Справа № 673/1190/25
Провадження № 2/673/175/26
30 березня 2026 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої судді - Грицишиної Л.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кримчака О.А.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Деражня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності
24 жовтня 2025 року адвокат Кримчак О.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю, придбаною внаслідок спільної праці членів сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- поділити зазначений житловий будинок та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку будинку, загальною площею 102,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6821555400:03:098:0028, розташованою за тією ж адресою.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що 30.09.1996 року позивачка з відповідачем після вінчання в церкві почали проживати спільно однією сім?єю, як чоловік і дружина. За час спільного проживання однією сім?єю у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбу зроблено відповідний актовий запис №4. До 14 квітня 2012 року, позивач із відповідачем проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу.
Вказує, що після загибелі сина на війні 05 липня 2024 року, відносини між сторонами різко погіршилися. 23.09.2025 року рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області шлюб між сторонами розірвано.
Як зазначає позивачка, іще до вінчання, коли планувалося весілля, рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради від 26 вересня 1996 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0.15 га за рахунок вільних земель Вовковинецької селищної ради під будівництво нового садибного будинку по АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Деражнянської РДА Хмельницької області від 24 жовтня 1996 року № 338 дозволено ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Крім цього ОСОБА_2 , було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику.
За рік, у 1997 році за рахунок спільної праці та спільних коштів сім?ї позивачки та відповідача, було побудовано літню кухню, в якій вони почали проживати та будувати будинок за адресою по АДРЕСА_1 . Зазначена вище обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області № 1035 від 20 серпня 2025 року, з якої вбачається, що за картками індивідуального обліку реєстрації місця проживання, у період з 1997 року по 2012 рік за адресою: АДРЕСА_1 , проживали:
- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
дружина;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син.
Фактично спірний будинок будувався спільною працею та коштами позивачки із відповідачем, як сім?ї. Багато будівельних робіт виконувалися сторонами власноручно. Позивачка, як жінка більше була зайнята домашнім господарством, а саме: займалася підсобним господарством, доглядала за дітьми, готувала їжу тощо.
На час утворення сім?ї, позивачка також з 01 серпня 1995 року працювала у селянському господарстві «Колос», пізніше перебувала у декретній відпустці, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .
Вказує, що оскільки у 90-х роках, було дуже складно із заробітними платами, то багато будівельних матеріалів виписувалося у колгоспі в рахунок заробітної плати, що стосується безпосередньо грошових коштів, то вони отримувалися за рахунок підсобного господарства (вирощувалася та продавалися худоба та свині).
Повноцінно, будинок за адресою АДРЕСА_1 був добудований сторонами і офіційно введений у експлуатацію в 2002 році. Зокрема, 28 листопада 2002 року Виконавчим комітетом Вовковинецької селищної ради на ім?я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 на основі рішення виконкому № 66 від 24 жовтня 2002 року.
Таким чином, позивач вказує, що зазначені вище обставини повністю підтверджують, те що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , було придбано в наслідок спільної праці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як сім?ї, тому просить майно, яке було набуте в період спільного проживання із відповідачем визнати об'єктом права спільної сумісної власності, яке належить сторонам по справі, виходячи з принципу рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності та провести розподіл цього спільного майна подружжя по 1/2 частині будинку з надвірними спорудами та по 1/2 частині земельної ділянки, призначеній для обслуговування цього будинку, кожному з подружжя.
Ухвалою судді від 29.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін по справі.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги із підстав наведених у позовній заяві, просять задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечив спільне будівництво із позивачкою будинку АДРЕСА_1 , посилаючись, на те, що будівництво він здійснював сам за допомогою своїх батьків. Крім того, зазначив, що будівельні матеріали на будівництво вказаного будинку забезпечував його батько. Разом з тим, в ході судового розгляду відповідач підтвердив спільне проживання із позивачкою без реєстрації шлюбу, а також те, що нею здійснювалися деякі види будівельно-оздоблювальних робіт будинку.
Заслухавши доводи учасників справи, показання свідків, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що з 30.06.1996 року, ОСОБА_7 після вінчання в церкві проживала спільно однією сім?єю, як чоловік і дружина із ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області від 26.09.1996 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,15 га за рахунок вільних земель Вовковинецької селищної ради під будівництво нового садибного будинку в АДРЕСА_1 .
