Копія:
19 березня 2026 року Справа № 608/743/25
Номер провадження2-а/608/10/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2025 року № 712, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити,
Позивач ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2025 року № 712, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В позовній заяві він зазначив, що він позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється старостою Литячівського старостатського округу Товстенської територіальної громади Тернопільської області.
У відповідності до Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про самоврядування» , «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інших законів та підзаконних актів, згідно займаної посади позивач здійснює свої посадові обов'язки у повному обсязі, своєчасно та якісно.
Він - позивач, відповідно до абз. 11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» здійснює під час мобілізації, в установленому законом порядку, своєчасне оповіщення та забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному ч.3 - 5 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно - технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально - технічних засобів і надання послуг ЗСУ, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом ЗСУ;
-Згідно пп. 7 п 24 « Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 здійснює оповіщення на вимогу відповідного районного ТЦК та СП, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасне прибуття;
-у разі отримання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 (його відділів), органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти збору) до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово облікованих документів, проходження медичного огляду, взяття на облік тощо виконує отримане розпорядження згідно зазначених вимог;
-здійснюю оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи), шляхом вручення повістки або під їх особистий підпис у картках первинного обліку та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (його відділів), органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово облікованих документів, проходження медичного огляду, взяття на облік тощо.
Позивачем відповідно до вище перелічених посадових обов'язків було здійснено роботу з оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів у Литячівському старостинському окрузі у повному обсязі згідно наявних людських ресурсів. На виконання розпорядження, які надходять з ІНФОРМАЦІЯ_3 (його відділів) своєчасно та згідно вимог здійснює оповіщення та відповідно до повноважень виписує повістки військовозобов'язаним та резервістам. Позивач не має таких повноважень затримувати призовників, військовозобов'язаних та резервістів, без згоди власника заходити до будинку та шукати особу, примусово здійснювати доставку до ТЦК та СП. Якщо дружина, сестра чи мати призовника, військовозобов'язаного чи резервіста повідомляє, що він тут не проживає чи перебуває за кордоном позивач робить про таку інформацію відмітку та повідомляє про це ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно своїх посадових обов'язків.
Проте 14 березня 2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено на нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачено ч.3 ст. 210-1 КУПаП мотивуючи дане правопорушення тим, що староста села Летячі Шалак Михайло не забезпечив виявлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно- територіальної одиниці, як того вимагає п п.3 п. 24 Постанови КМУ №1487, не організував належне виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та не використав у повній мірі наданих повноважень задля забезпечення активізації заходів оповіщення.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 , винесено постанову №712 від 14 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ,у вигляді штрафу в розмірі 34000, 00 гривень, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 вважає вказану постанову незаконною та протиправною. В протоколі зазначено суть правопорушення: 14 березня 2025 року офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_4 за результатами аналізу діяльності заходів з оповіщення військовозобов'язаних та резервістів Товстенської селищної ради, а саме: здійснення оповіщення зазначених у розпорядженнях ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов'язаних та резервістів; виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства в сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації; здійснення інформаційного забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації; здійснення контролю на роботою створених груп оповіщення; видання відповідних розпоряджень з питань оповіщення військовозобов'язаних та резервістів в межах компетенції; виконання рішень ради оборони Тернопільської області стосовно запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в області, а також виконання завдань з оповіщення та призову військовозобов'язаних тощо, виявлено адміністративне правопорушення з боку старости Литячівського старостинського округу Шалака Михайла Михайловича.
Обвинуваченням в постанові зазначено, що староста села ОСОБА_5 не забезпечив виявлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно- територіальної одиниці, як того вимагає пп.3 п. 24 Постанови КМУ №1487, не організував належне виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та не використав у повній мірі наданих повноважень задля забезпечення активізації заходів оповіщення.
З таким обвинуваченням він - позивач не погодився, і перебуваючи присутнім під час складання протоколу, зазначив в протоколі, що не згідний. Адже дані обвинувачення є безпідставними, та він - позивач виконує свої обов'язки згідно Конституції України та Законам України. До роботи щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлення осіб, виконання розпорядження щодо оповіщення керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься відповідально та добросовісно, виконую зазначену роботу у повному обсязі без перевищення своїх посадових обов'язків.
Зважаючи на наведене у протоколі обвинувачення мав намір скористатися правничою допомогою та при розгляді протоколу доводити свою не винуватість у правопорушенні передбаченому ч. 3 ст. 210- 1 КУПаП.
Проте у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 березня 2025 року не зазначено о котрій годині, якого числа та місяця у якому кабінеті відбудеться розгляд справи.
