Справа № 148/2591/25
Провадження №2/148/169/26
Іменем України
19 березня 2026 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,
при секретарі Носулько К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Акціонерного товариства "Ідея Банк" (надалі АТ "Ідея Банк") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.11.2019 між АТ "Ідея Банк" та відповідачем була укладена угода №С-601-011976-19-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, за умовами якої відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 26000 грн.
АТ "Ідея Банк" свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Відповідач же свої зобов'язання за договором належним чином не виконує. Останній платіж ним було здійснено 30.06.2022.
Станом на 28.08.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 79802,21 грн, з яких: 28972,06 грн - прострочений борг; 50830,15 грн - прострочені проценти.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору на адресу відповідача банком було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 02.07.2025, у якій вимагалось терміново, протягом 30 днів з дня отримання даної вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 79802,21 грн, а також судовий збір в розмірі 3028 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, згідно позовних вимог просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача позовні вимоги підтримує. Згідно наявних в матеріалах справи письмових поясненнях, представник позивача просила позовні вимоги задовольнити та вказала, що надані до суду документи в повній мірі підтверджують видачу кредиту відповідачу та наявність у нього заборгованості перед банком. Кредитний договір було укладено відповідачем шляхом приєднання, і такий складається із публічної частини договору та індивідуальної частини договору, яка укладена у паперовому вигляді. Кредитний договір, як індивідуальна частина цього договору, містить необхідні умови кредитного договору. Наявність ДКБОФО на офіційному сайті позивача є загальновідомою обставиною і не потребує окремого доказування. Проценти, визначені у кредитному договорі не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", а є платою за користування кредитними коштами. Позивачем не нараховано жодних штрафів/пені за порушення/невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. Відтак АТ "Ідея Банк" не порушило вимог законодавства, зокрема ст.11,18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток "Viber" (а.с.21) та довідка про доставку електронного документу (а.с.122, 123), про причини своєї неявки суд не повідомили. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просить у задоволенні позовних відмовити, провадження у справі закрити, обгрунтовуючи це тим, що заявлена позивачем сума до стягнення не грунтується на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 79802,21 грн. Позивачем на надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил банківських послуг, Пам'ятки клієнта та Тарифів, що в сукупності із заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Окрім того зазначив, що відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем та вказав, що на укладений між сторонами договір поширюються норми Закону України "Про споживче кредитування". Стверджує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутность учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.11.2019 між АТ "Ідея Банк" та відповідачем було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №С-601-011976-19-980 (надалі - кредитний договір), про що свідчить її копія (а.с.25), відповідно до умов якої сторони погодили наступні умови:
- п.1. банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Blue ID Insurance поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня IBAN НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу Mastercard, що буде випущена в рамках угоди да ДКБОФО;
- п.3. банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку на наступних умовах:
- п.3.1. максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн;
- п.3.2. ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 26000 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту Кредитної лінії за ініціативою банку, про що буде повідомлено клієнта додатково. Клієнт погоджується, що може оформити розстрочку в рамках встановленого ліміту за карткою, по здійсненим операціям, відповідно до діючих на момент оформлення розстрочки тарифів, паспорт споживчого кредиту та ДКБОФО;
- п.3.3. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних, та комісію за обслуговування основної картки згідно тарифів;
- п.4. нанесенням власноручного підпису під цією угодою позичальник:
- п.4.3. підтверджує, що ознайомлений з умовами угоди, ДКБОФО і тарифами, в тому числі з переровими версіями розміщеними у відділені банку або кредитного посередника, дані йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім того, позичальник беззастережно погоджується з тим, що банк має право в односторонньому порядку вимагати дострокового повернення кредиту відповідно до ДКБОФО;
- п.4.4. акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО АТ "Ідея Банк", яка розміщена на офіційному вебсайті банку www.ideabank.ua.
АТ "Ідея Банк" виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, про що свідчить виписка по рахунку клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 13.01.2017 по 28.08.2025 (а.с.27-33).
Відповідач же свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував.
З метою досудового врегулювання спору представником позивача на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, згідно якої останнього повідомлялось, що станом на 02.07.2025 його заборгованість за кредитним договором №С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 становить 79802,21 грн та вимагалось терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надіслання кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, про що свідчить копія даної вимоги від 02.07.2025 вих.№12.4.2/С-601-011976-19-980 (а.с.35, копія списку № вимога (картки)-липень 2025 №1 (а.с.35), копія квітанції від 10.07.2025 (а.с.35).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором про стан заборгованості за кредитним договором №С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 (а.с.34), а також детального розрахунку заборгованості по кредиту №С-601-011976-19-980 (а.с.86-116) вбачається, що станом на 28.08.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 79802,21 грн, з яких: 28972,06 грн - прострочений борг; 50830,15 грн - прострочені проценти.
