24 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2410/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Краснов Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - Наконечна О. М. (в режимі відеоконференції),
відповідача - Семиренка П. Я. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Девелопмент"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024
та рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024
у справі № 914/2410/23
за позовом Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Девелопмент"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу будівлі,
Львівська міська рада (далі - Львівська міська рада; Міськрада; позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Девелопмент" (далі - ТОВ "Грін Девелопмент"; відповідач) перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, шляхом демонтажу будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв. м.
Позовні вимоги Львівською міською радою мотивовані тим, що ТОВ "Грін Девелопмент" використовує земельну ділянку № 1, площею 0,1022 га з кадастровим номером 4610136600:07:001:0031 для обслуговування громадського будинку офісних приміщень на АДРЕСА_1 у м. Львові за відсутності відповідного рішення Міськради про надання її в користування (оренду) та правочину щодо такої земельної ділянки, що також убачається із акта обстеження земельної ділянки від 04.11.2022 № 29. Стверджує, що ТОВ "Грін Девелопмент" також самовільно зайняло і територію Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького та використовує земельну ділянку № 2 орієнтовною площею 0,0630 га на АДРЕСА_1 у м. Львові для обслуговування частини громадського будинку офісних приміщень, які виходять за межі земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:07:001:0031), а також земельну ділянку № 4 орієнтовною площею 0,0014 га для обслуговування будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м (зовнішні розміри 5,10 м * 2,66 м) на АДРЕСА_1 у м. Львові. Доступ до цих земельних ділянок комунальної власності обмежено шляхом встановлення по зовнішньому контуру земельної ділянки металевої огорожі на бетонному фундаменті та воріт.
Позивач також зазначає, що будівля охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м, на АДРЕСА_1 у м. Львові фактично розташована на земельній ділянці орієнтовною площею 27,1047 га, яка відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.07.2014 № 3569 відноситься до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування, чи у власність земельну ділянку за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 і не погоджувала розміщення на вказаній земельній ділянці будь-яких споруд. Станом на момент проведення державної реєстрації на спірну будівлю охорони (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 8171190146101) у ТОВ "Грін Девелопмент" були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 (суддя - З. П. Гоменюк), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 (головуючий суддя - О. В. Зварич, судді - І. Б. Малех, І. Ю. Панова), позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні Міськрадою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу ТОВ "Грін Девелопмент" будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв. м.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Міськради від 03.12.2009 № 3137 "Про надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1" надано ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1022 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років (з обмеженнями без права зміни конфігурації земельної ділянки) для обслуговування адміністративного будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції.
31.12.2009 між Міськрадою (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі № Г-840, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центр ДЗК 24.02.2010 за № 04:10:867:00001, відповідно до п.п. 1, 8 якого орендодавець на підставі ухвали Міськради від 07.06.2007 № 899 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львова" та ухвали Львівської міської ради від 03.12.2009 № 3137 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1, що у м. Львові" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративного будинку терміном на 10 років до 03.12.2019.
Згідно з п. 1 ухвали Міськради від 10.07.2014 № 3569 "Про погодження меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького та надання ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для збереження та використання Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" погоджено межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького орієнтовною площею 27,1047 га, обмеженої вул. Д. Вітовського, вул. Зарицьких, вул. Стрийською, вул. Гвардійською.
Відповідно до п. 2 ухвали Міськради від 10.07.2014 № 3569 надано ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 27,1047 га для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького.
Згідно з п.п. 2, 3 ухвали Міськради від 23.10.2014 № 4017 "Про відновлення меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" вилучено для суспільних потреб, а саме відновлення меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького земельну ділянку, площею 0,1022 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136600:07:001:0031), яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим у Львівській міській раді 31.12.2009 за № Г-840 (книга записів реєстрації договорів оренди землі г-2) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центр ДЗК 24.02.2010 за № 04:10:867:00001 (запис у книзі 04-1). Вирішено вважати таким, що втратив чинність договір оренди землі, укладений між Міськрадою і ОСОБА_1, зареєстрований 31.12.2009 за № Г-840 (книга записів реєстрації договорів оренди землі Г-2) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центр ДЗК 24.02.2010 за № 04:10:867:00001 (запис у книзі 04-1), кадастровий номер 4610136600:07:001:0031.
П. 4 ухвали Міськради від 23.10.2014 № 4017 надано ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду орієнтовною площею 0,1022 га на АДРЕСА_1 для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 341451685 від 03.08.2023), громадський будинок офісні приміщення, загальною площею 1397,7 кв.м, та будівля охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м, за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 817190146101, за кадастровим номером земельної ділянки (місця розташування): 4610136600:07:001:0031, цільове призначення: для обслуговування адміністративного будинку, площа: 0,1022 га, перебуває у власності ТОВ "Грін Девелопмент" від 06.12.2016. Підставою для державної реєстрації є протокол загальних зборів засновників ТОВ "Грін Девелопмент", акт приймання-передачі громадського будинку офісних приміщень, виданий 02.12.2016, видавник: ОСОБА_1 - ТОВ "Грін Девелопмент"; заява, серія та номер: 2833, виданий 25.11.2016, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б.; довідка, серія та номер: юрг/1253, виданий 14.12.2017, видавник: ОКП ЛОР БТІ та ЕО.