Згідно розпорядження Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області від 26.09.1996 року ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
На час утворення сім?ї, ОСОБА_8 з 01 серпня 1995 року працювала у селянському господарстві «Колос» до декретної відпустки, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Як встановлено судом, у 1997 році за рахунок спільної праці та спільних коштів сім?ї позивачки та відповідача, було побудовано літню кухню, в якій вони почали проживати та будувати будинок за адресою АДРЕСА_1 , спірний будинок будувався за спільної праці та коштів позивачки із відповідачем, як сім?ї.
Від спільного проживання у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Дослідивши архівну справу №2019 по АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , свідоцтво видане на основі рішення виконкому Вовковинецької селищної ради №66 від 24.10.2002 року.
Як вбачається із будинкової книги для прописки громадян, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Даний факт підтверджується також довідкою, виданою Вовковинецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області №1035 від 20.08.2025 року, в якій зазначено, що за картками індивідуального обліку реєстрації місця проживання, у період з 1997 року по 2012 рік за адресою, по АДРЕСА_1 проживали:
- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
дружина;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син.
14.04.2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19.08.25р. та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 14.04.2012 року виконавчим комітетом Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 в КНП «Київська міська клінічна лікарня» внаслідок порання, яке отримав 23.06.2024 року під час виконання бойового завдання, що підтверджується сповіщенням сім'ї №9/2 від 06.07.2024 року, виданим начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
Після загибелі сина стосунки між сторонами погіршилися, у зв'язку з чим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23.09.2025 року шлюб між ними розірвано.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка проживає по АДРЕСА_1 та є сусідкою сторін по справі, підтвердила спільне проживання сторін та факт здійснення ними будівництва за спільні кошти та спільною працею будинку під АДРЕСА_2 .
Аналогічні пояснення дала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка підтвердила участь позивачки та її родичів у будівельних роботах по будівництву їх спільного із відповідачем будинку по АДРЕСА_1 .
Факт виконання позивачкою будівельно-оздоблювальних робіт у будинку не заперечувався і відповідачем в судовому засіданні.
Згідно ст.41,55 Конституції України, право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Права людини та громадянина захищаються законом. Кожен має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Ст. 15 ЦК України зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.
Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №29 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону “Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України “Про власність"), тощо.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначені вище обставини про те, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_8 під час їх фактичного проживання як сім?ї, ведення спільного побуту та бюджету в результаті їх спільної праці знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи, тому з урахуванням приписів ст.17 ЗУ «Про власність» (в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин) вказаний будинок є їх спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У відповідності із Сімейним Кодексом України та згідно із Кодексом про шлюб та сім'ю діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.
Враховуючи вище викладене, за позивачкою слід визнати право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 102,4 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м.
Щодо позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на земельної ділянки, площею 0,15га, кадастровий номер 6821555400:03:098:0028, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , судом враховується, наступне.
Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об?єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 3К України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
З наявних у справі доказів вбачається, що рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області від 26.09.1996р. виділено ОСОБА_2 земельну ділянку, розміром 0,15га під будівництво нового садибного будинку в АДРЕСА_1 , а рішенням Вовковинецької селищної ради №08 10/2021 від 01.11.2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.1500 га. за кадастровим номером 6821555400:03:098:0028 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови у власність ОСОБА_2 .
З вищезазначеного слідує, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.1500 га. за кадастровим номером 6821555400:03:098:0028 є присадибною ділянкою, безпосередньо призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміщених за цією адресою.
Враховуючи, що при переході права власності, до нового власника, також переходить право власності на відповідну частину земельної ділянки, на якій розташований будинок за адресою АДРЕСА_1 , суд прийшов до висновку, що за позивачкою відповідно до вищевказаних норм законодавства слід визнати право власності на 1/2 частину вищезазначеної земельної ділянки в зв'язку із поділом будинку та допоміжних споруд, які на ній збудовані.
Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено, тому судом не вирішується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4,12,81,89,141,247,263-265,274-279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності, задовольнити.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що придбаний внаслідок спільної праці членів сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , їх спільною сумісною власністю.
Поділити житловий будинок із надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку будинку з надвірними спорудами, загальною площею 102,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м., залишивши іншу частку будинку з надвірними спорудами у власності ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6821555400:03:098:0028, розташованої по АДРЕСА_1 , залишивши іншу частку вказаної земельної ділянки у власності ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя: Л. В. Грицишина