Тільки було зазначено місце розгляду: в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
Жодним іншим чином його - позивача не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Він - позивач був позбавлений права надавати пояснення щодо обвинувачення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУПаП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання тощо.
Про те, що його визнано винним у адміністративному правопорушенні передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУПаП він - позивач дізнався 01 квітня 2025 року, отримавши копію постанови №712 від 14 березня 2025 року шляхом поштового відправлення №4860101934903.
Реквізити відправлення відправник: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 одержувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 14.03.2025 року, котрий містить підпис позивача про отримання другого примірнику протоколу, у графі «розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о ____ год. _____ хв. «_____» 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) кабінет №______» відсутня будь яка інформація про дату та час розгляду справи, що є порушення вище зазначених норм чинного законодавства, а також порушення прав та інтересів позивача, нівельовано право позивача на доведення невинуватості за правовий захист, що суперечить принципам верховенства права та Конституції України.
Отже, позивач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Жодного повідомлення чи викликів на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивачу не приходило.
У матеріалах справи відсутні жодні докази належного повідомлення позивача про зміну дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП встановленого процесуальним законодавством.
Даний факт також підтверджується відсутність підпису позивача у графах: копія постанови від «____» _____ 20___ року №____ про притягнення до адміністративної відповідальності отримав(ла) «___» ______ 20___ року; підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
А також копією протоколу від 14.03.2025, в якому відсутня інформація про час розгляду справи, а також відсутня інформація про виклик позивача на розгляд справи у інший спосіб передбачений законом.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, можна дійти висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Він - позивач про розгляд справи не знав, жодним чином не був повідомлений про місце та час розгляду.
Постанова №712 від 14.03.2025 була винесена без його присутності, а отже про наявність такої постанови він - позивач не знав та не міг скористатися правом оскаржити її в визначений законодавством строк.
Згідно трекера Укрпошти відправлення №4860101934903 прибуло до с. Литячі 01.04.2025 року та було видано адресату ОСОБА_6 . З того часу позивач дізнався про постанову №712 від 14.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПаП та, що даною постанову відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень. Таким чином позивачем пропущений строк оскарження постанови з поважних причин та може бути поновлений.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Рубаняк Т.Р. не з'явилися, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, судом належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Представником відповідача раніше подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на обставини, викладені у ньому.
Суд, дослідивши зміст позовних вимог, враховуючи заяву позивача, відзив відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що постановою № 712 від 14.03.2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34000 гривень.
Так, 14 березня 2025 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено на позивача ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУПаП за те, що староста села Летячі Шалак Михайло не забезпечив виявлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно- територіальної одиниці, як того вимагає п п.3 п. 24 Постанови КМУ №1487, не організував належне виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та не використав у повній мірі наданих повноважень задля забезпечення активізації заходів оповіщення.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 , винесено постанову №712 від 14 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» вказане порушення вчинене в особливий період, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За вказане правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 34 000 гривень.
Суд зазначає, у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 взагалі не вказано, якими доказами підтверджується встановленні обставини справи.
Оскаржувала постанова містить лише загальні посилання на законодавчі норми, із визначенням змісту статтей, без зазначення сутті адміністративного правопорушення.
В постанові не конкретизовано, що саме означає «здійснив оповіщення не в повному обсязі» та яких саме військовозобов'язаних не оповіщено.
Таким чином, відомості викладені у постанові про обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУаАП, не підтвердженні будь-якими доказами.
Відповідачем не доведено факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в матеріалах адміністративної справи відсутні документи та матеріали, які можуть вважатись доказами вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КупАП, а саме: зміст постанови про накладення адміністративного стягнення не дає достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.
Всупереч вимог ст. 252 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_7 виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що не ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд вважає, що притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідачем в повному обсязі не були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього не були вжитті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Постанова ухвалена з порушеннями норм матеріального права і підлягає скасуванню через відсутність складу адміністративного правопорушення, недоведеність вини, а також порушення процесуальних норм.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не був присутній при розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення і винесенні оскаржуваної постанови, в постанові відсутній його підпис про отримання копії постанови.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 14 березня 2025 року не зазначено, о котрій годині, якого числа та місяця, та у якому кабінеті відбудеться розгляд справи. Тільки зазначено місце розгляду: в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
Жодним іншим чином його - позивача не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивач був позбавлений права надавати пояснення щодо обвинувачення, надавати докази письмові та усні щодо своєї невинуватості у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, скористатися правничою допомогою, заявляти клопотання тощо.
Про те, що його визнано винним у адміністративному правопорушенні передбаченого ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, позивач дізнався 01 квітня 2025 року, отримавши копію постанови №712 від 14 березня 2025 року шляхом поштового відправлення №4860101934903.