У матеріалах справи наявні копії документів реєстраційної справи № 817190146101 по об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, з яких убачається, що на підставі заяви (реєстраційний номер 19897284), поданої заявником (уповноваженою особою) Леньо Андрієм Романовичем, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за видом реєстрації: перехід (номер запису про право власності: 12734958) на праві приватної власності громадський будинок офісні приміщення (об'єкт нежитлової нерухомості: ні; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 817190146101), загальною площею 1 339,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:07:001:0031, цільове призначення: для обслуговування адміністративного будинку ТОВ "Грін Девелопмент" (податковий номер: 40989997) було проведено державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна (реєстрацій номер 817190146101) 06.12.2016.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що 04.11.2022 проведено обстеження земельної ділянки у м. Львові на АДРЕСА_1, за результатами чого було складено акт обстеження земельної ділянки № 29.
У вищевказаному акті зазначено, що ТОВ "Грін Девелопмент" (керівник Леньо Андрій Романович) фактично використовує земельну ділянку № 1 площею 0,1022 га (кадастровий номер 4610136600:07:001:0031) для обслуговування громадського будинку офісних приміщень на АДРЕСА_1 у м. Львові за відсутності відповідного рішення Міськради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Крім того, ТОВ "Грін Девелопмент" самовільно зайняло територію Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького та фактично використовує земельну ділянку № 2 орієнтовною площею 0,0630 га на АДРЕСА_1 у м. Львові для обслуговування частини громадського будинку офісних приміщень, які виходять за межі земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:07:001:0031), а також фактично використовує земельну ділянку № 4 орієнтовною площею 0,0014 га для обслуговування будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м (зовнішні розміри 5,10 м * 2,66 м) на АДРЕСА_1 у м. Львові за відсутності відповідного рішення Міськради про надання їх в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Зайняті ТОВ "Грін Девелопмент" земельні ділянки - № 2 орієнтовною площею 0,0630 га та № 4 орієнтовною площею 0,0014 га входять в межі земельної ділянки орієнтовною площею 27,1047 га, на яку ухвалою Міськради від 10.07.2014 № 3569 "Про погодження меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького та надання ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для збереження та використання "Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" надано ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького. У акті обстеження земельної ділянки від 04.11.2022 № 29 у розділі "відмітка про відмову від підписання керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою" зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підписання цього акта.
Листом від 21.04.2023 № 4-0006-5352 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Міськради (у відповідь на запит від 19.04.2023 № 4-2901-16003 щодо надання інформації та копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийнятих в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на будівлю охорони літ. "Б" на АДРЕСА_1 у м. Львові) повідомила юридичний департамент Міськради, що у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація про видачу документів на виконання будівельних робіт та готовлять об'єкта до експлуатації за вищезазначеною адресою.
Листом від 27.10.2023 № 4-2401-14514 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Міськради проінформувало юридичний департамент Міськради про те, що наказом від 18.10.2010 № А-355 директора департаменту містобудування затверджено ОСОБА_1 вимоги до архітектурно-планувальної частини проєкту реконструкції офісних приміщень на АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок надбудови. Рішенням виконавчого комітету Міськради від 23.09.2011 № 863 скасовано наказ від 18.10.2010 № А-355 директора департаменту містобудування. Містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва (забудови земельної ділянки) на будівлю охорони літ. "Б" за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 не надавалися.
Предметом цього позову є усунення перешкод в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою, шляхом демонтажу ТОВ "Грін Девелопмент" будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що: земельна ділянка, на якій розташована будівля охорони літ. "Б-1" (м. Львів, АДРЕСА_1) належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради; обставин відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання цієї земельної ділянки в користування (оренду) та правочину щодо такої земельної ділянки, а також відсутність необхідних документів на будівництво відповідної будівлі.
Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 і рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2024, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.11.2020 у справі № 914/2175/19, від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19, від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 21.03.2023 у справі № 910/12958/21, від 21.06.2022 у справі № 924/702/21 та інших.
