18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 372/385/23
провадження № 61-5029св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,
відповідач -- ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах
держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішень Козинської селищної ради народних депутатів від 06 лютого 2003 року № №24-28 ряд громадян отримали у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.
Перші власники спірних земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2006 відчужили їх ОСОБА_2 .
У подальшому, право власності на спірні землі перейшло до ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про спадщину за заповітом від 03 квітня 2013 року.
Водночас, спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, у зв'язку із чим передача їх у приватну власність суперечила вимогам законодавства України.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав/обтяжень:
- від 27 березня 2018 року № 40324393 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0076, площею 0,4041 га;
-- від 26 березня 2018 року № 40319959 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0077, площею 0,45 га;
- від 27 березня 2018 року № 40325508 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0078, площею 1,3486 га;
- від 26 березня 2018 року № 40319633 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0079, площею 0,6 га;
- від 26 березня 2018 року № 40320027 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0080, площею 1,35 га;
- від 27 березня 2018 року № 40324817 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0081, площею 0,3044 га;
- від 26 березня 2018 року № 40319767 зі скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0082, площею 0,7499 га.
Також просив усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом повернення від ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими перами: 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 на користь Козинської селищної ради.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року, у задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що визначений прокурором позивач - Козинська селищна рада, не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним позивачем, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки знаходяться саме у межах цієї ради прокурор не надав, а відповідно до фактичних меж населених пунктів землі знаходяться у віданні Української міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що Козинська селищна рада, не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним позивачем, оскільки такі висновки суди зробили виключно на підставі листа виконавчого комітету Української міської ради. При цьому, судами взагалі не досліджувалися інші докази, питання наявності чи відсутності відомостей про межі м. Українка Обухівського району Київської області, не вивчалася жодна проектна документація щодо формування Української міської ради. Вважає, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, судами була надана необґрунтована перевага вказаного доказу над іншими, зокрема, над інформацією Держгеокадастру, відповідно до якої спірні земельні ділянки знаходяться в межах смт Козин.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
25 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішень 4 сесії XXIV скликання Козинської селищної ради народних депутатів від 06 лютого 2003 року № №24-28 видано державні акти:
- ОСОБА_4 від 07 лютого 2003 року № 7766 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 та з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_5 від 07 лютого 2003 № 7761 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_6 від 07 лютого 2003 року № 7760 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_7 від 07 лютого 2003 року № 7759 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_8 від 07 лютого 2003 року № 7756 на право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_9 від 07 лютого 2003 року № 7758 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_10 від 07 лютого 2003 року № 7771 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_11 від 07 лютого 2003 року № 7769 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_12 від 07 лютого 2003 року № 7768 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_13 від 07 лютого 2003 року № 7767 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_14 від 07 лютого 2003 року № 7766 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_15 від 07 лютого 2003 року № 7757 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_16 від 07 лютого 2003 року № 7770 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_17 від 07 лютого 2003 року № 7776 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_18 від 07 лютого 2003 року № 7775 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_19 від 07 лютого 2003 року № 7774 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_20 від 07 лютого 2003 року № 7773 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_21 від 07 лютого 2003 року № 7772 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_22 від 07 лютого 2003 року № 7765 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_23 від 07 лютого 2003 року № 7763 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_24 від 07 лютого 2003 року № 7764 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.
У подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , від імені яких діяв ОСОБА_26 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2006 року відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_2 .
Надалі, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки №№3832, 3792, 3812, 3804, 3844, 3788, 3784, 3800, 3852 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754790 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0080 площею 1,35 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100104 від 25 лютого 2008 року; №№3848, 3836, 3860 від 22 вересня 2006 року ОСОБА_2 отримав державний акт серія ЯД №754787 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0077 площею 0,45 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100105 від 25 лютого 2008 року; №№3864, 3828, 3840, 3796, 3820 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754792 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0082 площею 0,7499 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100106 від 25 лютого 2008 року; №№3808, 3824, 3816, 3856 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754789 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0079 площею 0,6 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100107 від 25 лютого 2008 року; №№3864, 3828, 3840, 3796 отримав державний акт серія ЯД №754793 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0076 площею 0,4041 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100108 від 25 лютого 2008 року; №№3800, 3852, 3820 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754791 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0081 площею 0,3044 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100109 від 25 лютого 2008 року; №№3832, 3792, 3812, 3804, 3844, 3788, 3784, від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754787 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0078 площею 1,3486 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100110 від 25 лютого 2008 року.
У подальшому, вказані земельні ділянки отримала у власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зареєстрованих у спадковому реєстрі, а саме: №54336882 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0076, площею 0,4041 га; №54334697 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0077, площею 0,45 га; №54336956 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0078, площею 1,3486 га; №54336801 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0079, площею 0,6 га; №54334598 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0080, площею 1,35 га; №54336930 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0081, площею 0,3044 га; №54334793 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0082, площею 0,7499 га.
Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 є ОСОБА_1 , який отримав їх у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину №№906, 898, 910, 902 від 26 березня 2018 року та №№938, 946, 942 від 27 березня 2018 року.
Разом із цим, відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 293 від 15 серпня 2018 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082, на момент прийняття рішень селищної ради №№24-28 від 06 лютого 2003 року та станом на даний час повністю накладаються на землі водного фонду, а саме водну поверхню Канівського водосховища на річці Дніпро.
Також на підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи надано схеми накладення спірних земельних ділянок згідно матеріалів космічної зйомки від 2002 та 2016 років на землі водного фонду, виготовленими КДПГККГС «Київгеоінформатика».
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 11 січня 2024 року № 10-10-0.223-245/2-24, наданого на запит Київської обласної прокуратури від 11 травня 2023 року №15/1-472 вих-23, у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутній Проект формування території Козинської селищної ради, у зв'язку з чим надати інформацію про місце розташування в межах якого населеного пункту розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082, неможливо. Також, відповідно до відомостей НКС ДЗК: відомості про межі населеного пункту смт Козин Обухівського району Київської області до Державного земельного кадастру не внесено. При цьому, відомості про вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку та наразі перебувають у власності гр. ОСОБА_1 .
Листом від 04 грудня 2023 року № 4769/3-23 виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області у відповідь на адвокатський запит адвоката Корзаченка В. М. повідомив, що відповідно до технічної документації по зведенню зовнішніх меж Української міської ради народних депутатів та м. Українки по геоданим суміжних територій сільських рад народних депутатів Української міської ради Обухівського району Київської області та рішенням про затвердження проектів формування території місцевих рад та меж населених пунктів районів Обухівської районної ради народних депутатів 10 сесії 22 скликання №106/10.22 від 28 листопада 1997 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Крім того, у листі від 27 червня 2024 року № 2863/3-24 виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області у відповідь на адвокатський запит адвоката Корзаченка В. М. повідомив, що відповідно до технічної документації по зведенню зовнішніх меж Української міської ради народних депутатів та м. Українки по геоданим суміжних територій сільських рад народних депутатів Обухівського району Київської області від 1994 року земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0076 відноситься до земель Української міської ради.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 22 травня 2020 року у справі № 469/1203/15 від 24 червня 2020 року у справі № 911/1480/18,
від 08 липня 2020 року у справі № 363/2968/16, від 03 серпня 2022 року у справі
№ 910/11027/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).
За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор, звертаючись з позовом, наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України; указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права власності на земельну ділянку, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з положеннями статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Згідно зі статтею 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
Згідно з положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
За змістом положень ЗК України землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові
від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурора з тієї підстави, що він звернувся до суду з позовом в інтересах неналежного позивача - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, яка не представляє державу у цих правовідносинах, суд першої інстанції, з висновками якого помилково погодився апеляційний суд, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не дослідив всі надані прокурором докази, необґрунтовано поставив одні рівноцінні докази вище інших.
Вказуючи, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах Української міської ради, суди, фактично, послалися лише на листи виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області про віднесення спірних земельних ділянок до земель Української міської ради Обухівського району Київської області.
При цьому, суди не надали належної правової оцінки іншим доказам, наданим прокурором, та не перевірили його доводів.
Верховний Суд погоджується з доводами прокурора про те, що, надаючи перевагу інформації, зазначеній у наведених листах, суди необґрунтовано відхилили лист від 11 січня 2024 року № 10-10-0.223-245/2-24 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, відповідно до якого спірні земельні ділянки розташовані у смт Козин Обухівського району Київської області.
Крім того, судами попередніх інстанцій не були враховані та перевірені доводи прокурора, про те, що всі кадастрові номери спірних земельних ділянок починаються з коду 3223155400, який віднесено до смт Козин Обухівського району Київської області, тоді як складовою частиною кадастрових номерів м. Українка є 3223110500.
Також не було перевірено доводів прокурора про те, що спірні земельні ділянки розташовані у смт Козин Обухівського району Київської області й у відкритих джерелах, таких як Публічна кадастрова карта України, що є належним й допустимим доказом у земельних спорах.
Отже, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не були взяті до уваги та перевірені доводи прокурора про те, що саме Козинська селищна рада Обухівського району Київської області є тим органом державної влади, в інтересах якого необхідно було подавати позов у цій справі, внаслідок чого справа по суті спору залишилась не розглянута.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки справа направляється на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк