Справа № 947/2912/26
Провадження № 1-кс/947/4362/26
30.03.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання т.в.о старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Преображенка, Царичанського району, Дніпропетровської області, громадянка України, із середньою освітою, не заміжньої, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та фактично мешкаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
І. Суть клопотання
26.03.2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року відносно до підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162470000741 від 12.05.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
04.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Рішенням слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.04.2026.
Прокурор зазначив, що на цей час частково продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, водночас з врахуванням активної процесуальної позиції підозрюваної щодо співпраці зі слідством, просив визначити розмір застави в межах, що передбачені КПК України.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив зменшити розмір застави з врахуванням надання підозрюваною викривальних показів.
2.3. Підозрювана ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника, повідомила про те, що надала викривальні покази, за час тримання під вартою у неї погіршився стан здоров'я.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею
04.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Рішенням слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.04.2026.
3.4. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» від 01.03.2017 № 118 затверджена Правилами оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію (далі - Правила), які визначають процедуру оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію. Подача підроблених або недостовірних відомостей тягне за собою юридичну відповідальність.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підставами для відмови в оформленні візи є, зокрема подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених інших документів.
Згідно зі статтею 12 Закону, підставами для скасування візи є, зокрема: виявлення факту подання особою під час оформлення візи недійсного чи виданого іншій особі паспортного документа або підроблених інших документів, або подання завідомо неправдивих відомостей. Таким чином, подання підроблених або недостовірних відомостей під час оформлення візи може призвести до відмови у її наданні або скасування вже виданої візи.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 2 Постанови КМУ № 150 від 15.02.2012, Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає порядок перебування іноземців в Україні, підстави для отримання посвідки на тимчасове/постійне проживання.
Так, згідно з частиною 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: «іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України».
Відповідно до частини 14 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: «підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - Іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Окрім того, згідно п. 18 ч. 1 цього ж Закону - посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
Згідно Постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 р. - Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
?Постановою КМУ № 118 від 01.03.2017 ?«Про затвердження Правил оформлення віз» встановлено перелік документів для отримання візи. Подача підроблених або недостовірних відомостей тягне за собою юридичну відповідальність.
Статтею 4 з позначкою 1 Закону України «Про імміграцію» встановлено обставини, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію.
Факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію за таких обставин:
1) один із подружжя отримав матеріальну компенсацію в обмін на надання вільної згоди на укладення шлюбу, якщо це не є обов'язковим при укладенні шлюбу за межами України відповідно до права іноземної держави;
2) подружжя не проживає спільно та не пов'язане спільним побутом;
3) подружжя не зустрічалося або не спілкувалося до укладення шлюбу;
4) подружжя не спілкується зрозумілою для обох мовою;
5) один із подружжя раніше вже перебував у шлюбі з громадянином України або іммігрантом, який не було визнано підставою для надання дозволу на імміграцію;
6) кожний із подружжя не володіє інформацією про дані іншого з подружжя особистого характеру (дата та місце народження, місце проживання, освіта, місце роботи, фах, віросповідання, наявність близьких родичів, особливості побуту та уподобань);
7) відмова особи від особистої присутності її чоловіка або дружини під час подання нею заяви про надання дозволу на імміграцію;
8) відмова кожного з подружжя від надання письмової згоди на проходження співбесіди та письмових тестів для перевірки обставин, визначених цією статтею.
Під час перевірки обставин, визначених цією статтею, проводяться співбесіди з іноземцем або особою без громадянства (у тому числі з використанням системи відеоконференцзв'язку для візуальної ідентифікації особи, яка подала заяву про надання дозволу на імміграцію до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном або після подання такої заяви на території України виїхала за її межі), іншим з подружжя, опитування інших осіб, якщо існує достатньо підстав вважати, що вони володіють відповідною необхідною інформацією, надсилаються запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше квітня 2024 року у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та року народження, виник злочинний умисел направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, яке полягає в отриманні незаконного прибутку від осіб-іноземців за сприяння укладенню ними фіктивних шлюбів із громадянками України, з метою подальшого забезпечення та отримання такими іноземцями посвідок на тимчасове проживання на території України, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України.
При цьому, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , використовуючи свої зв'язки з невстановленими органом досудового розслідування посадовими особами Приморського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану міста Одеси, розробили злочинний план, який полягав в укладенні іноземцем фіктивного шлюбу з громадянкою України, для гарантованого отримання посвідки на тимчасове проживання на території України в короткий строк іноземець повинен укласти шлюб з громадянкою України.
У подальшому, на підставі свідоцтва про шлюб, орган Державної міграційної служби видає іноземцю посвідку на тимчасове проживання на території України, на підставі якої останній зможе безперешкодно перетинати кордон України в будь-якому напрямку.
Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону України іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, в порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше липня 2025, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та іншими невстановленим особами, з метою особистого незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, підшукала громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як особу, яка бажає отримати посвідку на тимчасове проживання на території України за грошову винагороду, шляхом укладення фіктивного шлюбу, тобто такого шлюбу, який не має на меті утворення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
У свою чергу, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив та діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , підшукала для громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_10 громадянку України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як особу, яка погодилася укласти з останнім фіктивний шлюб за грошову винагороду.
