Справа № 183/2476/26
№ 1-кп/183/283/26
26 березня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Самар в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до ЄРДР 02.06.2024 року за № 62024170030001647 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №159 від 31 травня 2023 року молодшого сержанта за призовом ОСОБА_3 , призначеного наказом командира на посаду гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 31.05.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з дня зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тобто з 31 травня 2023 року молодший сержант ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_3 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У відповідності до ст.ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
В порушення наведених вище вимог законодавства, чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, молодший сержант ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Молодший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07.08.2023 (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце служби - розташування підрозділу на місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , а вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, тривалістю понад три доби, до 24.01.2026, доки самостійно не з'явився до військової частини НОМЕР_2 , де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення
ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, мотивуючи клопотання тим, що відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно до ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані в обґрунтування докази, вислухавши думку обвинуваченого, суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як вбачається з наданих прокурором письмових доказів, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 5 ст. 407 КК України надійшов до суду 12.03.2026 року.
Також з матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про намір повернутися для продовження проходження військової служби в будь-якій військовій частині Збройних Сил України. Крім того стороною захисту до клопотання додана письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 про продовження військової служби солдата ОСОБА_3 з наступним призначенням його на вакантну посаду номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином суд вважає, що всі умови, визначені ч. 5 ст. 401 КК України виконані, тому ОСОБА_3 може бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Таким чином суд вважає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 повинно бути закрите.
Керуючись ст. 401 КК України, ст. ст. 284, 288 КПК України, суд, -
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до ЄРДР 02.06.2024 року за № 62024170030001647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК відносно ОСОБА_3 - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
На підставі п. 2 ч. 3 ст. 288 КПК України суд зобов'язує командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили невідкладно поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі.
Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1