутня довідка закладу охорони здоров'я, яка підтверджує виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров'я.
Оскільки в період з 30.03.2023 по 30.06.2023 відповідач без наявних на те підстав отримував пенсію, Головним управлінням винесено рішення №2329 від 11.07.2023 про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонеру. Згідно цього рішення, Відповідач повинен відшкодувати 38908,81 грн, розмір заборгованості визначений протоколом заборгованості пенсії станом на 7 місяць 2023 року.
Однак станом на дату подання позовної заяви кошти до Головного управління не надходили.
Зважаючи на те, що надміру виплачені суми пенсійних виплат не були повернуті відповідачем у добровільному порядку, Головне управління змушено звернутися з відповідним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року позов Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що кошти в розмірі 38908,81 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають безумовному поверненню ОСОБА_1 , як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 30 березня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 30 березня 2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058.
Підставою для призначення довгострокової пенсії за віком став наказ № 511/к/тр від 26.12.2022 ТОВ «Бруклін - Київ» про звільнення ОСОБА_1 (таб. номер 1868), докера-механізатора 570 комплексної бригади докерів-механізаторів 30 грудня 2022 року у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженю даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України та довідка №85 від 24.12.2021.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та підпункту 7 пункту 1 статті 115 Закону право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціатив власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров'я, яким на день звільнення залишилось не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії з віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону.
При цьому відповідно до вказаного закону необхідними документами є документи закладу охорони здоров'я, які підтверджують виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров'я (згідно з пунктом 7 частини першої статті 115 Закону).
Відповідно до ст. 1 ч. 1.1 п. 1.1.1 наказу МОЗ №385 від 28.10.2002 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров'я» лікарняними закладами багатопрофільними є медико-санітарна частина (у тому числі, спеціалізована).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що медико-санітарна частина Адміністрації Одеського морського порту відноситься до закладів охорони здоров'я.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії у розмірі 38908,81 грн. не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що кошти в розмірі 38908,81 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають безумовному поверненню ОСОБА_1 , як такі, що набуті без достатньої правової підстави, то судова колегія зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Статтею 50 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій. виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Зі змісту зазначеної норми Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі ст.50 Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або ст.103 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, обов'язковою умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв'язку з автоматизованою помилкою, законодавством не передбачено. При цьому, обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Згідно з висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15, положеннями ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних положень ст.1215 ЦК України також містяться у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №524/2029/17; від 03.05.2018 у справі №473/2859/17; від 26.06.2018 року у справі №174/404/16.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17 зазначено, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. За відсутності двох кумулятивних умов - рахункової помилки з боку Позивача та недобросовісної поведінки чи зловживання з боку Відповідача - правові підстави для стягнення безпідставно виплаченої пенсії відповідно до ст.1215 ЦК України та ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції, викладеної у законодавстві та судовій практиці, вважаються відсутніми.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує управління ПФУ, чи помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних та ревізійних функцій.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 30 березня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева