Номер провадження: 22-ц/813/817/26
Справа № 501/346/25
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
19.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),
Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 серпня 2025 року у складі судді Смирнова В.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 у розмірі 224186,34 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.06.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір №№103846-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». 25.06.2024 позивач направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №103846 КС-003 про надання кредиту. 25.06.2024 ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення Договору 103846 КС-003. На підставі вказаного договору ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 в кредит грошові кошти у розмірі 67000,0 грн. на засадах строковості, платності, зворотності (п.1 Договору). Відповідачка взяті на себе за Договором зобов'язання належним чином не виконує, лише частково сплатила кошти на суму 12500,0 грн., внаслідок чого станом на 14.01.2025 утворилась заборгованість у розмірі 224186,34 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 , позовні вимоги визнала частково, а саме в частині тіла кредиту за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 у розмірі 67000,0 грн. та процентів за користування кредитом 1816,76 грн., в іншій частині позову просила відмовити. Свої заперечення обґрунтувала тим, що сума заборгованості за відсотками значно перевищує тіло кредиту. При сумі тіла кредиту 67 000 гри, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вимагає від неї повернення грошових коштів у розмірі 224 186,34 грн. Вважає, що така сума є абсолютно необґрунтованою, безпідставно завищеною та задоволенню не підлягає. Орієнтована середня річна процентна ставка не може перевищувати 1000 річних. Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Договором №І103846-КС-003 на суму 224186,34грн. а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за процентами. Проте відповідно до договору зазначено, що розмір процентів за користування кредитом становить 14316,76 грн. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Також, форма кредитного договору не відповідає вимогам, встановленим ст. 638, 1054 ЦК України, оскільки в заяві позичальника відсутні умови, які повинні бути в кредитному договорі. При підписанні договору ОСОБА_1 не було повідомлено про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; варіанти повернення кредиту; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 19 серпня 2025 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 у розмірі 224186,34 грн. та судовий збір у розмірі 2690,24 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що взявши на себе зобов'язання, відповідачка не дотрималася умов договору, а саме не здійснювала повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у терміни та на умовах, визначених за Договором. Оскільки відповідачкою не спростовано наявність укладеного кредитного договору, як і не надано доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 року у розмірі 224186,34 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надана копія договору не містить підпису ОСОБА_1 . Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника (рахунок, виписка). Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, відповідно ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування. Позивачем також не надані суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами наданого кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти. Позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами Відповідач ознайомлювалася при укладенні договору. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Доводи скарги також обґрунтовані тим, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 224186,34 грн., з яких: 18801,65 грн. сума прострочених платежів п тілу кредиту; 38768,38 грн. сума прострочених платежів по процентах. Проте позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 у сумі 67000,00 грн., а саме не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками. Як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами. Нарахуванням суми заборгованості по відсотках в розмір 155128,21 грн., враховуючи здійснені ОСОБА_1 платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, не є співрозмірною сумі тіла кредиту, яка становить 67000 грн.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 серпня 2025 року без змін, оскільки кредитором в позовній заяві, до якої долучено достатню кількість належних доказів, доведено суду факт укладання кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику. Натомість позивач звертає увагу суду на непослідовну позицію відповідачки, яка з однієї сторони заявляє, що кредитного договору не укладала і коштів не утримувала, адже такий факт є нібито не доведеним, а з іншої сторони зазначає у апеляційній скарзі, що нарахування суми заборгованості по відсотках в розмірі 155128,21 грн., з урахуванням здійсненних нею платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості, не є співрозмірними із сумою тіла кредиту, яка становить 67000 грн., чим прямо визнає факт отримання нею тіла кредиту та факт вчинення платежів на користь ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» в рахунок погашення заборгованості, а отже й визнання факту наявності заборгованості перед кредитором. Позивач належним чином пояснив природу походження суми боргу відповідачки по відсотках і остання жодним чином не нівелювала аргументацію кредитора. Посилання ОСОБА_1 на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» є не релевантними до обставин даної справи, оскільки відповідачці були нараховані відсотки виключно за користування кредитними коштами, згідно ст. 1048 ЦК України та виключно в межах строк дії кредитного договору за відсотковою ставкою, яка відповідала чинному законодавству і жодного нарахування якоїсь компенсації, неустойки (пені чи штрафу) або ж відсотків згідно ч.2 ст. 625 ЦК України позивач не нарахував ОСОБА_1 . Твердження скаржниці щодо нікчемності положень кредитного договору щодо оплати комісії також є безпідставними.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 19.03.2026 сторони не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. засобами поштового зв'язку 26.02.2026 надійшло клопотання, у якому представник просить суд розглянути справу, призначену на 19.03.2026 о 09:50 без участі ОСОБА_1 та його представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 25.06.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір №103846-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.26-40).
П.2.1 договору визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 67000,0 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика»..
П.2.3 Договору визначено строк , на який надається кредит -24 тижні.
П.2.4 Договору визначено стандартна процентна ставка за Кредитом в день 1,50000000. Фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,80741229, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.
Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
П.2.6 договору визначено загальний розмір кредиту 67000,0 грн.
Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 18765287 грн (п.2.8 Договору).
Загальні витати за кредитом 120652.87 грн. (п.2.9 Договору).
Орієнтована реальна річна процентна ставка 14316,76 грн. (п. 2.10 Договору).
Також встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовану картку № НОМЕР_2 (а.с.105) та надав виписку за період з 25.06.2024 по 01.12.2024 згідно якої на картку відповідачки 25.06.2024 перераховані грошові кошти у розмірі 67000,00 грн.
Згідно довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 17.01.2025 на платіжну картку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 перераховані грошові кошти 67000.00 грн. згідно кредитного договору №103846-КС-003 від 25.06.2024 (а.с.43).
Позивач надав суду розрахунок заборгованості згідно якого заборгованість за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 складає 224186,34 грн. яка складається з:
-суми прострочених платежів по тілу кредиту 67000,00 грн.;
-суми прострочених платежів по процентам 155128,21 грн.;
-суми прострочених платежів за комісією 2058,13 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»),
Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 частково визнала позовні вимоги, а саме у частині стягнення тіла кредиту в розмірі 67 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1 816,76 грн, про що прямо зазначила у відзиві на позовну заяву.
Водночас, звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вже повністю заперечує факт укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів на її рахунок, а також ставить під сумнів обґрунтованість нарахованих процентів.
На думку колегії суддів, така позиція відповідачки є суперечливою та непослідовною. Зокрема, заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання коштів, вона одночасно у своїй апеляційній скарзі посилається на неспівмірність розміру нарахованих процентів (155 128,21 грн) із сумою тіла кредиту (67 000 грн), а також враховує здійснені нею платежі в рахунок погашення заборгованості.
Наведене свідчить про фактичне визнання відповідачкою отримання кредитних коштів, здійснення платежів на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та, відповідно, існування зобов'язальних правовідносин і заборгованості перед кредитором.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про факт укладання договору між сторонами та про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за укладеним з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договором №103846-КС-003 про надання кредиту від 25.06.2024, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів частково вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо не співмірності розміру нарахованих процентів (155 128,21 грн) із сумою тіла кредиту (67 000 грн).
Так, перевіряючи доводи скарги в цій частині, апеляційний суд дійшов висновків, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідачки, не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
З огляду на вищевикладене та те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором №103846-КС-003 про надання кредиту від 25.06.2024 по процентам 155128,21 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 67000 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості по тілу кредиту, тобто до 67000 грн.
Також, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 2058,13 грн. з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку послуг позивача, які пов'язані з наданням кредиту, що надаються відповідачці, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору №103846-КС-003 про надання кредиту від 25.06.2024, а тому положення договору про надання кредиту (п. 2.5) про нарахування відповідачу комісії суперечить положенням частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими.
Оскільки суд першої інстанції визначив до стягнення загальну суму заборгованості без її розподілу на складові (тіло кредиту, проценти, комісія), апеляційний суд, перевіряючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про безпідставність нарахування комісії та наявність підстав для часткового стягнення процентів, у зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. З огляду на відсутність деталізації заборгованості, оскаржуване рішення не може бути залишене без змін.
Водночас наявні в матеріалах справи докази дають можливість визначити складові заборгованості, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції із визначенням до стягнення лише доведеної та правомірної суми, з виключенням комісії та процентів, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розміру стягнутої заборгованості, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 224186,34 грн., апеляційним судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідачки на користь позивача 134000,00 грн., що складає 59,77% від заявленої суми.
При зверненні до суду ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплатило судовий збір у розмірі 2690,24 грн. (а.с. 19).
На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам у розмірі 1607,96 грн. = 2690,24 грн. х 59,77%.
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила 5044,20 грн.
На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам у розмірі 2029,28 грн. = 5044,20 грн. х 40,23 %.
Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням часткового задоволення позову та положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, здійснивши розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог та провівши їх взаємозалік, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача різниці судових витрат у розмірі 421,32 грн. (2029,28-1607,96=421,32)
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 серпня 2025 року змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за кредитним договором №103846-КС-003 від 25.06.2024 у розмірі 134000 гривень, яка складається з:суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 67000,00 гривень та суми прострочених платежів по процентам у розмірі 67000,00 гривень.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити».
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 421 гривня 32 копійки.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.03.2026
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе