30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 932/11275/24
провадження № 51-1101 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року,
установив:
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року частково задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 5 січня 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно останнього, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, - п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, строком до 5 березня 2026 року включно без визначення розміру застави, - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому задоволено частково й продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 5 березня 2026 року з визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 грн, у разі внесення якої останній підлягає звільненню з-під варти з покладенням обов'язків, передбачені ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду представник потерпілих подала касаційну скаргу.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 424 КПК України, колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження представнику потерпілих належить відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 424 КПК України, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 422-1 КПК України, ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Як убачається із змісту касаційної скарги, представник потерпілих ОСОБА_6 оскаржує рішення Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, ухвалене за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 5 січня 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином ухвала Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року згідно з вимогами ч. 5 ст. 422-1 КПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3