25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 369/14904/18
провадження № 61-1085св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Карпенко С. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 ,
розглянувши заяви суддів Пророка Віктора Васильовича та Фаловської Ірини Миколаївни про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним розпорядження та скасування свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв Олексій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяв адвокат Строєв О. В., звернулися до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним розпорядження та скасування свідоцтва про право власності.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю належними доказами порушення ОСОБА_3 права позивачів на користування земельними ділянками.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Строєва О. В. залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року - без змін.
16 січня 2024 року адвокат Строєв О. В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Карпенко С. О., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з місцевого суду її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію у складі суддів: суддя-доповідач - Карпенко С. О., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Мартєв С. Ю., Пророк В. В., Фаловська І. М.
Судді Пророк В. В. та Фаловська І. М. 25 березня 2026 року заявили про самовідвід від розгляду цієї справи.
Заяви про самовідвід мотивовані тим, що вони брали участь у розгляді касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2017 року у справі № 369/2063/16 за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, - Садівниче товариство «Воїн-3», про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
За наслідками перегляду зазначеної справи в касаційному порядку Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. прийняв постанову від 30 травня 2018 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2017 року у справі № 369/2063/16 - без змін.
Саме обставини, встановлені у справі № 369/2063/16, заявники вважають преюдиційними і про їх неврахування зазначають у касаційній скарзі.
Вказані обставини, на думку суддів Пророка В. В. та Фаловської І. М., не дозволяють їм брати участь у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої адвокатом Строєвим О. В.,на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, щоб не поставити під сумнів її безсторонність при розгляді касаційної скарги у цій справі.
Дослідивши викладені доводи заяв про самовідвід, Верховний Суд дійшов такого.
Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь?якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У частині першій статті 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження
у справі.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення від 7 серпня 1996 poку у справі Ferrantelli and Santangelo v. Italy).
Також у своєму рішенні у справі «Газета Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
ЄСПЛ зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключеннябудь-якого законного сумніву з цього приводу (справа Гаусшильдта, № 11/1987/134/188).
Згідно з об'єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Також у рішенні ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді (колегії суддів) є існування суб'єктивного або об'єктивного критеріїв.
Щодо оцінки наявності підстав для самовідводу за суб'єктивним критерієм, то відсутні підстави стверджувати, що судді Верховного Суду Пророк В. В. та Фаловська І. М. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Надаючи оцінку наявності підстав для самовідводу суддів Пророка В. В. та Фаловської І. М. за об'єктивним критерієм, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який в рішенні від 1 лютого 2005 року у справі «Індра проти Словаччини», заява № 46845/99, вказав, що, незважаючи на відмінність предметів позовів у двох справах заявника, які розглянуті одним і тим же суддею, зазначені справи стосувалися одного і того ж набору фактів, тому у заявника були обґрунтовані побоювання про те, що, переглядаючи другу справу, суддя не мав необхідної неупередженості.
Оскільки судді Пророк В. В. та Фаловська І. М. у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 369/2063/16-ц (провадження № 61-1345св17) у складі колегії суддів вже виклали висновок щодо обставин, які позивачі вважають преюдиційними у цій справі, подальший розгляд справи № 369/14904/18 суддями Пророком В. В. та Фаловською І. М. може призвести до об'єктивно виправданих сумнівів у стороннього спостерігача щодо неупередженого бачення певних питань по суті справи суддями, які вже висловлювали свою позицію у справі № 369/2036/16-ц, щодо одних і тих же обставин.
З метою виключення будь-якого законного сумніву у заявників щодо справедливого розгляду справи незалежним та безстороннім судом, заявлені суддями Верховного Суду Пророком В. В. та Фаловською І. М. самовідводи підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Задовольнити заявлені суддями Верховного Суду Пророком Віктором Васильовичем та Фаловською Іриною Миколаївною самовідводи у справі № 369/14904/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним розпорядження та скасування свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв Олексій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року (провадження № 61-1085св24).
Відвести суддів Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича та Фаловську Ірину Миколаївну від участі у розгляді справи № 369/14904/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним розпорядження та скасування свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв Олексій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року.
Справу № 369/14904/18 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська