Справа № 521/6487/25
Провадження № 2/521/505/26
30 березня 2026 року
Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Мурзенка М. В.
при секретарі - Корнієнко Л. В.
за участі представника позивача адвоката Племениченка Г.В.
представниці відповідачки адвокатки Сабліної Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м. Одеси порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -
В квітні 2025 року до Малиновського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» звернувся представник ОСОБА_1 , адвокат Племиниченко Г. В. з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування майном, з урахуванням змінених позовних вимог просив суд усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним йому житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за її рахунок знести убиральню літ. «Ж», яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта 045/2025 від 09.09.2025, який виготовлений експертом ОСОБА_3 ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за її рахунок знести прибудову, яка відображена на схематичному плані з Технічного звіту синім кольором, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта 045/2025 від 09.09.2025, який виготовлений експертом ОСОБА_3 ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» та технічного звіту щодо виконання топографічно-геодезичних вишукувань земельної ділянки від 2025 року, який виконаний ФОП ОСОБА_4 .
Позов обгрунтовано тим, що позивачу по справі належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , відповідачка є власницею частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , самовільно захопила частину земельної ділянки позивача розміром 1.5 м.х 22,30 м., впритул до земельної ділянки позивача без дозвільних документів збудувала приміщення котельні з влаштування у такому приміщенні твердопаливного котла, з приміщення виведений димохід з порушення норм висоти відповідного димоходу, що призводить до того, що дим з димоходу рухається завжди на територію позивача, не надаючи йому можливості взагалі відкрити будь-які вікна та двері взагалі дихати свіжим повітрям у себе в дворі; також впритул до земельної ділянки позивача без дозвільних документів було побудований вуличний санвузол, що призводить до наявності неприємних запахів, санвузол розміщений з порушенням ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій", Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011 № 145) щодо відстані від житлового будинку позивача.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2025 року по справі було відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX назву Малиновського районного суду міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Ухвалами Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року та від 07.08.2025 року було вирішено питання про витребування доказів.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.01.2026 року вирішено питання про допит свідків.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.01.2026 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представницею відповідачки, адвокаткою Сабліною Ю. С., подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову за необгрунтованістю вимог, посилаючись на відсутність у позивача права власності (користування) земельною ділянкою, спірний туалет було побудовано в 1972 році (міститься в матеріалах електронної справи).
Справу розглянуто судом в змішаній (паперовій та електронній) формі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві, додатково пояснив, що порушення з боку відповідачки підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Представниця відповідачки в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись не безпідставність позовних вимог, відсутність порушень з боку відповідачки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , житловою площею 38,2 кв.м., загальною площею 93,4 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 350 кв.м. за фактичними користуванням. Вказаний будинок належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 травня 2008 року Філімоновою Г. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 2967, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 249, т.1).
Склад та технічна характеристика будинку відображена в технічному паспорті складеному станом 13 березня 2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», копія якого наявна в матеріалах інвентарної справи (а.с. 243.-244, т.1), та з якого вбачається, що вказаний будинок складається з житлового будинку літ. «А», 1961 р. побудови, вбиральні літ. «Б», І-мостіння, № 1,2-огорожа.
З копії оцінювального акту на вказаний будинок станом на 13.03.2008 р. (а.с. 236-242, т.1) та плану земельної ділянки (а.с. 243зв., т.1) вбачається наявність прибудов до житлового будинку, позначених на плані літ. «а» та «а1».
Вказані прибудови відображені також в ескізі будинку станом на 18.02.1972 р., копія якого наявна в інвентарній справі (а.с. 199).
Також в матеріалах справи є відомості про здійснення прибудови літ. «а2» на підставі рішення Райвиконкому № 675 від 03.04.1992 р., про що наявна відмітка на схематичному плані ділянки, що міститься в інвентарній справі (а.с. 193зв., т.1), копія вказаного рішення в матеріалах справи відсутня.
З копії договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 19.11.1957 р., наявної в матеріалах інвентарної справи вбачається, що під забудову було виділено земельну ділянку площею 302 кв.м. (а.с. 205зв-208, т.1).
Відомості про підстави збільшення розміру ділянки в матеріалах справи відсутні.
Також судом встановлено, що відповідачці на праві власності належить частина житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 08 червня 1998 року Пучковою І. А., державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр. № 1-1685, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 76зв-77, т.1)
З вказаного договору вбачається, що в цілому вказаних житловий будинок складався з однієї кам'яної будівлі площею 63 кв.м. та надвірних споруд «Б»- літня кухня, «В»- сарай, «Г»-сарай, «Д»-літня кухня, «Е»-навіс, «Ж» - вбиральня, «И»-котельня, № 1-9 паркани, І-мостіння, розташовані на земельній ділянці площею 820 кв.м.
З матеріалів інвентарної справи вбачається, що рішенням народного суду 1 ділянки Іллічівського району м. Одеси від 06 січня 1960 р. (а.с. 68зв.-69, 39зв.-40, т.1) вирішено здійснити поділ домоволодіння між співвласниками, закріпивши за ОСОБА_5 половину будинку, що складається з кімнати в 18,7 кв.м., половину веранди та половину земельної ділянки, іншу половину будинку та земельної ділянки закріпити за ОСОБА_6 .
Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 21 листопада 1985 р. (копія наявна в матеріалах інвентарної справи, а.с. 64-64зв. Т.1) визнано дійсним правочин купівлі-продажу частини будинку за адресою АДРЕСА_1 , вчинений 09.08.1961 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , визнано за ОСОБА_7 право власності на частку вказаного будинку.
