30.03.2026
Справа № 243/6877/25
Провадження № 1-кс/243/161/2026
30 березня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 1-кп/243/369/2026, справа № 243/6877/25, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 перебуває на судовому розгляді кримінальне провадження №42025052110000007 від 18 лютого 2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.
30 березня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримано письмово подану ним заяву про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження за № 42025052110000007, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 лютого 2025 року, за обвинуваченням відносно нього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України за упередженість та грубі порушення закону, а саме:
- конфлікт інтересів та відкрите за заявою ОСОБА_5 провадження у ВРП відносно судді ОСОБА_6 , на підставі чого вже відкрито дисциплінарну справу (номер М-1773/0/7-26) щодо дії судді ОСОБА_6 у цьому ж провадженні, тому на думку ОСОБА_5 суддя ОСОБА_6 усвідомлює, що його подальша кар'єра залежить від результатів перевірки ВРП, що виключає будь-яку об'єктивність при розгляді кримінальної справи відносно нього;
- навмисне приховування виправдувальних доказів та маніпуляція статусом прокурора, оскільки після того, як прокурором ОСОБА_7 в судовому засіданні 14.01.2026 року було оголошено факти з тому № 3 обвинувального акту, де було підтверджено, що ОСОБА_5 не мав умислу на злочин та як заявляв останній, що на першій закупівлі 26.04.2025 року була підміна особи закупника, що свідчить про провокацію злочину, та фальсифікацію матеріалів справи, після чого статус прокурора ОСОБА_7 у системі “Судова влада» було неправомірно змінено на “заявник», тому ОСОБА_5 стверджено, що це було зроблено умисно для того, щоб виключити позицію прокурора, яка суперечить обвинувальному ухилу суду, та приховуванню цих даних від матеріалів справи. Такі дії є прямим втручанням у систему документообігу суду та свідчать про те, що суд фактично став на сторону обвинувачення;
- ухвалення рішень у відсутність обвинуваченого та порушення права на захист, оскільки суддею ОСОБА_6 від 24.02.2026 року було винено ухвалу про продовження тримання під вартою без присутності ОСОБА_5 , та не враховано в ухвалі жодних його доводів (стосовно: не має умислу та підміну особи в обвинувальному акті). Крім того, зазначено, що на засіданні від 18.02.2026 після того як прокурор ОСОБА_3 завершив розгляд обвинувального акту, суддя ОСОБА_6 не роз'яснив ОСОБА_5 обвинувачення та не з'ясував його ставлення до вини, чим порушив ст. 348 КПК України. Крім того, у наступних засіданнях суддя навмисно минає цей порядок, щоб не дати обвинуваченому висловити обгрунтування щодо провокації та фальсифікації під протокол. Більш того, зазначає, що йому фактично заборонено звертатись до суду особисто (у кінці засідання від 17.03.2026 року) тільки через захисника, що є прямим порушенням ст. ст. 20, 344 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав заяву свого підзахисного про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 , з підстав, викладених у заяві ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_6 та зазначив, що прокурор ОСОБА_7 наразі виключена з групи прокурорів, які здійснюють супровід даного кримінального провадження, продовжується судовий розгляд справи. Щодо заборони висловлюватися ОСОБА_5 в судовому засіданні, то КПК не передбачено задавати питання суду, тому у задоволенні заяви просив відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути питання щодо його відводу від розгляду кримінального провадження№42025052110000007 від 18 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 без його участі, бажання надавати особисті пояснення не висловив.
Вивчивши матеріали заяви про відвід, заслухавши думку та доводи учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Крім того, у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Вказаний перелік підстав для відводу судді є вичерпним.
Частиною п'ятою статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Білуха проти України», «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивний критерій беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України»). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії»). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Отже, аналіз суб'єктивного та об'єктивного критеріїв в оцінці наявності безсторонності, неупередженості, об'єктивності в поведінці судді ОСОБА_6 дає суду підстави вважати, що незгода обвинуваченого із прийнятими суддею ОСОБА_6 процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні №42025052110000007 від 18 лютого 2025 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України, не може бути підставою для відводу судді та не свідчить про його упередженість та необ'єктивність.
Крім того, суд при вирішенні питання про відвід судді не вправі давати оцінку процесуальним рішенням судді, які приймаються ним під час судового розгляду справи, правильність яких може бути перевірена судом апеляційної інстанції.
Варто зазначити, що належних, достовірних доказів саме необ'єктивності судді ОСОБА_6 при розгляді даного кримінального провадження та інших конкретних обставин, які передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством України, які б викликали сумніви в неупередженості судді ОСОБА_6 , ні захисником - адвокатом ОСОБА_4 , ні обвинувачем ОСОБА_5 , не зазначено.
Щодо доводів ОСОБА_5 про конфлікт інтересів та відкрите за його заявою провадження у ВРП відносно судді ОСОБА_6 , то суд відноситься до них критично, оскільки наразі вони грунтуються тільки на його припущеннях.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_5 , які стосуються прокурора ОСОБА_7 , то наразі вона виключена з групи прокурорів, які здійснюють супровід даного кримінального провадження, підтримання обвинувачення в даному кримінальному провадженні здійснюється іншою групою прокурорів.
Щодо доводів ОСОБА_5 про заборону звертатися в судовому засіданні до суду особисто, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки нормами КПК не передбачено саме ставити питання суду в судовому засіданні.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що доводи, які викладені в судовому засіданні як обвинуваченим, так і його захисником не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені вимогами ст. 75 КПК України, тому правові підстави для усунення судді від розгляду даного кримінального провадження, відсутні.
Таким чином, суд вважає, що заявлений обвинуваченим ОСОБА_5 відвід судді ОСОБА_6 є невмотивованим і необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 35, 75-79, 81, 376 КПК України, суд
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 1-кп/243/369/2026, справа № 243/6877/25, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлений 30 березня 2026 року о 16.30 год.
Суддя ОСОБА_1