Справа № 128/17/26
30 березня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від розгляду цивільної справи №128/17/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Т.П., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
25.03.2026 позивачем ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслано до суду заяву про відвід судді Шевчук Л.П., яка обґрунтована наступним.
Суддя Шевчук Л.П. має відношення до російської федерації, оскільки призначена на посаду судді Президентом Януковичем В.Ф.; відносно судді ОСОБА_3 . Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не завершено оцінювання; у позивача є сумніви щодо правильності розподілу його справи в системі АСДС саме судді Шевчук Л.П.; за статистикою у період з 2012 року по 2024 рік кількість скасованих рішень під головуванням судді Шевчук Л.П. зростає та за кількістю поданих на суддю Шевчук Л.П. скарг до ВРП жодного разу її не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності; суддею Шевчук Л.П. було проігноровано заяву позивача щодо перевірки повноважень представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Жукова В.П.; ухвала судді Шевчук Л.П. від 24.02.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті була підготовлена заздалегідь із якою позивач не погоджується. Окрім того, судове засідання було проведено у відсутність позивача, що позбавило його можливості подати заяви, клопотання.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
У період з 23.03.2026 по 27.03.2026 суддя Шевчук Л.П. перебувала у відпустці згідно графіку надання відпусток суддям та працівникам суду Вінницького районного суду Вінницької області на 2026 рік, відповідно до наказу в.о. голови Вінницького районного суду Вінницької області О.І. Бондаренко №7-в/г від 12.03.2026.
Заява Матвійчука А.Л. про відвід судді Шевчук Л.П. передана судді Шевчук Л.П. 30.03.2026.
Згідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності вирішувати питання про відвід судді з повідомленням учасників справи.
Оглянувши заяву про відвід судді, матеріали цивільної справи №128/17/26, суд дійшов наступного висновку.
Щодо заявленого позивачем Матвійчуком А.Л. головуючому у справі судді Шевчук Л.П. відводу суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частинами другою та третьою статті 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статті 36 ЦПК України, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Європейський суд з прав людини у справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності має визначатися для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об'єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Разом з тим, згідно з коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 №1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Суд стверджує, що мотиви, з яких позивач ОСОБА_1 вважає суддю Шевчук Л.П. упередженою не відповідають дійсності, є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а його доводи про порушення норм цивільно-процесуального законодавства ґрунтуються на власному тлумаченні вказаних норм. До того ж, саме позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Так, судом в ухвалі від 24.02.2026 було відмовлено в задоволенні певних заяв та клопотань позивача, обгрутувавши власне рішення, а незгода позивача із рішенням суду не може свідчити про упередженість суду.
Разом із тим, суд зазначає, що підстави, на які посилається Матвійчук А.Л., як на підстави відводу судді, за «об'єктивним критерієм» не можуть бути розцінені як обґрунтовані підстави для відводу, однак суб'єктивна впевненість в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації права на справедливий суд, тому, відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, зазначені обставини виключають участь цього судді в розгляді справи.
Наявність недовіри до судді, яка склалась у позивача ОСОБА_1 свідчить про наявність сумніву в об'єктивності та неупередженості судді, тому з метою збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, вбачаю підстави для задоволення заяви про відвід.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм та практики Європейського суду з прав людини, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, вважаю, що заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від розгляду цивільної справи №128/17/26 підлягає задоволенню, а матеріали цивільної справи №128/17/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають передачі до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
У зв'язку із задоволенням заяви про відвід права учасників не порушуються.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. - задовольнити.
Відвести суддю Шевчук Л.П. від розгляду цивільної справи №128/17/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Матеріали цивільної справи №128/17/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Тамари Петрівни, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.П. Шевчук