Номер провадження: 11-сс/813/625/26
Справа № 947/7692/26 1-кс/947/2546/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2026, якою в межах к/п № 12025162480001451 від 28.11.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15.04.2026, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання ст. слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.04.2026 включно, із визначенням застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 432 640 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутності підстав для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, що водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- ОСОБА_8 частково визнає свою вину в інкримінованому йому злочині, однак ризики, передбачені ст. 177 КПК України органом досудового розслідування належним чином не доведені, а крім того відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- підозрюваний раніше не судимий, має місце реєстрації і проживання в м. Києві, перебуває в цивільному шлюбі, утримує неповнолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв'язки та має серйозні захворювання, лікування яких в умовах ізоляції практично неможливо, наразі стан його здоров'я погіршується;
- визначений розмір застави для підозрюваного є непомірним, необґрунтовано завищеним, без врахування тяжкості вчиненого правопорушення, стану здоров'я та матеріального становища підозрюваного та застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на думку захисника був би достатнім.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає в повному обсязі з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, які надійшли до апеляційного суду для розгляду, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої ОСОБА_8 , орган досудового розслідування надав: протоколи допиту свідків; протокол обшуку від 17.02.2026 за адресою фактичного проживання підозрюваного: АДРЕСА_1 ; протокол огляду місця події від 17.02.2026 за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10-А, біля АЗС «ОККО»; протокол затримання ОСОБА_8 ; протокол огляду заявника ОСОБА_10 та вручення грошових коштів; протокол ідентифікації (помітки) грошових коштів; протокол допиту підозрюваного; протокол огляду предметів.
Дослідивши надані органом досудового розслідування матеріали, апеляційний суд констатує, що надані докази свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_8 до обставин цього к/п та в сукупності підтверджують обґрунтованість пред'явленої йому підозри, яка потребує подальшого розслідування. При цьому, апеляційний суд враховує посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_8 частково визнає свою вину.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що орган досудового розслідування потребує вчинення необхідних слідчих дій задля встановлення істотних обставин к/п, в тому числі зібрання доказової бази задля підтвердження фактів, викладених в повідомленні про підозру, допит учасників к/п, в тому числі повторний за необхідності, встановлення нових обставин, проведення експертизи тощо, в зв'язку з чим в подальшому уповноважений орган може змінити підозру.
За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна, що є тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
Враховуючи загрозу можливого суворого покарання, специфіку інкримінованого умисного діяння, вчиненого з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, обставини к/п, апеляційний суд вважає обґрунтованим твердження слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним (рішення ЄСПЛ в справах «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України», «Хайредінов проти України», «Москаленко проти України»).
Відтак, враховуючи особливості діяння, інкримінованого ОСОБА_8 , наявність невстановлених осіб на цій стадії провадження, які причетні до обставин к/п, а також свідків події, апеляційний суд констатує існування в цьому к/п ризику впливу на свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Враховуючи вище наведене, стадію розслідування к/п, що потребує зібрання необхідної доказової бази, а також зважаючи на обставини, викладені в повідомленні про підозру, особливості інкримінованого діяння та його умисний характер, вчинення його з корисливих мотивів, на переконання апеляційного суду застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим, обґрунтованим та цілком відповідає завданням та меті цього к/п, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
При цьому, апеляційний суд зважає на обставини відсутності судимостей в ОСОБА_8 , наявність в нього місця реєстрації та проживання, малолітньої дитини, однак зауважує, що вказані обставини не спростовують вище наведені ризики та не є підставами для обрання більш м'якого запобіжного заходу, більш того, вказані обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, однак не мали на особу достатнього впливу та не стали стримуючим фактором для неї, з огляду на що, на переконання апеляційного суду, вони не можуть гарантувати належну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. (рішення ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Водночас, на переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
За обставинами цього к/п застосований слідчим суддею ОСОБА_8 запобіжний захід не є для нього безальтернативним, адже слідчий суддя визначив йому розмір застави в 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який хоча й перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави для тяжких злочинів, однак на переконання апеляційного суду, є цілком обґрунтованим з огляду на корисливість інкримінованого діяння (розмір неправомірної вигоди за обставинами, викладеними в повідомленні про підозру - 10 000 дол. США), стадію к/п, наявність невстановлених осіб в к/п, характеристики підозрюваної особи, зможе гарантувати належну поведінку підозрюваного, а також відповідатиме завданням та меті цього к/п в разі її внесення.
При цьому, апеляційний суд зважає на посилання захисника щодо наявності в підозрюваного ОСОБА_8 серйозних захворювань, на підтвердження чого була надана відповідна медична документація, а тому вважає необхідним зобов'язати уповноважений орган тимчасового тримання під вартою забезпечити необхідне медичне обстеження підозрюваного ОСОБА_8 та лікування в разі потреби, а в разі неможливості забезпечення за рахунок ресурсів ізолятору тимчасового тримання, доручити службовим особам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській обл. забезпечити проведення медичного обстеження та надання належної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, апеляційному суду не надано достатніх підтверджень неможливості лікування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи вище наведене в сукупності, доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2026, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15.04.2026, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Доручити службовим особам ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеській обласній філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській обл. забезпечити проведення медичного обстеження та надання належної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі, у разі необхідності в закладах МОЗ України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4