04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 757/8602/22-ц
провадження № 61-17369св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Лакусти Олексія Івановича, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року під головуванням судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу,
Короткий зміст позовних вимог
1. В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 червня 2021 року № 7613/21/008380, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс» (далі - ТОВ «Автомото-Сервіс») продало, а ОСОБА_2 придбав автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску;
- скасувати реєстрацію транспортного засобу, здійснену 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві за ОСОБА_2 ;
- витребувати у ОСОБА_3 автомобіль з незаконного володіння та повернути його ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування вимог вказувала, що 14 травня 2018 року її колишній чоловік ОСОБА_4 подарував їй автомобіль Land Rover, що засвідчено договором дарування. З 16 червня 2020 року вона не проживає разом з чоловіком, а 05 березня 2021 року рішенням Подільського районного суду міста Києва шлюб між ними розірвано.
Оскільки у ОСОБА_4 залишився належний їй автомобіль, вона неодноразово зверталася до нього з проханням повернути її майно, однак ОСОБА_4 залишав її вимоги без реагування, з цього приводу вона неодноразово зверталася до поліції, однак ці звернення також не дали результату. У подальшому автомобіль без її згоди, але від її імені було відчужено іншій особі. Відповідно до наявної у неї інформації ТОВ «Автомото-Сервіс», діючи на підставі договору комісії від 24 червня 2021 року, уклало договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу з ОСОБА_2 . Водночас, ніяких договірних відносин із зазначеною юридичною особою у неї ніколи не існувало, договір комісії вона не підписувала і нікого не уповноважувала на продаж автомобіля, натомість намагалася у досудовому порядку домовитися зі ОСОБА_4 щодо повернення автомобіля.
У подальшому її автомобіль 01 липня 2021 року було продано на користь ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 04 травня 2023 року у задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 23 лютого 2022 року, а саме: арешт на автомобіль Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .
4. Судове рішення мотивовано тим, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами незаконного вибуття спірного автомобіля з її володіння, не надано доказів, що набувач знав або міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі, що продавець не мав права відчужувати майно, що могло б свідчити про недобросовісність набувача.
5. Київський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов задовольнив частково. Витребував у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо судових витрат.
6. Апеляційний суд зазначив, що наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням стандарту більшої переконливості, дозволяють зробити висновки про те, що ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля Land Rover Discovery Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , не укладала договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380 з ТОВ «Автомото-Сервіс», а відтак не мала волевиявлення на відчуження належного їй на праві власності автомобіля. Отже спірний автомобіль вибув з її володіння за відсутності її волі, а тому він підлягав витребуванню у ОСОБА_3 на користь позивачки в порядку статті 388 ЦК України. ОСОБА_3 , з власності якого витребовується автомобіль, не позбавлений можливості відновити своє право, пред'явивши вимогу до особи, у якої він придбав цей автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
7. Верховний Суд постановою від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діяв адвокат Лісовой Р. О., залишив без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишив без змін.
8. Касаційний суд обґрунтував постанову тим, що позивачка з більшою переконливістю довела, що вона, будучи власником спірного автомобіля, не укладала договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380 з ТОВ «Автомото-Сервіс», що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на відчуження спірного автомобіля.
Враховуючи дії, які вчинялися судами попередніх інстанцій щодо здобуття оригіналів та копій договорів, на підставі яких спірний автомобіль первинно вибув з володіння позивачки, а також фактичну відсутність юридичної особи (ТОВ «Автомото-Сервіс») та ознак її господарської діяльності, як і відсутність відповідних договорів, слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що позивачка не укладала з ТОВ «Автомото-Сервіс» договору комісії від 24 червня 2021 року, на підставі якого належний їй автомобіль вибув з її володіння поза її волею.
ОСОБА_1 посилалася на те, що з червня 2020 року вона не проживала з колишнім чоловіком ОСОБА_1 , а у березні 2021 року шлюбні відносини припинено. Попри це, автомобіль залишився за попереднім місцем проживанням. Вказувала, що вона зверталась до ОСОБА_4 з проханням повернути транспортний засіб. Також неодноразово у 2021 році зверталася до правоохоронних органів.
За заявою ОСОБА_1 про те, що 10 серпня 2021 року невстановлена особа, перебуваючи в ТСЦ 8047 ринок Столичний, с. Софіївська Борщагівка,
вул. Кільцева, 110А, вчинила шахрайські дії відносно заявниці зареєстровано кримінальне провадження № 12021116380001938. Вказані обставини свідчать про те, що право позивачки на користування належним їй транспортним засобом було обмежено всупереч її волі, а в подальшому автомобіль за відсутності її волі відчужено третій особі, що дає цілком обґрунтовані підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 388 ЦК України.
Досліджуючи добросовісність дій відповідачів, враховуючи послідовність набуття спірного автомобіля у власність ОСОБА_3 , а також обставини вибуття спірного майна з володіння ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав вважати непропорційним втручання у право ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що ОСОБА_3 , купуючи спірний автомобіль, мав би проявити розумну обачність та звернути увагу на те, що автомобіль йому відчужено 01 липня 2021 року, тобто через декілька днів після укладення договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу від 24 червня 2021 року. Ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_6 не надали доказів на підтвердження оплати при купівлі-продажі автомобіля. Вказані обставини можуть свідчити про недобросовісність дій сторін правочину щодо відчуження дороговартісного транспортного засобу на підставі договорів комісії за відсутності волі власника.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 , не позбавлений можливості відновити своє право, пред'явивши вимогу до особи, у якої він придбав цей автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таким же правом наділений і ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
9. У грудні 2024 року представник ОСОБА_5 , яка не брала участі у справі, - адвокат Лакуста О. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.
10. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
11. Представник заявниці зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 489/4072/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 321/1118/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 183/303/16, від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 2-1169/11.
12. ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 05 грудня 2018 року до 20 листопада 2021 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 20 листопада 2021 року. Заявниця успадкувала за заповітом майно, яке належало ОСОБА_3 , зокрема, зазначений автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2022 року за реєстровим № 10-65.
13. Отже, ОСОБА_5 є власницею вказаного автомобіля з моменту смерті ОСОБА_3 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14. 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, майже через три місяці після смерті ОСОБА_3 та в той час автомобіль належав ОСОБА_5 .
15. Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як позов заявлений до особи, яка не може бути стороною у справі, у зв'язку з відсутністю у неї правоздатності, то за таких обставин за імперативною нормою пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України справа підлягає закриттю, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
16. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постанова Верховного Суду та заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року щодо арешту автомобіля підлягають скасуванню.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
17. Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Печерського районного суду міста Києва.
18. 02 квітня 2025 року цивільна справа № 757/8602/22-ц надійшла до Верховного Суду.
19. Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
20. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2011 року, розірваному рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року у справі № 758/179/21.
21. 14 травня 2018 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 на підставі договору дарування від 14 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 758.
22. Листом РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 19 січня 2022 року № 31/26-13651 на адвокатський запит повідомлено, що 18 травня 2018 року в сервісному центрі № 8043 РСЦ МВС в м. Києві здійснено реєстрацію транспортного засобу Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на нового власника за договором дарування з видачею номерних знаків НОМЕР_5 та свідоцтва про реєстрацію на ім'я ОСОБА_1 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб'єктом господарювання) з видачею номерних знаків НОМЕР_6 та свідоцтва про реєстрацію на ім'я ОСОБА_2 01 липня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб'єктом господарювання) з видачею номерних знаків НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію на ім'я ОСОБА_3 .
23. Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24 червня 2021 року № 7613/21/008380, укладеного суб'єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7613 від 26 листопада 2020 року ТОВ «Автомото-Сервіс», який є комісіонером та діє у відповідності до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380, в особі відповідального ОСОБА_7 , і покупцем ОСОБА_2 . На умовах цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
24. У відповідності до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01 липня 2021 року № 7849/21/012571, укладеного суб'єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7849 від 15 грудня 2020 року ТОВ «Укравтотрейд-Групп», який є комісіонером та діє у відповідності до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії від 30 червня 2021 року № 7849/21/1/012821, в особі відповідального ОСОБА_8 , і покупцем ОСОБА_3 . На умовах вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
25. Відповідно до копій відповідей Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 05 травня 2021 року № С-382, № С-383, № 3/907, від 13 липня 2021 року № С-571, за зверненнями ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року, 23 квітня 2021 року з приводу пошкодження її майна, повідомлено про те, що у ході проведення перевірки достатніх даних, які б слугували законними підставами для відкриття кримінального провадження, не отримано.
26. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12021116380001938, за заявою ОСОБА_1 від 10 серпня 2021 року, невстановлена особа, перебуваючи 10 серпня 2021 року в ТСЦ 8047 ринок Столичний за адресою: вул. Кільцева, 110А, с. Софіївська Борщагівка, вчинила шахрайські дії відносно заявниці. Осіб, яким повідомлено про підозру, у витязі не зазначено.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
32. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. У прохальній частині касаційної скарги заявниця просить скасувати в повному обсязі рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль. Водночас касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження судових рішень у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу, тому Верховний Суд не надає оцінки в цій частині.
34. Відповідно до частин першої, другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
35. У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
36. Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
37. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
38. Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
39. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частини перша, друга статті 48 ЦПК України).
40. Згідно із частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
41. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
42. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
43. Разом із тим, цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
44. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
45. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
46. Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23), від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24).
47. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
48. У постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі».
49. У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона успадкувала за заповітом майно, яке належало ОСОБА_3 , зокрема, зазначений автомобіль.
50. У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка звернулась до суду з позовом 17 лютого 2022 року, а провадження у справі за вказаним позовом суд першої інстанції відкрив 23 лютого 2022 року.
51. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 20 листопада 2021 року, поданою заявницею з касаційною скаргою. Крім того, ОСОБА_5 успадкувала за заповітом майно, яке належало ОСОБА_3 , зокрема, спірний автомобіль, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2022 року за реєстровим № 10-65, яку заявниця додала до касаційної скарги.
52. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час відкриття провадження у справі померла і правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, встановивши, що ОСОБА_3 помер до дня відкриття провадження у справі і на момент смерті не набув статусу учасника справи, рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння підлягають скасуванню разом з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, якою забезпечено позов ОСОБА_1 , шляхом накладення арешту на зазначений автомобіль та заборони відчуження на користь інших осіб в будь-якій формі, а провадження у справі в зазначеній частині слід закрити на підставі частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
53. Відповідно до приписів пункту 7 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
54. Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
55. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
56. Частинами першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу.
57. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіннята ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року про забезпечення позову, із закриттям провадження у справі в зазначеній частині відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін.
58. З огляду на приписи пункту 7 частини першої статті 409 ЦПК України підлягає скасуванню і постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року, якою постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишено без змін.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Лакусти Олексія Івановича, задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння, та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року про забезпечення позову та постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння закрити.
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді: А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
В. В. Пророк