У касаційній скарзі ТОВ "Грін Девелопмент" посилається на те, що з огляду на набуття права власності на будинок, розташований на АДРЕСА_1 у м. Львові, до нього перейшло і право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:07:001:0031, площею 0,1022; відповідач на законних підставах отримав у власність (шляхом внесення учасниками до статутного капіталу товариства) нерухоме майно - будівлю охорони літ. "Б-1", яка знаходиться на АДРЕСА_1 у м. Львові; оскільки будівля охорони літ "Б-1" входить до складу цілісного об'єкта нерухомого майна, загальною площею 1397,7 кв.м, то володіння та користування нею відповідачем не порушує будь-чиїх прав та інтересів, зокрема й позивача; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності; вимога Міськради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, шляхом демонтажу відповідачем будівлі охорони літ. "Б-1", загальною площею 9,6 кв.м, є передчасною; позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на вказані судові рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.02.2025.
У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, викладених у цьому відзиві.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 було поновлено провадження у справі, яке зупинялося згідно з ухвалою від 07.04.2025 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
У зв'язку із запланованою відпусткою судді Случа О. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для її розгляду призначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н. О., Краснов Є. В.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
За загальним правилом, право володіння "jus possidendi" - це правомочність власника, яка полягає в тому, що власник має право фактично володіти своєю річчю, тобто реальну можливість здійснення безпосереднього володарювання над нею. раво користування "jus utendi" полягає в тому, що власник має право вилучити з речі її корисні якості, одержувати доходи і прирощення від неї. Право розпорядження "jus abutendi" - в тому, що власник може визначити правову долю речі, тобто відчужувати усіма дозволеними способами на користь інших осіб тощо. Здійснення права розпорядження річчю не повинне суперечити закону.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).
Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України). Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (ч. 1 ст. 375 ЦК України).
Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, до якої зупинялося касаційне провадження у цій справі і яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, виснувала таке: "можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані ст. 376 ЦК України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва".
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України об'єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21).
Водночас будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до ст. 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування. Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку. Отже, якщо об'єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об'єктом самочинного будівництва (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21).
Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові (справа № 908/2388/21) також зазначила, що у разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке необхідно розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 914/2511/23 дійшов таких висновків: "у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувано, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, необхідно розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22). Розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (див. постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16)".
Законодавець у ст. 15 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Здійснюючи аналіз наведених вище норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 дійшла висновку, що: "негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб'єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред'явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц). Частиною 2 ст. 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб'єктів, які створюють такі перешкоди. Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов'язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду".
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили відсутність відповідного рішення Міськради про надання земельної ділянки в користування (оренду), на якій знаходиться будівля охорони літ. "Б-1" за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, та укладеного правочину щодо такої земельної ділянки; що будівля охорони літ. "Б-1" за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 817190146101) збудована за відсутності необхідних документів для виконання будівельних робіт, не входить до складу надбудови загальною площею офісних приміщень будівлі 1397,7 кв.м, є об'єктом самочинного будівництва. Суди попередніх інстанцій врахували і те, що під час обстеження земельних ділянок комунальної власності уповноваженими особами Ради встановлено обставину самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт будівлі охорони літ. "Б-1" за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, про що позивач склав відповідний акт обстеження. Отже, зважаючи на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає висновок господарських судів про те, що відповідно до приписів ст. 212 ЗК України, ст. 391 ЦК України усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу (знесення) відповідної будівлі, відповідає обставинам спору та законодавству, що регулює спірні правовідносини.
Встановивши, що позивачем належними доказами доведено обставину самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, самочинного будівництва на ній відповідачем будівлі охорони літ. "Б-1", що порушує права позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення цього позову. Доводи скаржника про обрання позивачем неефективно способу захисту є безпідставними, зводяться до незгоди із судовими рішеннями, ухваленими відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Водночас скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України і, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, наведених у касаційній скарзі.
Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (постанова від 17.11.2020 у справі № 914/2175/19 (предмет спору про визнання правочину недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності), постанова від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 (предмет спору про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна), постанова від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17 (у цій справі суд зазначив, що Київською міською радою заявлено вимогу про звільнення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2388 га та надано при цьому на підтвердження своїх вимог документи, в яких визначено площу спірної земельної ділянки - 0,16 га), постанову від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (предмет спору про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними), постанову від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (предмет спору про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння), постанову від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (предмет спору про визнання недійсним договір оренди (майнового найму) нежитлового приміщення), постанову від 21.03.2023 у справі № 910/12958/21 (предмет спору про скасування державної реєстрації права власності та права оренди), постанову від 21.06.2022 у справі № 924/702/21 (предмет спору про скасування державної реєстрації речових прав та витребування земельних ділянок), суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення їм не суперечать. Ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення. Крім того, деякі справи, на які посилається скаржник, також різняться предметом та підставами позову, а також у них не є подібним нормативно-правове регулювання як у справі, яка переглядається.
Колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини, чого скаржником у цьому випадку не було доведено.
Решта наведених скаржником постанов Верховного Суду не є релевантними справі, яка переглядається.
Отже, з огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Верховний Суд вважає, що інші доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень є безпідставними, зводяться лише до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 цього Кодексу).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Девелопмент" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/2410/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Краснов Є. В.