Надалі 24.07.2025 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не маючи наміру створювати сім'ю та набувати взаємних прав і обов'язків подружжя, діючи за вказівками та за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , подали до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі документи, необхідні для державної реєстрації шлюбу, за результатами чого між ними було укладено шлюб, який засвідчено актовим записом № 774 та у подальшому видано відповідне свідоцтво про шлюб.
У подальшому громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_10 , на підставі актового запису про шлюб № 774 від 24.07.2025, складеного працівниками Приморського ВДРАЦС у м. Одесі внаслідок укладення фіктивного шлюбу з ОСОБА_11 , за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 08.08.2025, оформлену Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44.
Вказана посвідка була видана відповідно до наказу МВС України від 15.03.2013 № 681 «Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» та надавала ОСОБА_10 право на законне перебування на території України, у тому числі право безперешкодного перетину державного кордону України.
Внаслідок зазначених незаконних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було створено умови для незаконного перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Окрім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону України іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, в порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше червня 2025, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого незаконного збагачення, спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та іншими невстановленим особами, діючи з корисливих мотивів, підшукала громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як особу, яка бажає отримати посвідку на тимчасове проживання на території України за грошову винагороду, шляхом укладення фіктивного шлюбу, тобто такого шлюбу, який не має на меті утворення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
В свою чергу, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 ОСОБА_7 та ОСОБА_7 підшукала для громадянина ОСОБА_12 громадянку України ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_8 , як особу, яка згодна укласти з останнім такий шлюб за грошову винагороду.
Надалі 27.06.2025 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не маючи наміру створювати сім'ю та набувати взаємних прав і обов'язків подружжя, діючи за вказівками та за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , подали до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі документи, необхідні для державної реєстрації шлюбу, за результатами чого між ними було укладено шлюб, який засвідчено актовим записом № 669 та у подальшому видано відповідне свідоцтво про шлюб.
У подальшому громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_12 , на підставі актового запису про шлюб № 669 від 27.06.2025, складеного працівниками Приморського ВДРАЦС у м. Одесі внаслідок укладення фіктивного шлюбу з ОСОБА_13 , за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 01.09.2025, оформлену Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44.
Вказана посвідка була видана відповідно до наказу МВС України від 15.03.2013 № 681 «Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» та надавала ОСОБА_12 право на законне перебування на території України, у тому числі право безперешкодного перетину державного кордону України.
Внаслідок зазначених незаконних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було створено умови для незаконного перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Окрім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону України іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, в порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше червня 2025, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого незаконного збагачення, спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , та іншими невстановленим особами, діючи з корисливих мотивів, підшукала громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , як особу, яка бажає отримати посвідку на тимчасове проживання на території України за грошову винагороду, шляхом укладення фіктивного шлюбу, тобто такого шлюбу, який не має на меті утворення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
В свою чергу, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 ОСОБА_7 та ОСОБА_7 підшукала для громадянина ОСОБА_14 громадянку України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , як особу, яка згодна укласти з останнім такий шлюб за грошову винагороду.
Надалі 27.06.2025 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не маючи наміру створювати сім'ю та набувати взаємних прав і обов'язків подружжя, діючи за вказівками та за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , подали до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі документи, необхідні для державної реєстрації шлюбу, за результатами чого між ними було укладено шлюб, який засвідчено актовим записом № 670 та у подальшому видано відповідне свідоцтво про шлюб.
У подальшому громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_14 , на підставі актового запису про шлюб № 670 від 27.06.2025, складеного працівниками Приморського ВДРАЦС у м. Одесі внаслідок укладення фіктивного шлюбу з ОСОБА_15 , за сприяння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 28.07.2025, оформлену Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44.
Вказана посвідка була видана відповідно до наказу МВС України від 15.03.2013 № 681 «Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» та надавала ОСОБА_14 право на законне перебування на території України, у тому числі право безперешкодного перетину державного кордону України.
Внаслідок зазначених незаконних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було створено умови для незаконного перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 27.09.2025 р.;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 10.11.2025 р.
- рапортом співробітника УМП ГУНП в Одеській області від 16.01.2026;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_17 від 24.01.2026;
- протоколом огляду речових доказів від 24.01.2026;
- протокол отримання добровільно наданого предмету від 23.01.2026;
- протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 04.09.2025;
- протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 25.08.2025;
- протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 02.09.2025;
- протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 29.08.2025;
- протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 28.08.2025;
- протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 07.11.2025;
- протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії від 06.11.2025;
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 332 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України.
Слідчий суддя враховує, що підозрювана не обмежена в перетині кордону, офіційно не працевлаштована.
Зазначений ризик збільшено специфікою інкримінованого правопорушення, що пов'язаний із незаконним перетином державного кордону.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, зазначений процесуальний ризик з врахуванням позиції підозрюваної та пояснень прокурора значно зменшився.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності продовження до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.8. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи зменшення розміру ризиків, позицію сторони обвинувачення щодо визначення розміру застави та минуванням часу, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
3.10. Висновки слідчого судді
За таких обставин клопотання слідчого слід задовольнити частково.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою до 26 травня 2026 року включно, із триманням останнього в державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 покласти процесуальні обов'язки строком до 26 травня 2026 року включно, на умовах визначених в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2026року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1