Справа № 947/1057/26
Провадження № 2-а/521/88/26
30 березня 2026 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Поліщук І.О.,
за участю:
секретаря - Коржеван В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення., -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначила, що постановою серія ЕНА № 6427917 від 29.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором УПП в Одеській області, її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн., оскільки вона 29.12.2025р. о 05 год. 47 хв. керувала ТЗ по вул. Балківська, 161 у м. Одесі із неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби, чим порушила п. 2.9 п. п. «в» Правил дорожнього руху України.
Також, в обґрунтування позову позивачка зазначає, що не заперечувала факт несправності приладів освітлення номерного знаку на момент виявлення зазначеного порушення патрульним поліцейським. Разом з цим, зазначає, що автомобіль в той день був у справному стані та зі справним освітлення номерного знаку, оскільки позивачка перед виїздом все перевіряла. Але під час руху транспортного засобу, по автодорозі з незадовільним покриттям, освітлення перестало працювати, та вказані обставини не залежали від її волі, а відповідно мали місце без наявності в її діях умислу, що вказану технічну несправність позивачка усунула в цей же день, одразу після складання постанови, в підтвердження посилаючись на фотографії які додала до позову, позивачка наполягає на виникненні зазначеної технічної несправності вже під час руху транспортного засобу, а також відсутність доказів невиконання позивачкою п. 31.5 ПДР України, вважає що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП України.
У відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що 29.12.2025 в ході виконання службових обов'язків інспектор 7-ї роти 1-го батальйону полку УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Каленіченко Сергій Дмитрович, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 161, виявив транспортний засіб марки ТОУОТА COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянки ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом із неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби, чим порушила вимоги п. 2.9. п. п. «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та здійснила адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Факт вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратору інспектора Каленіченко С.Д.
Також, представник відповідача зазначає у відзиві, що постанова серії ЕНА № 6427917 від 29.12.2025 відповідає вимогам статті 283 КУпАП та нормам чинного законодавства, що відеозапис та скріншот з портативного відеореєстратора інспектора Каленіченка С.Д., є доказом вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України. Крім того, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підтверджується змістом позовної заяви та, в якій позивач не заперечує той факт, що під час керування ним транспортним ТОУОТА COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 на вищезазначеному транспортному засобі не працювала підсвітка заднього номерного знаку, тобто задній номерний знак був неосвітлений.
До того ж, представник відповідача посилається у відзиві на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, цитуючи їх, як на судову практику у аналогічних правовідносинах.
В судове засідання призначене на 27.03.2026 року сторони до суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені, належним чином та своєчасно.
Представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справ без його участі у якій наполягав на задоволенні позову.
Згідно положення ч. 1 ст. 205 КАС України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Постановою інспектора 7-ї роти 1-го батальйону полку УПП в Одеській області ДПП капітана поліції Каленіченка Сергія Дмитровича серії ЕНА № 6427917 від 29.12.2025 позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн., оскільки 29.12.2025р. о 05 год. 47 хв. на вул. Балківська, 161 у м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ТОУОТА COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби рухалася з неосвітленим номерним знаком, чим порушила п. 2.9 п. п. «в» Правил дорожнього руху України.
Згідно відеозапису запису з портативного відеореєстратора під час зупинки авто позивачки під її керуванням, відповіла інспектору на його питання: чи знали ви, що у вас не працює підсвітка заднього номеру? Відповіла: не знала.
На відеозаписи з портативного відеореєстратора не зафіксовано факту того, що ОСОБА_1 29.12.2025 року сідаючи у ТЗ ТОУОТА COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 перед виїздом (початком руху) не перевірила та не впевнилася у технічній справності свого автомобіля.
Позивачка у позові вказує, що не заперечує факту несправності приладу освітлення номерного знаку на момент виявлення зазначеного порушення патрульним поліцейським.
Також, позивачка у позові вказує, що в той день автомобіль був у справному стані та зі справним освітленням номерного знаку, оскільки позивачка перед виїздом все перевіряла. Але під час руху транспортного засобу, по автодорозі з незадовільним покриттям, освітлення перестало працювати, та вказані обставини не залежали від її волі.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на постанови апеляційної інстанції як на судову практику.
Відповідно до ст. 23 Закону України Про "Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.9. п. п. «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.
Згідно із п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.4 (а) ПДР встановлено обов'язок водія на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Згідно із нормами КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини 1, 2 статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Отже, суб'єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , яка перед виїздом перевірила та впевнилася у технічній справності свого автомобіля (що також не було спростовано відповідачем).
Кім того, ОСОБА_1 об'єктивно не мала можливості в русі керуючи автомобілем бачити підсвічування заднього номеру, жодних доказів про наявність будь яких приладів у даному автомобілі які дозволяють керуючи автомобілем в русі бачити підсвічування заднього номеру матеріали справи не містять.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011).
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
На підтвердження доводів правомірності постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності представник відповідача надав відеозапис з портативного відеореєстратора, проте дана відеозапис не доводить вини позивачки у скоєнні нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та спростовували доводи позивачки, про те, що автомобіль в той день був у справному стані та зі справним освітлення номерного знаку, що позивачка перед виїздом все перевіряла, що освітлення перестало працювати під час руху транспортного засобу, по автодорозі з незадовільним покриттям - відповідачем не надано.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції, (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6427917 від 29.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення складено 30.03.2026 року.
Суддя І.О. Поліщук