У зв'язку з невиконанням відповідачем його зобов'язань за кредитним договором№С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 представник позивача звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, оскільки не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов договору.
Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за вищевказаним кредитним договором.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи представника відповідача щодо того, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, відкриття на ім'я відповідача рахунку не заслуговують на увагу, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією угоди про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 (а.с.25) та випискою по рахунку клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 13.01.2017 по 28.08.2025 (а.с.27-33).
З огляду на заперечення представника відповідача щодо наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Наявний в матеріалах справи детальний розрахунок заборгованості по кредиту №С-601-011976-19-980 (а.с.86-116) свідчить про те, що відповідачу, окрім тіла кредиту та процентів, також нараховувалась та стягувалась комісія за обслуговування кредиту, що зазначено у розділі "Параметри комісії та обслуговування кредитної заборгованості"
Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" ( в редакції на момент укладення кредитного договору, надалі - Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною 2 ст.8 Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у договорі комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця. В той же час даний Законом України розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд упостанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом враховано, що умовами кредитного договору, зокрема, у п.3.3. передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних, та комісію за обслуговування основної картки згідно тарифів.
При цьому у кредитному договорі №С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 не зазначено конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості, що надаються відповідачу та за які банком встановлена дана плата.
Відповідної копії тарифів та договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які б були підписані відповідачем, представником позивача до матеріалів справи не долучено.
Також слід зазначити, що представник позивача, пред'являючи до суду позов, не обгрунтовала у ньому підстави нарахування відповідачу комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, яка може включати плату позичальника за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч.1 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗаконуУкраїни «Про споживче кредитування».
Відтак, правових підстав для нарахування даної комісії у позивача не було.
Перевіривши долучений представником позивача до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості по кредиту №С-601-011976-19-980, судом також було встановлено, що позивач, здійснюючи розрахунок, неправомірно зараховував сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому, визначаючи станом на 28.08.2025 розмір заборгованості відповідача, позивачем у проценти (50830,15 грн) було включено комісію за обслуговування кредитної заборгованості ( 24610,73 грн (прострочені проценти) + 38231,37 грн (прострочена комісія) - 12011,95 грн (погашені прострочені проценти та комісія) = 50830,15 грн).
Відтак, визначаючи розмір заборгованості відповідача за процентами, судом було здійснено власний перерахунок.
12011,95 грн (погашені прострочені проценти та комісія) + 18255,20 грн (погашена комісія) - 24610,73 грн (прострочені проценти) = 5656,42 грн (переплата по процентах). З огляду на переплату, дана сума коштів має бути зарахована до тіла кредиту.
28972,06 грн (тіло кредиту) - 5656,42 грн = 23315,64 грн - залишок тіла кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином в судовому засідання знайшла своє підтвердження лише сума заборгованості відповідача за тілом кредиту в розмірі 23315,64 грн. При цьому слід зауважити, що власного розрахунку ні відповідач, ні його представник суду не надали.
Також слід зазначити, що посилання представником відповідача у відзиві на позовну заяву на ст.21 Закону України "Про споживче кредитування" є недоречним, з огляду на наступне.
Статтею 21 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Отже, зміст зазначеної норми не врегульовує питання нарахованих процентів у межах строку дії кредиткого договору та містить вимоги щодо штрафних санкцій (пеня, штрафи), а тому дія ст.21 ЗУ "Про споживче кредитування" не може застосовуватися до вказаних правових відносин, зокрема щодо нарахування відсотків.
Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам чинного законодавства та нараховувалися позивачем відповідно до погодженим сторонам умов кредитного договору.
Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатив, тому суд приходить до висновку, що з відповідача, як позичальника, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №С-601-011976-19-980 від 18.11.2019 в розмірі 23315,64 грн.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 884,68 грн (23315,64 х 3028/ 79802,21 = 884,68 грн) (а.с.11).
На підставі викладеного, керуючись п.4. ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12, ст.21 Закону України "Про споживче кредитування", ст.15, 207, 526, 599, 610-612, 625, 626, 629, 633, 634, 638 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження якого: ввул.Валова, 11, м.Львів, Львівська область, 79008, заборгованість за кредитним договором №21.12.2023-100003526 від 21.12.2023 в розмірі 23315,64 грн (двадцять три тисячі триста п'ятнадцять гривень шістдесят чотири копійки).
В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження якого: ввул.Валова, 11, м.Львів, Львівська область, 79008, судові витрати з оплати судового збору в сумі 884,68 грн (вісімсот вісімдесят чотири гривні шістдесят вісім копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: