Справа №191/4112/25
Провадження № 2/191/1912/25
19 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
13.08.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача - адвокат Миргородський В.П. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
У позовній заяві представник позивача посилався на те, що матері позивача - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 2014 року належала частина житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою; АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла і позивач прийняв спадщину після смерті матері у вигляді частини вказаного житлового будинку.
Житловий будинок, частка якого належить позивачу, розділений на дві частини з окремими входами і обладнаний для окремого проживання двох сімей. Інша частина будинку належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і її донька - відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року в порядку спадкування отримала право власності на 35/100 часток вказаного житлового будинку. Як було встановлено судом, виходячи із даних технічного паспорту на домоволодіння станом на день придбання ОСОБА_4 частини згаданого будинку житлова площа її частини (квартира АДРЕСА_2 ) становила 18.6 кв. м. (2 житлові кімнати площею 14,8 кв. м. та 3,8 кв. м. відповідно), в той час коли житлова площа частини будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_3 ) на цей час власник - ОСОБА_3 , становила 22,2 кв.м. (2 житлові кімнати площею 14,2 кв.м (на плані - «1-4») та площею 8,0 кв.м. (на плані «1-5»).
Розмір належної відповідачу частини вказаного житлового будинку не дорівнює 1/2 його частці і становить 35/100 його часток.
Позивачу на даний час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 2025 року належить частина будинку, тобто 50/100 його часток.
Невизнання за позивачем права власності на 15/100 часток будинку буде порушувати його права власника, зокрема, на даний час позивач позбавлений можливості вирішити питання щодо приватизації частини земельної ділянки, розташованої під будинком, оскільки розмір документально оформленої частки будинку не співпадає з реальною часткою.
Ухвалою суду від 22.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
У сьогоднішнє підготовче засідання позивач не з'явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач у підготовче засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнала пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Згідно зі змістом ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Черговість спадкування за законом передбачена ст.1258 ЦК України. Зокрема, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві спільної часткової власності належить частка житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які позивач успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , 1959 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.05.2025 року, зареєстровано в реєстрі за №4-324 (а.с.11) та Витягом з Державного реєстру речових прав №425478499 від 05.05.2025 року (а.с.12).
Інша частина житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що становить 35/100 часток будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2016 року, яке набрало законної сили 02.11.2016 року, належить ОСОБА_2 (а.с.8-10). Цим же рішенням суду було встановлено, що загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому становить 104,2 кв. м. (кв.1 - 68,0 кв. м., кв. 2 - 36,2 кв. м.).
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належав будинок порівну, але фактично частки були не рівними: ОСОБА_2 належало 35/100 частки будинку, а ОСОБА_3 - 65/100.
На даний час позивач оформив право власності на 1/2 (50/100) спадкового будинку як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_3 , але решта 15/100 часток будинку не була включена нотаріусом до спадкового майна.
У роз'ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.82 ЦПК України, підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На даний час позивачу повинно належати на праві власності не 50/100, а 65/100 часток житлового будинку, які належали його матері, і були ним успадковані після її смерті.
При цьому, відповідно до приписів ч.4 ст.206 ЦПК України, суд переконався, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 ЦПК України, суд
задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 15/100 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 27.03.2026 року.
Суддя О.І. Окладнікова