Справа № 593/1127/25
Провадження № 2/593/52/2026
"27" березня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Ольшанській Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом, поданим ОСОБА_1 до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,-
13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд із позовом до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що хоч згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 7 жовтня 2021 року Бережанською державною нотаріальною конторою, він є спадкоємцем земельної ділянки площею 0,0674га із кадастровим номером 6120410100:04:007:0252 та 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ''г'', які він отримав після смерті батьків, однак незважаючи на вказане він не має можливості у належний спосіб розпорядитися цим майном, у зв'язку з тим, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис № 1624073 про арешт нерухомого майна, який зареєстрований 21 січня 2005року. І хоч підставою вказаного обтяження є постанова ДВС Бережанського РУЮ про арешт майна боржника серії АА 403158 від 31 грудня 2004року, реєстратор: Бережанська державна нотаріальна контора, однак на даний час жодних виконавчих проваджень щодо нього, як боржника, немає та будь-які виконавчі документи та рішення, які б були на виконанні стосовно нього, відсутні. Зазначає, що органи Державної виконавчої служби відмовили йому у скасуванні вказаного арешту в зв'язку із відсутністю інформації щодо нього. З огляду на викладене просив заявлені ним позовні вимоги задоволити та винести рішення, яким скасувати даний арешт.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з'явилися. Від представника позивача адвоката Прийдуна В.М. надійшла заява, у якій він вказує, що позивач підтримує заявлені вимоги, просить їх задоволити та справу розглядати у їх відсутності.
Представник відповідача Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, надіслав суду відзив на позов, у якому зазначив, що державна виконавча служба може зняти арешт із майна лише з підстав, перелічених у ст. 59 ЗУ ''Про виконавче провадження'', а в інших випадках арешт може бути знятий виключно судом. Бережанський ВДВС не має заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просить проводити розгляд справи у їх відсутності та при постановленні рішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, взявши до уваги позицію сторони відповідача, викладену у відзиві на позов та оцінивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Як вбачається з вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У силу вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У силу вимог ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ''г'' та земельної ділянки площею 0,0674га із кадастровим номером 6120410100:04:007:0252, які він отримав у спадок за законом після смерті батьків, однак незважаючи на вказане він не має можливості у належний спосіб розпорядитися належним йому майном, у зв'язку з тим, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис № 1624073 про арешт нерухомого майна, який зареєстрований 21 січня 2005року. І хоч підставою вказаного обтяження є постанова ДВС Бережанського РУЮ про арешт майна боржника серії АА 403158 від 31 грудня 2004року, реєстратор: Бережанська державна нотаріальна контора та на даний час жодних виконавчих проваджень щодо нього, як боржника, немає та будь-які виконавчі документи та рішення, які б були на виконанні стосовно нього, відсутні, однак незважаючи на вказане Державною виконавчою службою йому було відмовлено у скасуванні вказаного арешту в зв'язку із відсутністю інформації щодо нього.
Вищевказані факти підтверджуються долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні документами, а саме:
- витягом із реєстру, який свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав у спадщину за законом після смерті батьків 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0674га із кадастровим номером 6120410100:04:007:0252;
-інформаційною довідкою № 278747172 від 8 жовтня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у якій у розділі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься інформація про арешт нерухомого майна із реєстраційним номером обтяження 1624073, у якій вказано, що підставою обтяження є постанова про арешт майна борника АА 403158 від 31грудня 2004 року ДВС Бережанського районного управлінння юстиції. Об'єктом обтяження є невизначене майно, усе нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 і заявником у даному обтяженні вказано: Відділ ДВС Бережанського районного управління юстиції.
Судом також встановлено, що позивач, бажаючи вирішити питання із арештом майна, звертався до Бережанського відділу ДВС в Тернопільському районі Тернопільської області, однак йому у цьому було відмовлено.
Про вищевказане свідчить долучений до позову лист № 3-3/69541-01 від 8 жовтня 2021року, у якому Бережанський відділ ДВС в Тернопільському районі Тернопільської області хоч інформує позивача про відсутність щодо нього виконавчих проваджень, однак посилаючись на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у якій передбачений виключний перелік підстав скасування арешту, відмовляє у скасування вказаного арешту та роз'яснює, що позивач може звернутися із цим питанням до суду, так як в інших, не передбачених вказаною статтею випадках арешт знімається лише судом. Відмовляючи у скасуванні вказаного арешту ДВС вказує, що справа, по якій 21.01.2005 року накладено арешт, була передана до архіву та повторно до виконання не пред'являлася.
Відповідно до наказу № 2274/5 від 25 грудня 2008 року Міністерства юстиції України ''Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби '' згідно розділу 9 пункту 9.9 -строку зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 /три/ роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання по яких становить 1 /один/ рік. Тому на підставі доручення керівника відділу '' Про створення комісії для знищення'' та Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, матеріали виконавчого провадження знищено.
Звернення до Бережанської державної нотаріальної контори та Державного нотаріального архіву Тернопільської області також виявились безрезультатними.
Із письмового повідомлення № 986/01-21, що було дане 31 грудня 2025року Державним нотаріальним архівом Тернопільської області, видно, що згідно Актів приймання-передачі від 4 квітня 2019 року до державного нотаріального архіву Бережанською державною нотаріальною конторою було передано документи нотаріального діловодства за 2005 рік, однак згідно описів справ документи про накладення і зняття заборон та арештів відчуженння нерухомого та рухомого майна від Бережанської державної нотаріальної контори не передавались.
Із повідомлення № 95/01-16, наданого 25 березня 2026 року Бережанською державною нотаріальною конторою, видно, що Бережанська державна нотаріальна контора щодо арешту майна ОСОБА_1 інформувала суд про те, що даний вид арешту нерухомого майна не пов'язаний із вчиненням нотаріальної дії, у цьому випадку нотаріальна контора діяла як реєстратор, а тому інформації по даному арешту вказати не може, бо закінчилися терміни зберігання вказаної інформації.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявність неоплаченого розміру боргу ОСОБА_1 є лише припущенням, оскільки стягувач невідомий.
Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
Так, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиттям запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з ч.5 ст.59 вищевказаного закону передбачено, що в інших всіх випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності виконавчих проваджень, у яких боржником є ОСОБА_1 , та існування при цьому нескасованого арешту на його майно суперечить меті виконавчої процедури та не спрямоване на реальне виконання рішення (яке на виконанні не перебуває та стягувач у якому невідомий).
Приймаючи по справі рішення суд належними доказами встановив, що хоч позивач ОСОБА_1 є власником спадкового майна, яке він отримав після смерті своїх батьків, і йому на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ''г'' та земельна ділянка площею 0,0674га із кадастровим номером 6120410100:04:007:0252, і вказане майно він отримав у спадщину у 2021 році згідно виданого йому 7 жовтня 2021 року свідоцтва про право на спадщину, однак він як власник не може розпорядитися належним йому майном так як в реєстрі заборон виявлено обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрований 21 січня 2005року 19:37:32 за № 1624073 реєстратором: Бережанська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, АА 403158, державна виконавча служба Бережанського районного управління юстиції, об'єкт обтяження: все нерухоме майно.
Таким чином, у зв'язку з наявністю вищевказаного обтяження права позивача порушені, оскільки останній не може розпорядитися належним йому спадковим майном.
Разом з тим, існування на даний час підстав для такого обтяження судом не встановлено, оскільки не встановлено в рамках якого виконавчого провадження накладено вказаний арешт, інформація про те, на підставі яких виконавчих документів накладено арешт на вищевказане майно, відсутня, що підтверджується матеріалами справи.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
Аналізуючи вищенаведене, зокрема те, що судом не встановлено в рамках якого виконавчого провадження накладено арешт, відсутність зазначених відомостей, беручи до уваги, що позивач звертався із заявою про зняття цього арешту, однак у цьому йому було відмовлено, тому суд вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно ОСОБА_1 та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту, свідчить про наявність невиправданого втручання у його право на оформлення спадкових прав після смерті батьків та відповідно на мирне володіння нерухомим майном.
Приймаючи рішення по заявлених вимогах, суд також бере до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 позбавлений іншого способу захисту своїх прав, ніж скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що заявлені вимоги слід задоволити шляхом скасування вказаного арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 21 січня 2005 року за № 1624073 про арешт майна.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 40, 56, 59 Закону України “Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги задоволити.
Скасувати обтяження, а саме: зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови Відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції АА 403158 від 31 грудня 2004року про арешт майна боржника.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1624073, зареєстрованого 21.01.2005 19:37:32 за № 1624073 реєстратором: Бережанська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника АА 403158 від 31.12.2004, заявник: Відділ ДВС Бережанського районного управління юстиції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України повне рішення суду складено 30 березня 2026 року.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.