Справа № 182/922/21
Провадження № 2/0182/1019/2026
Іменем України
19.03.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Рунчевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Паламарчука П.Ю.,
представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Воронко Ю.С.,
представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом) - адвоката Яремчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу та штрафу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" про визнання договору позики недійсним,-
16.02.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (далі - ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК») звернулось до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за суми основного боргу та штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" та ОСОБА_1 у м. Дніпро 23.12.2020 року був укладений договір позики. Сума позики за договором складає 350 000,00 грн. Факт надання позики засвідчується видатковим касовим ордером №45 від 22.12.2020 року, №49 від 23.12.2020 року, №54 від 24.12.2020 року, №56 від 26.12.2020 року, №62 від 28.12.2020 року, №66 від 29.12.2020 року та №80 від 30.12.2020 року.
Згідно пункту 3.1. зазначеного вище Договору позичальник зобов'язаний повернути позику частинами або одним платежем із таким розрахунком, щоб повернути всю суму позики до 23 січня 2021 року. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у разі припинення з будь-яких причин трудових відносин між позикодавцем і Позичальником, останній зобов'язується не пізніше дня звільнення повністю повернути всю суму позики. Відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах. 19.01.2021 року трудові відносини між ними були припинені на підставі наказу №003 к/тр.
Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що за не виконання (неналежне виконання) своїх обов'язків за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору. Крім того, згідно пункту 6.2. Договору позичальник додатково несе наступну відповідальність: - у разі несвоєчасного повернення суми позики, сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми позики; - у разі неповернення всієї суми позики у день звільнення, сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми позики. Оскільки сума заборгованості за позикою складає 350 000 грн., то відповідно штраф складає 70 000 грн., разом заборгованість відповідача складає 420 000 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 6 300,00 грн.
20.12.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору позики від 23.12.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» з наступних підстав. Відповідач не укладав жодних договорів з позивачем. В період з 22 по 30 грудня 2020 року не перебував у м. Кривий Ріг чи у м. Києві, де були оформлені договір позики та видаткові касові ордери. Вважає дані документи є підробленими, оскільки ці операції не проведені по підприємству і не відображені в бухгалтерському обліку. Спірний договір позики з боку позивача підписаний особою ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, але його посада та дані довіреності у договорі не зазначені, таким чином ОСОБА_1 ставить під сумнів правомочність ОСОБА_4 укладати договори від імені ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» (том 1, а.с.61-63).
20.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на первісну позовну заяву, зміст якого дублює обставини, викладені у зустрічній позовні заяві. Додатково зазначила, що видаткові касові ордери не можна вважати допустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки вони складені з порушенням порядку, встановленого законом. Звертає увагу суду, що позивачем не було надано до видаткових касових ордерів жодних додаткових документів, ані заяв, ані розрахунків. Також видатковий касовий ордер датований 22.12.2020 року, тобто за один день до нібито укладеного договору позики, тобто оспорюваний договір не міг бути підставою для касової операції, підтвердженої зазначеним ордером, а видатковий касовий ордер від 26.12.2020 року взагалі датований вихідним днем - суботою. Також зазначила, що ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», згідно даних ЄДРПОУ, не має відокремленого підрозділу в м. Кривий Ріг. З цих підстав просила відмовити у задоволенні первісної позовної заяви. Крім того, клопотала про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та судової економічної експертизи бухгалтерсько-касової діяльності позивача, а також про витребування відомостей у ПрАТ «ВФ Україна» щодо перебування ОСОБА_1 в м. Києві або в м. Кривий Ріг в період з 21 по 30 грудня 2020 року (том 1, а.с.65-69).
Процесуальні дії у справі.
22.03.2021 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання такої ухвали, для подання відзиву на позовну заяву (том 1, а.с.27-28).
07.05.2021 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення в даній справі, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі (том 1, а.с.30-30).
24.11.2021 року ухвалою суду заочне рішення від 07.05.2021 року скасовано, справу призначено до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (том 1, а.с.52-54).
09.10.2023 року ухвалою суду у прийнятті зустрічного позову відмовлено ( том 1 а.с.171-172).
03.04.2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду скасовано ухвалу суду від 09.10.2023 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (матеріали апеляційної скарги, а.с.50-51).
07.01.2025 року ухвалою суду по справі прийнято зустрічний позов, постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (том 1, а.с.243-244).
16.05.2025 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Яремчук Л.В. про призначення по справі почеркознавчої експертизи (том 2, а.с.22-23).
16.05.2025 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Яремчук Л.В. про призначення судової економічної експертизи ( том 2, а.с.25-27).
16.05.2025 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Яремчук Л.В. про витребування у ПрАТ «ВФ Україна» інформації щодо перебування ОСОБА_1 у м. Києві або м. Кривий Ріг в період з 21.12.2020 року по 30.12.2020 року ( том 2, а.с.29-30).
02.09.2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (том 2, а.с.46-47).
