Справа № 521/2753/26
Номер провадження:1-кс/521/1499/26
30 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженим з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026162470000067 від 09.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України,
Слідчий СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12026162470000067 від 09.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України, а саме за фактом діяльності невстановленої особи на території Хаджибейського району міста Одеси, яка займається втягненням та вербуванням жінок до зайняття проституцією, шляхом використання їх уразливого стану.
25.03.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського райнного суду м.Одеси було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон iPhone 12 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 із наявною у ньому сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_3 , мобільний телефон iPhone 8 plus imei: НОМЕР_4 , із наявною ньому сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_5 .
Постановою слідчого від 25.03.2026 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.
На теперішній час є достатні підстави вважати, що вилучене майно, є доказом злочину, яке зберегло на собі його сліди, крім того виникла необхідність у проведенні судових експертиз.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою збереження речового доказу, а також слідів від злочину, які містяться на ньому, слідчий просить накласти арешт на зазначене майно.
Слідчий ОСОБА_3 надала до суду заяву, відповідно до змісту якої просила розгляд клопотання здійснити за відсутності її та прокурора, клопотання підтримала, просила задовольнити.
Представника власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , надав до суду заяву відповідно до змісту якої просив розгляд клопотання здійснити за відсутності його та ОСОБА_5 , в задоволенні клопотання просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п.1, 3 ч 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, необхідності проведення судових експертиз, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання слідчого про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно 25.03.2026 року під час обшуку місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон iPhone 12 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 із наявною у ньому сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_3 , мобільний телефон iPhone 8 plus imei: НОМЕР_4 , із наявною ньому сім-картою оператора «Лайфселл» НОМЕР_5 .
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1