Справа № 947/42820/25
Провадження № 2-а/947/13/26
30.03.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Петренка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
13.11.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мартинюк Юлію Сергіївну, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 - від 04.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №4352 від 04.11.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Зазначає, що вважає вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача у позові зазначає, що в оскаржуваній постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 зазначено, що 04.11.2025 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява згідно змісту якої він визнає та не оспорює, що порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , також визнає, що порушив абзац восьмий частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частину другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підпункт 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку та згоден на притягнення її до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Вказує, що зазначене в постанові є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Позивач не є спеціалістом в адміністративному праві та його було введено в оману поясненнями спеціаліста відповідача, щодо необхідності самостійно подати заяву з проханням притягнути його до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу.
Зазначає, що позивачу після консультації з адвокатом, було роз'яснення норми чинного КУпАП та порядок визнання або не визнання правопорушення.
Так, звинувачення є безпідставним, вина позивача не доведена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом. Позивач вважає цю постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки йому повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк 26.11.2024 не вручалась.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 170220230640383800775.
28.10.2025 року ОСОБА_1 сформував новий (оновив) електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв+ Дія. У цьому документі міститься інформація про те, що ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.
01.11.2025 року ОСОБА_3 було сформовано самостійне направлення для проходження ВЛК, яке ним було самостійно пройдено 03.11.2025 року. Також 04.11.2025 при подачі Зави до ЦНАП про погодження відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та в додаток Резерв+ прийшло повідомлення, що він знаходиться в розшуку з 26.11.2024 у зв'язку з порушенням військового обліку.
У позові зазначено, що ОСОБА_1 звернувся то спеціаліста ТЦК який надав йому бланк заяви про зняття розшуку, однак ця заява містила інформацію про те, що позивач визнає не прибуття вчасно за повісткою. Однак, жодних повісток на адресу проживання позивач з 2024 року не отримував, про необхідність явки до ТЦК та СП йому не було відомо.
ОСОБА_1 не вчиняв жодних порушень військового обліку та підстава внесення відомостей про його розшук залишається не відомою.
06.11.2025 року на адвокатський запит до ГУНП в Одеській області було повідомлено, що ОСОБА_1 , за даними системи ІПНП перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення: ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно зі змістом електронного військово-облікового документа, що додаються до цієї заяви, дата початку розшуку 26.11.2025 року.
Інформація про дату початку розшуку та причину розшуку в електронному військово-обліковому документі свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 виявив адміністративне правопорушення не пізніше 26.11.2024 року, отже на момент подання цієї заяви, відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
04.11.2025 року з моменту звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 і дізнався про обставини внесення відомостей про його розшук в систему Резерв +.
Представник позивача зазначає, що склад та подія адміністративного правопорушення, у вчиненні якого звинувачено позивача, полягає від встановлення певних обставин, що підтверджені беззаперечними доказами, а саме: дати отримання повістки за місцем проживання, з якої починається відлік строку для виконання військовозобов'язаним обов'язку з'явитися до ТЦК.
З оскаржуваної постанови встановлено, що відсутні будь-які належні докази вручення та надсилання повістки на ім'я ОСОБА_1 .
Вказує, що позивачем оновлено дані вчасно, адресу реєстрації він не змінював, також ОСОБА_1 декілька разів особисто з'являвся до ТЦК для проходження військово-лікарської комісії та оформлені відстрочи від мобілізації, але жодних повісток та постанов не складалося та не давалося повивачу.
Таким чином, отримати повістку позивач не міг. Тобто фактичні докази вчинення правопорушення відсутні.
Отже, виконати вимоги повістки та з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 був позбавлений можливості у зв'язку з не отриманням повістки за адресою.
Доказів надсилання або вручення повістки до оскаржуваної Постанови не надано.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.
Вказана вище ухвала про відкриття провадження у справі та прикріплені до неї файли було надіслано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_1 до електронного кабінету.
24.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначено, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та в порядку і спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з врахуванням всіх обставин справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №4352 від 04.11.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 170220230640383800775.
28.10.2025 року ОСОБА_1 сформував новий (оновив) електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв+ Дія. У цьому документі міститься інформація про те, що ОСОБА_1 розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.
01.11.2025 року ОСОБА_3 було сформовано самостійне направлення для проходження ВЛК, яке ним було самостійно пройдено 03.11.2025 року. Також 04.11.2025 при подачі Зави до ЦНАП про погодження відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та в додаток Резерв+ прийшло повідомлення, що він знаходиться в розшуку з 26.11.2024 у зв'язку з порушенням військового обліку.
Відповідно опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 відправником ОСОБА_4 , 30.10.2024 року було направлено повістку №891234.
Відповідно до повістки №891234 ОСОБА_1 необхідно було з'явитися 08.11.2024 року о 09.00 годині для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому саме суб'єкт владних повноважень несе тягар надання до суду всіх наявних доказів, і у випадку їх ненадання суд розглядає справу на підставі тих доказів і матеріалів які надані.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, у примітках до статей 210,210-1 КУпАП законодавцем зазначено, що положення статей 210, 210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як вбачається з ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суду не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення, як і доказів отримання позивачем повістки №891234.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, суд зазначає, що склад та подія адміністративного правопорушення, у вчиненні якого звинувачено позивача, полягає від встановлення певних обставин, що підтверджені беззаперечними доказами, а саме: дати отримання повістки за місцем проживання, з якої починається відлік строку для виконання військовозобов'язаним обов'язку з'явитися до ТЦК.
З оскаржуваної постанови судом встановлено, що відсутні будь-які належні докази вручення повістки позивачу ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оновлено дані вчасно, що відповідачем не заперечувалося, адресу реєстрації він не змінював.
При таких обставинах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №4352 від 04.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у справі - судовий збір у розмірі у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. С. Петренко