Номер провадження: 11-сс/813/506/26
Справа № 523/1394/26 1-кс/523/1448/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23.01.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Одесі ) ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо внесення відомостей до ЄРДР,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23.01.2026 відмовлено у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Одесі ) ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо внесення відомостей до ЄРДР.
Ухвала мотивована тим, що слідчий суддя не вбачає у скарзі невиконання ухвали суду так як скарга фактично розглянута.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з судовим рішенням слідчого судді, представник скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки слідчого судді щодо того, що скарга ОСОБА_6 розглянута по суті, не відповідають дійсності та є безпідставними.
Та вважає належним виконанням судового рішення, а саме ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.10.2025, якою зобов'язано керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси розглянути скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , від 07.08.2025, полягає саме у безумовному прийнятті керівником Пересипської окружної прокуратури м. Одеси рішення про задоволення скарги адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , від 07.08.2025, або у обґрунтованій відмові у її задоволенні.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.
В судове засідання апеляційного суду учасники провадження не з'явилися, про дату та час розгляду справи були сповіщені належним чином.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просила провести її розгляд без її участі та без участі ОСОБА_6 .
Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, судове рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження та було встановлено слідчим суддею, 21.01.2026 до Пересипського районного суду м. Одеси надійшла скарга адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Одесі ) ТУ ДБР у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до повідомлення поданого до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві, у в порядку ст. 214 КПК України ОСОБА_6 просив зареєструвати факт вчинення керівником Пересипської окружної прокуратури кримінального правопорушення, яке полягає у невиконанні рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 22.10.2025 (cправа №523/12444/24), а саме не розгляду скарги адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 від 07.08.2025, щодо дотримання розумних строків у кримінальному провадженні №12024162490001144.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 (справа №556/450/18, провадження №51-4229км20) зазначено, що за змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Разом із цим слідчий, дізнавач, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого та прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Розглядаючи скаргу, слідчий суддя вірно встановив фактичні обставини провадження, зазначив положення кримінального процесуального закону, якими слід керуватися при розгляді скарги та прийшов до вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що інформація викладена в скарзі та додатках до неї свідчить про те, що керівництвом Пересипської окружної прокуратури м. Одеси була розглянута скарга (№53-9132 вих-25 від 03.12.2025), та надана інформація, і відповідь про результати розгляду окружною прокуратурою ухвали слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 22.10.2025 була надана 28.11.2025 року за вихідним №53-8978вих-25, що не може свідчити про невиконання ухвали суду так як скарга фактично розглянута.
В поданій заявником апеляційній скарзі не наведено жодних обставин, які вказували на незаконність прийняття слідчим суддею рішення за результатами розгляду скарги та в тому числі допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які вказували на необхідність скасування оскаржуваної ухвали.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає прийняте слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні скарги таким, що відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи до уваги наведене, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 214, 303-309, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23.01.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Одесі ) ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо внесення відомостей до ЄРДР - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4