28.12.2021 року від представника позивача по первісному позову ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, згідно якої вважає висновки представника відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві, необґрунтованими, безпідставними, метою яких є затягування розгляду справи. Додатково зазначив, що договір поруки укладався 22.12.2020 року, а в графі «дата» міститься описка. Припускає, що деякі графи у видаткових касових ордерах заповнювались не ОСОБА_1 , але у графі «одержав» стоїть підпис саме відповідача, зроблений ним власноруч. Можливі порушення бухгалтерського обліку не мають відношення до розгляду цієї справи. ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» здійснює поставку продуктів харчування до різних магазинів, на підприємстві встановлений шестиденний робочий тиждень, а тому 26.12.2020 року касир на базі у м. Кривому Розі працювала. Вважає недоцільним проведення судової економічної експертизи, оскільки позивач проводить свою діяльність на всій території України, а тому отримання бухгалтерської документації призведе до значного затягування розгляду даної справи. Проти призначення судової почеркознавчої експертизи також заперечував, оскільки факт підписання договору позики та касових ордерів ОСОБА_1 не заперечується, а факт отримання відповідачем коштів засвідчується підписанням ним особисто саме цих документів (том 1, а.с.89-92). До відповіді долучено довіреність від 01.10.2020 року на ім'я ОСОБА_4 та Положення про Базу ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» (том 1, а.с.93,94-98).
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_6 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відповіді на відзив.
Представник відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 проти задоволення первісних позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов, просила відмовити в позові в повному обсязі, на задоволенні зустрічних позовних вимог наполягала, просила їх задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, враховує наступне.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо додержання сторонами вимог закону при укладенні та виконанні договору позики.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Зі змісту ч. 2 ст. 1047 ЦК України випливає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім реальним договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Однак, в силу цієї ж статті ЦК України, оспорювання договору позики шляхом свідчень свідків не допускається, за винятком, коли мова йде про укладення договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Прийняття виконання зобов'язання може посвідчуватися розпискою про отримання виконання або поверненням боргового документу, наприклад розписки позичальника.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.
Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованими на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Згідно з ст. 204 ЦК України, встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама собою на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним на підставі припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19.10.2015 року по 19.01.2021 року був працевлаштований у ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" на посаді агент торгівельний (а.с.13,14).
22.12.2020 року ОСОБА_1 уклав письмовий договір безпроцентної позики з ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" на суму 350 000 грн. строком до 23.01.2021 року (а.с.4-5). Як зазначив представник позивача, договір був укладений саме 22.12.2020 року, а в графі «дата» міститься помилка.
Відповідач отримав зазначені кошти частинами, що підтверджується видатковими касовими ордерами №45 від 22.12.2020 року, №49 від 23.12.2020 року, №54 від 24.12.2020 року, №56 від 26.12.2020 року, №62 від 28.12.2020 року, №66 від 29.12.2020 року та №80 від 30.12.2020 року (а.с.6-12).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом ч.3 с. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 заперечує підписання ним договору позики та видаткових касових ордерів та факт отримання коштів від позивача за первісним позовом. При цьому, в клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи ставилось питання лише про виконання ним рукописного тексту у графі «Одержав» у видаткових касових ордерах, тоді як питання виконання відповідачем самого підпису в договорі позики та у видаткових касових ордерах в даному клопотанні відповідачем не ставилось.
Тобто, ОСОБА_1 процесуальними правами щодо подання клопотання про призначення судової експертизи в цій частині не скористався. А тому суд надає критичну оцінку його поясненням щодо непідписання договору позики та видаткових касових ордерів, оскільки ці обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а обов'язок доведення даного факту покладено саме на відповідача, як позичальника та зустрічного позивача.
Неналежне оформлення видаткових касових ордерів та порушення ведення бухгалтерського обліку не можуть бути підтвердженням відсутності факту передачі коштів, оскільки відповідачем іншими доказами не спростовано таку передачу за видатковим касовим ордером.
Правомочність особи ОСОБА_4 підписувати договір поруки підтверджується наданою позивачем довіреністю (том 1, а.с.93), а наявність відділення ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" в м. Кривий Ріг - Положенням про Базу ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (а.с.94).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він не підписував оскаржуваний договір та не наведено інших законних підстав для визнання даного договору недійсним, суд виснує про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
З огляду на встановлені судом обставини, на час розгляду справи зобов'язання за договором позики від 22.12.2020 року відповідачем не виконанні. Неповернута сума коштів складає 350 000 грн.
Відповідно до п.6.2. Договору позики сторони передбачили, що позичальник додатково несе наступну відповідальність: - у разі несвоєчасного повернення суми позики, сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми позики; - у разі неповернення всієї суми позики у день звільнення, сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми позики.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та норм ч. 2 ст. 549 ЦК України , п. 6.2. Договору позики відповідач має понести відповідальність за невиконання умов договору в розмірі 20% від суми позики, що складає 70 000 грн.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав обов'язок по поверненню коштів у строки визначені умовами п.3.1.,3.3. Договору позики від 22.12.2020 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, яка відповідачем жодним чином не спростована, суд приходить до висновку про задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 350 000 грн. та штрафу в розмірі 70 000 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 6 300,00 грн.(том 1, а.с. 22).
Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу та штрафу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" заборгованість за договором позики в розмірі 350 000 грн. (триста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.), штраф у розмірі 70 000 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" понесені судові витрати у розмірі 6 300 грн. (шість тисяч триста грн. 00 коп.).
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" про визнання договору позики недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Повне рішення буде складено протягом десяти робочих днів.
Суддя: О. В. Рунчева