Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5788/25
27.03.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Ю.П., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовано тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (мати позивачки), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 , дочка померлої, прийняла спадщину після смерті матері в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, однак не може оформити спадкові права у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів на майно. Окрім вказаного, місце реєстрації проживання померлої на день смерті та її фактичне місце проживання різні, що також перешкоджає можливості оформлення спадщини в позасудовому порядку. Інших спадкоємців, які можуть претендувати на спадкове майно, немає. При зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадщини на спадкове майно - житловий будинок з господарськими (надвірними) будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на квартиру, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 , нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини спадкоємцю необхідно звернутися до суду. За такої ситуації позивачка позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку та звернулася до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, однак представник позивачки подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Відповідачі будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явилися.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (мати позивачки), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживала разом із дочкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ..
За час свого життя мати позивачки заповіт не залишила.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на наступне нерухоме майно:
- житловий будинок з господарськими (надвірними) будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.10.2010 року;
- квартиру, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.1992 року.
Суд констатує, що позивачка після смерті своєї матері, як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняла в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України.
Крім позивачки спадкоємцем за законом першої черги є син спадкодавця, відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спадщину не прийняв, на спадкове майно не претендує.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В нотаріальній конторі позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, які втрачено.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Факт належності спадкодавцеві спадкового майна підтверджується наступними документами.
Як вбачається із довідки виданої КП «Виноградівське РБТІ» №641 від 13.08.2025 року згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Згідно з інформаційної довідки з ДРРПНМ від 17.10.2025 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 .
Також факт належності житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , померлій підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.10.2010 року (оригінал втрачено).
Як вбачається із довідки виданої КП «Виноградівське РБТІ» № 637 від 12.09.2017 року згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. квартира в АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.2 ст 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ч. 2 ст. 382, ст. 392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими (надвірними) будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийЛевко Т. Ю.