Справа № 490/12585/23
н/п2-зз/490/4/26
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 березня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвокатки Максименко С.В. про скасування заходів забезпечення позову, -
У січні 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокатка Максименко С.В. звернулася до суду з заявою, в якій просила скасувати заходи збезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.02.2024 року в межах цивільної справи № 490/12585/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргових зобов'язань - шляхом скасування накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини вартості транспортного засобу TESLA MODEL X 2018 p.B., VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини грошових коштів, внесених як пайові внески за договором про внесення пайових внесків №44/049-2020 від 24.12.2020 року, у розмірі 166060 (сто шістдесят шість тисяч шістдесят) грн.. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 6 260 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргових зобов'язань - відмовлено .
Разом з тим ОСОБА_3 має невиконані боргові зобов'язання перед позивачем у зведеному виконавчому провадженні № 74287418, загальний борг боржника станом на 30.01.2026 року складає ж 775 462,18 грн., натомість борг ОСОБА_1 , перед ОСОБА_2 згідно рішення суду у справі № 490/12585/23 є значно меншим.
Отже, накладений арешт на арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_4 ) порушує право власнсоті ОСОБА_1 , оскільки вона не може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, при наявності боргу ОСОБА_2 , , який значно перевищує її заборгованість перед ним.
Тобто порушені вимоги співмірності задоволених позовних вимог та забезпечення позову, крім того станом на 30.01.2026 року відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову , такі заходи порушують законні інтереси сторони відповідачки та ставлять її у вкрай невигідне становище.
Крім того, накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову є неправомірним, якщо таке майно вже перебуває під арештом в межах виконавчого провадження за рішенням суду , що набрало законної сили.
Ухвалою суду від 04.02.2026 вказану заяву призначено до розгляду. Розгляд справи неодноразово відкладався: 17.02.2026 року за клопотанням представника позивача, в подальшому - в зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінальних справ.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились.
Представник заявника надала суду заяву про розгляд клопотання за їх відсутності , просила про задоволення вимог заяви.
Від представника позивача адвоката Набокової О.Г. надійшли заперечення на заяву, в яких просить відмовити в задоволенні вимог за їх необгрунтованістю.
Суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року у справі № 490/12585/23 заяву представника позивача ОСОБА_2 адвокатки Набокової О.Г. про забезпечення позову було задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власнсоті по 1/2 частині ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_4 ).
Постановою від 03.04.2025 року Миколаївського апеляційного суду вказану ухвалу залишено без змін.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини вартості транспортного засобу у розмірі 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. та компенсацію частини грошових коштів у розмірі 166060 грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 6 260 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргових зобов'язань - відмовлено .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09.02.2026 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2025 року змінено.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини грошових коштів, внесених як пайові внески за договором про внесення пайових внесків №44/049-2020 від 24.12.2020 року, у розмірі 69 175 (шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. В іншій частині рішення залишено без змін
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Миколаєві Піденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 27.02.2024 року, на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 254374 (двісті п'ятдесят чотири тисячі сімдесят чотири) грн.. 50 коп. та 493676 грн. 10 коп як компенсацію вартості спільного майна подружжя, а також аліментів на утримання дітей.
Заборгованість боржника зі сплати аліментів за одним з виконавчих листів становить станом на 26.01.2026 року 18890 грн.
Даних про стан виконання за іншими виконавчими листами про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 254374 грн. 50 коп. та 493676 грн. 10 коп як компенсацію вартості спільного майна подружжя - заявником суду не надано.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи. За результатами розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
За змістом наведених норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане з тим, що відпала потреба у цих заходах, при цьому процесуальний закон встановлює чітко, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом із власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З аналізу наведених положень можна зробити висновок, що правовий інститут скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Мотиви, які викладені у заяві про скасування арешту майна, зводяться до посилань заявника про порушення права власності відповідачки щодо вільного розпорядження належною їй часткою вищевказаної квартири при наявності значної заборгованості позивача перед нею за іншими судоми рішеннями.
Викладене у заяві про скасування заходів забезпечення позову не свідчить про те, що змінилися або відпали підстави для застосування таких заходів, які викладені в ухвалі суду від 02.02.2024 року. Зокрема, на день подання заяви про скасування заходів забезпечення позову та її розгляду рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в сумі, що перевищує 500 000 грн. - не виконано.
Суду заявником не надано жодних доказів, що сторони виконавчого провадження дійшли домовленостей про взаємозалік боргових зобов'язань, а можливість такого в межах майбутнього виконавчого провадження наразі є припущенням і вирішення порядку вчинення виконавчих дій в межах здійснення виконавчого провадження виходить за межі компетенції суду під час розгляду цієї заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи направлені на забезпечення у разі задоволення позову виконання рішення суду. Забезпечення позову в межах розгляду справи є виправданим та тимчасовим заходом і не свідчить про порушення прав заявника як власника.
При цьому, відповідно до ч.6 статті 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 158, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 адвокатки Максименко С.В. про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 02.02.2024 року у справі 3 490/12585/23 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Гуденко