Реквізити відправлення відправник: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , одержувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 14.03.2025 року, котрий містить підпис позивача про отримання другого примірнику протоколу, у графі «розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о ____ год. _____ хв. «_____» 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) кабінет №______», відсутня будь яка інформація про дату та час розгляду справи, що є порушення вище зазначених норм чинного законодавства, а також порушення прав та інтересів позивача, нівельовано право позивача на доведення невинуватості за правовий захист, що суперечить принципам верховенства права та Конституції України.
Отже, позивач ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Жодного повідомлення чи викликів на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивачу не приходило.
У матеріалах справи відсутні жодні докази належного повідомлення позивача про зміну дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП встановленого процесуальним законодавством.
Даний факт також підтверджується відсутністю підпису позивача у графах: копія постанови від «____» _____ 20___ року №____ про притягнення до адміністративної відповідальності отримав(ла) «___» ______ 20___ року; підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також копією протоколу від 14.03.2025, в якому відсутня інформація про час розгляду справи, а також відсутня інформація про виклик позивача на розгляд справи у інший спосіб передбачений законом.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.
Як наслідок, позивача ОСОБА_1 було позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 т. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням
права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1); повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2); вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.З).
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Однак відповідальність настає виключно за наявності повного складу правопорушення (об'єктивна і суб'єктивна сторона).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є фактичні дані, що підтверджують або спростовують вину особи.
Водночас презумпція невинуватості діє і в адміністративних правопорушеннях (рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010, ст. 62 Конституції).
Постанова не містить жодних доказів, що позивач ОСОБА_1 умисно ухилилявся або свідомо проігнорував вимоги закону.
За ст. 245 КУпАП, провадження у справах про адмінправопорушення спрямовано на повне та всебічне з'ясування всіх обставин.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний встановити, чи було вчинено правопорушення та чи винна особа.
Відповідач не перевірив належно подані позивачем документи. Це свідчить про порушення процедури та формальний підхід до розгляду справи.
Адміністративний штраф у розмірі 34 000 гривень має істотний характер і потрапляє під ознаки «criminalcharge» у розумінні ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Engel та інші проти Нідерландів», «Бенхем проти Великої Британії»).
Відсутність детального з'ясування фактичних обставин, формальне накладення штрафу, а також недоведеність реальної шкоди мобілізаційним заходам свідчать про порушення права на справедливий розгляд.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які стосуються оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони визначає Закон України «Про оборону України».
Так, ст. 15 вищевказаного Закону визначає, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, серед іншого, призов громадян на строкову військову службу, організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом, проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період (абз. абз. 4, 6, 8ст. 15 Закон України «Про оборону України»).
Механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року(далі - Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
За приписами п. 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, серед іншого: оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно з вимогами п. 12 цього Порядку виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування, зокрема:
- забезпечують доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої держадміністрації (військової адміністрації) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування;
- видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у яких зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання;
- здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
- повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
- невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов'язаних, які відмовилися від отримання повісток;
- забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин.
Відповідно до п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
- відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
- у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства;
- забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів тощо (ч. 1ст. 251 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950) передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту.
Позивач ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду, оскільки у межах адміністративного провадження його пояснення не були враховані, що фактично позбавило можливості відстояти свою правоту ще на стадії винесення постанови відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Заразом для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Також, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної
відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами ііротягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий -: згляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про ввзгіністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: посутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
З огляду на вищенаведене, вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, є безпідставною та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова винесена відповідачем 14 березня 2025 року. Копію постанови позивачка отримав засобами поштового зв'язку тільки 01 квітня 2025 року.
За таких обставин, суд вважає, що строк звернення до суду був пропущений з незалежних від позивача причин, а тому підлягає поновленню.
Даний факт підтверджується тим, що на оскаржуваній постанові у графі про отримання, відсутні будь-які позначення (дата, підпис тощо), а також тим, що згідно трекінгу Укрпошти відправлення № 4860101934903 прослідковується, що конверт, в якому було направлено згадану Постанову надійшов лише 01 квітня 2025 року та був виданий адресату.
Згідно з вимогам ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними -, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи всі наведені обставини, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд вважає, що відповідач протиправно притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_8 № 712 від 14.03.2025 року про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Згідно з ст. 2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2025 року № 712, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити - задоволити.
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 14.03.2025 року № 712, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.03.2025 року № 712, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 34000 гривень, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Строк виготовлення повного тексту рішення 29 березня 2026 року.
Суддя/підпис/
Копія вірна:
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/743/25
Рішення набрало законної сили " " __________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " __________________ року.
Секретар: