Справа № 484/1294/26
Провадження № 3/484/485/26
Постанова
іменем України
30.03.2026 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А., за участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , працює ТОВ «Хавестер»
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
встановив
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення складеного 12.03.2026 року о 13 годині 37 хвилин вбачається, що ОСОБА_1 07.02.2026 року о 17 годині 20 хвилин на автодорозі Т-1504 Підгородна шосе Первомайськ-Новоукраїнка,250км керував транспортним засобом Део Ланос н.з. НОМЕР_1 будучи учасником ДТП без травмованих в стані наркотичного сп'яніння що засвідчено актом токсологічного дослідження/103 чим порушим п.2.9. а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 пояснив, що не визнає своєї провини, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП заперечує. Під час складання протоколу поліцейським було грубо порушено процедуру складання останнього та «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Тест проводили медичні сестри, лікаря не було взагалі. Також зазначив, що в медичні сестри двічі проводили тест, оскільки першого разу тест показав позитивний результат. Стверджує, що наркотичні засоби ніколи не приймав та не приймає. Протокол складали двічі в лікарні та через місяць після скоєного 12.03.2026 року за місцем його роботи.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього письмові матеріали, переглянувши відео долучене працівниками поліції до матеріалів справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно із п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або незгоди із його результатами огляд проводиться у закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч.4 ст. 266 КпАП України огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше 2 годин з моменту встановлення підстав для його проведення.
Приписами частини 5 ст.2 66 КУпАП передбачено, що огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Частиною 6 ст. 266 КУпАП встановлено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 09 листопада 2015 року спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 (надалі - Інструкція).
Так, відповідно до положень вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану ( п.3 розділу Інструкції).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 розділу Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів визначено розділом ІІ Інструкції.
Так, огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.
Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв.
Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як убачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Однак, вказаний висновок є обов'язковим доказом по даній справі.
В протоколі про адміністративне правопорушення № 613053 серії ЕПР1 від 12.03.2026 року зазначено, що висновок про результати огляду на стан сп'яніння додається, однак до матеріалів справи його не додано.
Докази на підтвердження того, що огляд водія ОСОБА_1 07.02.2026 року о 20 годині на стан наркотичного сп?яніння проводив саме лікар в матеріалах справи відсутні.
Судом ретельно досліджено диск з відеофайлами, що був доданий працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, встановивши хронологію подій за наявними відеофайлами, судом встановлено, що працівниками поліції під час встановлення особи водія у працівників поліції виникли підозри щодо того, що вказаний водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння (звужені зіниці ока). У зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що водій погодився. Надалі встановлено, що прибувши до медичного закладу, огляд водія ОСОБА_1 не проводився лікарем, а був проведений іншими медичними працівниками. При цьому, на відеозаписі неодноразово зафіксовано те, що лікар на момент огляду ОСОБА_1 присутній не був, знаходився в іншому приміщенні. Натомість огляд проводився іншими працівниками, посади та особи яких встановлено не було. Після проведення огляду, ОСОБА_1 не було повідомлено про складання висновку взагалі.
Отже, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення диску з відеофайлами встановлено, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі КНП «ПЦМБЛ» був проведений не лікарем, а іншими особами, посади та особи яких встановлено.
Крім того, відеозаписом встановлено, що медичний висновок не складався після огляду ОСОБА_1 у його присутності та у присутності працівників поліції.
Вищенаведене дає підстави вважати, що під час огляду ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп'яніння у КНП «ПЦМБЛ» були допущенні істотні недоліки в частині невиконання вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому у відповідності до ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП, п. 22 Розділу ІІІ Інструкції.
За такого, докази встановлення вини ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.9 «а» ПДР в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд зазначає, що пропущено встановлений ч. 2 ст. 254 КУпАП строк на складання протоколу про адміністративне правопорушення, суддя враховує, що останній складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Суддею встановлено, що діяння, яке інкриміновано ОСОБА_2 виявлено 07.02.2026 року а сам протокол складено 12.03.2026 року о 13 годині 37 хвилин в АДРЕСА_2 .
Таким чином, працівником поліції Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області пропущено строк, визначений ч. 2 ст. 254 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Суд, звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист, і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на те, що матеріали справи не містять належних й допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, факту перебування ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, всі сумніви щодо доведеності його вини тлумачяться на його користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 252, 283, 284 КУпАП
постановив
провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 130 ч. 1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: