27 березня 2026 року
м. Київ
справа № 761/9528/24
провадження № 61-15776св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Пономаренко Н. В. від 07 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., від 04 листопада
2025 рокуі ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що працівниками Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка є структурним підрозділом відповідача, 05 лютого 2024 року протиправно припинено газопостачання до будинку АДРЕСА_1 , а 06 лютого 2024 року - виключно до квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку.
3. Позивачі посилалися на те, що з філією договір з розподілу природного газу не підписувався, оскільки вона на їх переконання не здійснює на законних підставах діяльність з розподілу природного газу. На направлені претензії від 06 лютого 2024 року та 08 лютого 2024 року філія відповіді не надала.
4. На адресу ТОВ «Газорозподільні мережі України» рекомендованим відправленням № 4301805217116, яке отримано відповідачем 20 лютого 2024 року, ОСОБА_1 направила заяву-приєднання до договору розподілу природного газу. Однак у зв'язку з відсутністю будь-яких дій відповідачу 23 лютого 2024 року направлено претензію, яка отримана ним 01 березня 2024 року, проте станом на 11 березня 2024 року відповідь на претензію не надійшла, а обладнання у квартирі АДРЕСА_1 до газових мереж не приєднане. Відповідачем не вчинено жодних дій для забезпечення доступу до системи газопостачання.
5. Окрім того, позивачі вказували, що протиправною бездіяльністю відповідача їм завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях і яку вони оцінюють у загальному розмірі 416 957,00 грн.
6. З урахуванням зазначеного, позивачі просили:
- визнати протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо припинення постачання природного газу до квартири
АДРЕСА_1 шляхом часткового демонтажу газового трубопроводу, яким підведено природній газ до цієї квартири;
- визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо невідновлення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 впродовж тривалого терміну (більше півроку);
- визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо неподання до НКРЕКП встановлених Ліцензійними умовами заяв для видачі ліцензій на здійснення діяльності з розподілу природного газу та встановлення тарифу на послуги із розподілу природного газу.
- визнати протиправною діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо надання послуг з розподілу природного газу, зокрема на території Волинської області;
- зобов'язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчинити дії для відновлення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 та привести демонтований газовий трубопровід до попереднього стану;
- заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснювати діяльність з надання послуг з розподілу природного газу, зокрема на території Волинської області;
- стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь позивачів
416 957 грн для відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня
2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено повністю.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги, визначені пунктах 3, 4, 6, задоволенню не підлягають через безпідставність та необґрунтованість вказаних вимог. Позивачі, як споживачі послуг з розподілу природного газу, постійно мали безперешкодний доступ та змогу знайомитись з відомостями Ліцензійного реєстру НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку відомостей про суб'єктів господарювання, діяльність яких підлягає державному регулюванню НКРЕКП, шляхом ліцензування.
9. Позовна вимога про визнання протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо припинення постачання природного газу до квартири позивачів шляхом часткового демонтажу газового трубопроводу, яким підведено природній газ до цієї квартири, задоволенню не підлягає, оскільки, припиняючи газопостачання 05 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач діяв правомірно.
10. Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невідновлення постачання природного газу впродовж тривалого терміну (більше півроку) (пункт 2 вимог) не підтверджена доказами щодо вчинення з боку позивачів дій та оформлення документів відповідно вимог Правил безпеки систем газопостачання та технічної експлуатації систем газопостачання, а такі обставини виключають протиправність бездіяльності відповідача.
11. Щодо позовної вимоги, зазначеної у пункті 5 про зобов'язання
ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчинити дії для відновлення постачання природного газу до квартири відповідачів та привести демонтований газовий трубопровід до попереднього стану, то правові підстави для задоволення такої вимоги відсутні, адже позивачами не виконані вимоги Правил БСГ та ТЕСГ.
12. Позивачами також не надано жодних доказів спричинення їм моральних страждань, походження цих страждань, причинно-наслідковий зв'язок між джерелом їх походження та спричиненим наслідком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачами не було доведено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» чинить протиправну бездіяльність у питанні відновлення газопостачання позивачам, та те, що в діях відповідача наявна протиправність діяння/бездіяльності. Газопостачання за адресою: кв. АДРЕСА_1 , припинялось у зв'язку з витоком газу на різьбових з'єднаннях наземного газопроводу, що проходить по фасаду будинку, ще 05 лютого 2024 року, а відповідач здійснює свою господарську діяльність на підставі виданої ліцензії. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
15. Апеляційний суд встановив, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 09 грудня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
17. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме
пунктів 6.1 - 6.11 Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24 жовтня 2011 року № 640, та пунктів 6.1 - 6.11 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня
2015 року № 285 (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Також вважає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявника.
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що у оскаржуваних судових рішеннях не було надано оцінки заявленій позовній вимозі щодо визнання протиправною бездіяльності ТОВ «Газорозподільні системи України» щодо ненадання своєчасної відповіді на претензію. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяв позивачів про долучення доказів у справі та про зміну позовних вимог. На адресу позивачів не надходили ухвали суду першої інстанції, у яких було б встановлено терміни для подання доказів, заяв, клопотань тощо. Більше того, судом першої інстанції було порушено принцип змагальності.
19. Згідно з доводами заявника, заява-приєднання була направлена позивачем відповідачу 13 лютого 2024 року, а припинення газопостачання здійснено відповідачем було здійснено 05 лютого 2024 року, тобто до подання позивачами заяви-приєднання. Отже на момент вчинення відповідачем протиправних дій щодо припинення газопостачання будь-які цивільно-правові відносини між позивачами та відповідачем були відсутні, а тому твердження судів попередніх інстанції про наявність будь-якого договору між сторонами спору на момент виникнення спірних правовідносин є безпідставним та необґрунтованими.
20. Заявник вказує, що твердження судів попередніх інстанцій про наявність витоку газу ґрунтується на припущеннях, а не на доказах. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що ним виявлений витік газу за результатами проведеного комплексного приладового обстеження газопроводу, зокрема не надано доказів, що таке обстеження проводилось відповідно до вимог Порядку технічного огляду, обстеження, оцінки та паспортизації технічного стану, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування систем газопостачання, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24 жовтня 2011 року № 640. Суди не дослідили істотні обставини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/9528/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. У березні 2026 року справа № 761/9528/24 надійшла до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив (пояснення) на касаційну скаргу
23. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Газорозподільні системи України» посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Як Шевченківським районним судом міста Києва, так і Київським апеляційним судом в ході розгляду справи по суті та її апеляційного перегляду було дотримано всіх процесуальних норм, не було допущено жодних порушень прав учасників процесу.
24. Відповідач зазначає, що подання письмової заяви-приєднання до типового договору розподілу природного газу є вчиненням споживачем дії (акцептуванням договору), які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу. Заява-приєднання до типового договору розподілу природного газу від 13 лютого 2024 року з підписом ОСОБА_1 свідчить, що остання, як власник квартири, приєдналася до умов типового договору розподілу природного газу як побутовий споживач у відносинах з Оператором ГРМ.
25. У поданих поясненнях на відзив відповідача ОСОБА_2 посилається на те, що наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу аргументи не спростовують протиправності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та обґрунтованості касаційної скарги.
26. Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. Звертаючись до суду із цим позовом позивачі посилалися на те, що
05 лютого 2024 року працівники відповідача протиправно припинили газопостачання будинку АДРЕСА_1 , а 06 лютого 2024 року від газопостачання було від'єднано квартиру АДРЕСА_1 у вказаному житловому будинку.
28. Попереджень та актів про припинення газопостачання відповідач не складав та не надсилав власникам квартири. Позивачі зазначали, що 06 та
08 лютого 2024 року на адресу відповідача було направлено претензії з вимогою негайно відновити газопостачання квартири
АДРЕСА_1 , відповіді на такі претензії вони не отримали, а постачання газу не відновлено.
29. Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», як структурний підрозділ (філія) товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», діє на підставі Положення про філію, затвердженого Правлінням товариства і відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2224 від 29 листопада 2023 року з 01 грудня 2023 року надає послуги з розподілу природного газу на території Волинської області, тобто є оператором ГРМ в межах цієї територіальної діяльності.
30. Заяву-приєднання до типового договору розподілу природного газу підписано ОСОБА_1 13 лютого 2024 року.
31. Позивачі у період часу з 06 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року неодноразово в письмовій формі зверталися до Волинської філії
ТОВ «Газорозподільні мережі України» з претензіями, запереченнями, претензією-вимогою, на які їм у відведений чинним законодавством України строк надавались письмові відповіді.
32. Листом Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
від 14 лютого 2024 року № ВлФ/104/4-398, на заяву ОСОБА_1
від 09 лютого 2024 року було повідомлено останню про причини припинення газопостачання 05 лютого 2024 року.
33. Листом Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
від 12 лютого 2024 року № ВлФ/104/4-370, адресованим ОСОБА_2 , на заяву
від 07 лютого 2024 було звернено увагу заявника на недопуск на територію для усунення витоку газу.
34. Листом Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»від 03 липня 2024 року № ВлФ/104/4-885, адресованим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зверталась увага на те, які конкретно дії необхідно вчинити заявникам та які документи представити для можливості відновлення газопостачання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
36. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
39. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
40. Відповідно до статті 15 ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
41. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
42. Відносини між газопостачальними організаціями та громадянами-споживачами газу регламентуються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 2496, та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.
43. Ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу
44. У пункті 3 розділу I Правил постачання природного газу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС
у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
45. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
46. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина перша статті 714 ЦК України).
47. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу III Правил постачання природного газу).
48. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному вебсайті регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, заяву-приєднання до типового договору розподілу природного газу підписано ОСОБА_1
13 лютого 2024 року.
50. Подання письмової заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу є вчиненням споживачем дії (акцептуванням договору), яка засвідчує його бажання укласти договір розподілу природного газу.
51. Так, відповідно до пункту 4 глави 4 розділу 1 Кодексу ГРМ, споживач природного газу (споживач) - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
52. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
53. Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг газопостачання лише після 13 лютого
2024 року є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами діяли в силу положень пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ і фактичних обставин підключення газопроводу, фактичного споживання природного газу споживачами за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Факт споживання природного газу до 05 лютого 2025 року не заперечувався позивачами.
54. Доводи касаційної скарги в цій частині суперечать поведінці відповідачів з урахуванням їхнього фактичного споживання газу, що зокрема підтверджується повідомленням про припинення розподілу природного газу у зв'язку з наявною заборгованістю від 20 листопада 2024 року (т. 1, а. с. 152).
55. За статтею 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
56. Відповідно до пунктів 2, 4, 7 частини другої статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов'язаний: вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи; вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
57. Згідно з пунктом 5.7 Правил безпеки систем газопостачання підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; незабезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; невідповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.
58. Пунктом 1 Глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ (тут і далі в редакції, чинній на момент механічного роз'єднання газопроводу-вводу) визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
59. Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування (пункт 5 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ).
60. Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).
61. Пунктом 9 розділу ХІІІ Кодексу ГРМ визначено, що в разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства.
62. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
63. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
64. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
65. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачі не довели порушення їхніх прав зі сторони відповідача, який надає послуги з розподілу природного газу, а газопостачання до кв. АДРЕСА_1 було припинено на законних підставах.
66. Судами встановлено, що газопостачання 05 лютого 2024 року було припинено на вводі до всього будинку, а не лише до квартири, яка належить позивачам та зареєстрована за ОСОБА_1 , оскільки витік природного газу було виявлено саме на різьбових з'єднаннях наземного газопроводу, що проходить по фасаду будинку АДРЕСА_1 .
67. Позивачами протилежного не доведено, доказів того, що будинок було від'єднано незаконно суду надано не було.
68. При вирішенні спору суди правильно виходили з того, що причина припинення газопостачання, в цілях безпеки невідкладного і швидкого реагування, не вимагала попереднього попередження про такі дії споживача, а тому припинення газопостачання було проведено відповідно до вимог нормативно-правових актів.
69. Відповідач вказував, що після усунення причин витоків газу (локалізації витоків газу) протягом визначеного законодавством України строку працівниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» проводились дії по відновленню газопостачання не лише до житлового будинку по
АДРЕСА_1 в цілому, але і поквартирно.
70. У відповіді на заяву ОСОБА_2 від 07 лютого 2024 року
ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано відповідь, у якій було вказано про причини відключення газопостачання 05 лютого 2024 року, а також зазначено, що працівниками Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та поліції зафіксовано недопуск на територію для усунення витоків газу (т. 1,
а. с. 71).
71. У листі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»від 03 липня 2024 року № ВлФ/104/4-885, адресованому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернуто увагу на те, які конкретно дії необхідно вчинити заявникам та які документи надати для відновлення газопостачання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
72. Слід зазначити, що позивачі не позбавлені можливості вчинити відповідні дії з метою відновлення газопостачання до кв. АДРЕСА_1 .
73. Разом з тим, ОСОБА_2 не підтвердив, що він є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За даними відповідача, саме ОСОБА_1 є власником зазначеного об'єкту, саме вона особисто підписала 13 лютого 2024 року та направила до Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, отже відповідно вона є стороною такого договору та споживачем послуг з розподілу природного газу. Однак ОСОБА_1 не зверталась з касаційною скаргою, фактично погодилася з ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій.
74. З урахуванням встановлених у справі обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачами не було доведено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України»чинить протиправну бездіяльність у питанні відновлення газопостачання за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
75. Враховуючи недоведеність позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.
76. Апеляційний суд підтвердив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява позивачів про зміну позовних вимог від 16 грудня 2024 року підлягала залишенню без розгляду з урахуванням положень статей 49, 279 ЦПК України, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а тому зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, оскільки підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
77. Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про долучення доказів у справі, поданого 21 січня 2025 року, оскільки таке клопотання було подане з пропуском строку на його подання та без належного обґрунтування наявності поважних причин для поновлення такого строку.
78. Апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги (які є подібними доводам касаційної скарги), зокрема щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права. Порушень прав позивачів під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено не було, а доводи апеляційної скарги оцінено у повному обсязі.
79. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
80. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня
2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
81. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
82. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
83. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
84. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
85. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
86. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович