Справа № 645/2480/26
Провадження № 2/645/2292/26
30 березня 2026 р. місто Харків
Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Костіна І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, третя особа: Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шумейко Я.В., звернувся до суду з позовом в якому просить суд, зняти арешт з банківського рахунку НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), який був накладений державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) постановою від 20.04.2021 у рамках виконавчого провадження № 53630408.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач є власником банківського рахунку, на який було накладений арешт постановою державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.04.2021 при примусовому виконанні виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 у справі № 2033/1-522/11 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 34 135,00 грн. (тридцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч) гривень 00 копійок, а всього 134 135,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) гривень 00 копійок. Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2023 виконавче провадження було завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістомст.59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.
У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21 зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
Оскільки позов про звільнення майна з-під арешту, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя,
ухвалив:
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, третя особа: Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції- відмовити.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя І.Г.Костіна