З копії акту про приймання в експлуатацію від 18.08.1995 р. та копії рішення Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів м.О деси від 30.08.1995 р. № 768, що містяться в інвентарній справі (а.с. 65-66, т.1) вбачається, що ОСОБА_7 було збудовано житлову будівлю, одноповерхову, кам'яну, що складається з двох житлових кімнат площею 31,4 кв.м., коридору, з надвірними спорудами: три сараї, літня кухня, котельня.
Після смерті ОСОБА_7 вказану частку будинку успадкувала ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26 травня 1998 року ОСОБА_9 , державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори, реєстр. № 1-44 (а.с. 77зв, т.1), з якого вбачається, що житлова площа вказаної частини будинку складає 31,4 кв.м., до неї входять надвірні споруди: «В», «Г»- сараї, «Б»-літня кухня, «И»-котельня.
В подальшому вказану частину будинку на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 08 червня 1998 року Пучковою І. А., державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр. № 1-1685, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 76зв-77, т.1) набула у власність відповідачка ОСОБА_2 .
З копії оцінювального акту на вказаний будинок станом на 22.05.2008 р. (а.с. 84зв.-85зв, т.1) та плану земельної ділянки (а.с. 84, т.1) вбачається наявність прибудов до житлового будинку, позначених на плані літ. «а» «а1», «а2» до вказаного будинку та навісу літ. «а4».
Таким чином, вбиральня літ. «Ж» не входить до складу частини будинку, що належить відповідачці ОСОБА_2 , у зв'язку із чим суд доходить висновку, що вона не є належним відповідачем за заявленими вимогами в цій частині, у зв'язку із чим в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 за її рахунок знести убиральню літ. «Ж», яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта 045/2025 від 09.09.2025, який виготовлений експертом ОСОБА_3 ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» належить відмовити з цих підстав.
Висновком експерта № 045/2025 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 09.09.2025 року, складеного судовим експертом Скибинською Т. М. на замовлення сторони позивача для подання до суду (а.с. 122-154) встановлено, що відстань між житловим будинком позивача та прибудовою до будинку відповідачки складає 5 м. 80 см, що не відповідає п. 15.2.2. (Таблиця 15.2.) ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 р. № 104, відповідно до якого мінімальна протипожежна відстань між будівлями повинна становити не менше 6 метрів при ступені вогнестійкості І та ІІ.
Суд зауважує, що вказані будівельні норми та правила набули чинності 01 жовтня 2019 року, в той час як будинок позивача й прибудови до будинку відповідачки було збудовано до набрання ними чинності, відповідність відстаней між ними будівельним нормам та правилам, що були чинними на момент їх будівництва, експертом не досліджувались.
З матеріалів інвентарної справи вбачається, що прибудови літ. «а», «а1» «а2» до житлового будинку відповідачки, відображені у складі будинку та оціночному акті станом на 13.09.1974 р. (а.с. 43зв, 45зв. т.1).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В позовній заяві як на підставу позовних вимог позивач посилається на самовільне захоплення відповідачкою частини земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача, будівництво впритул до земельної ділянки відповідача котельної з твердопаливним котлом з порушенням норм висоти димоходу, що зумовлює задимлення земельної ділянки позивача.
Так, з схематичного плану земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 84, т.1) вбачається, що частина будинку, власником якої є відповідачка, та частина земельної ділянки, на якій вона розташована, не має спільної межі із земельною ділянкою, що знаходиться в користуванні позивача за адресою АДРЕСА_1 , що також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , допитаними в судовому засіданні.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невідповідності висоти димоходу котельної відповідачки встановленим нормам та правилам.
Встановлена експертом незначна невідповідність визначеної п. 15.2.2. (Таблиця 15.2.) ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 р. № 104 відстані між будинком позивача та будинком відповідача (з урахуванням прибудов до нього), що були збудовані задовго до набуття відповідними нормами чинності, не свідчить про наявність обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та не може бути підставою для зобов'язання відповідача знести таку прибудову.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 за її рахунок знести прибудову, яка відображена на схематичному плані з Технічного звіту синім кольором, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта 045/2025 від 09.09.2025, який виготовлений експертом ОСОБА_3 ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» та технічного звіту щодо виконання топографічно-геодезичних вишукувань земельної ділянки від 2025 року, який виконаний ФОП ОСОБА_4 ,- за недоведеністю вимог.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стороною відповідача при поданні відзиву на позовну заяву подано орієнтовний розрахунок судових витрат 40 000 грн., зазначено про фактичне понесення судових витрат в сумі 10 000 грн.
У встановлений законом строк стороною відповідача подано докази понесення витрат, пов'язаних із витребуванням доказів на підставі ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2025 року в сумі 593 грн. 00 коп. (копія замовлення-зобов'язання та рахунку КП «БТІ» ОМР № 0000060080 від 09 вересня 2025 року, копія квитанції про оплату рахунку від 20 жовтня 2025 року, які містяться в матеріалах електронної справи.).
Інших доказів понесення стороною відповідача судових витрат не надано, заяв про подання таких доказів після ухвалення судового рішення в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України від сторони відповідачки не надходило.
Таким чином, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із витребуванням доказів в сумі 593 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 268, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: відсутній) судові витрати, пов'язані із витребуванням доказів в сумі 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.
Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.
Головуючий: