(додаткова)
30 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1769/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
без виклику учасників справи,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» про покладення на ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.127П)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 (повний текст якої складено 20.12.2024) у справі № 917/1769/24 (суддя Білоусов С.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Інтер-Агро», м. Полтава
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У жовтні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Інтер-Агро».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро», визнано грошові вимоги ТОВ “Компанія “Ніко-тайс» до ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро» у розмірі 522 898,33 грн заборгованості та 24 224,00 грн. - судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро», введено процедуру розпорядження майном ТОВ “Торговий Дім “Інтер-Агро».
ОСОБА_1 з оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції від 17.12.2024 у справі не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 закрито.
20.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з заявою про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00грн.; розгляд заяви здійснювати за відсутності представника.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» про покладення на ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1769/24 до провадження; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс» про покладення на ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1769/24 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї ухвали клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
ОСОБА_1 не скористалась правом на подання заперечень проти винесення додаткового рішення у справі або інших пояснень з приводу поданої заяви про покладення на неї витрат на правничу допомогу у справі.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1769/24, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, судова колегія виходить з наступного.
З матеріалів заяви вбачається, що підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу додано договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №20-01-2026/3 від 20.01.2026 (далі - договір), Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.03.2026.
Надання правничої допомоги за договором здійснює адвокат Грищенко Олекандр Миколайович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009.
20.01.2026 ТОВ «Компанія "Ніко-тайс» (замовник) уклало із адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО»» та ОСОБА_1 , які виникли у справі №917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО»», надання консультацій з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства, із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до Східного апеляційного господарського суду відповідного обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року у справі №917/1769/24, та відповідних клопотань, пояснень, заперечень у справі №917/1769/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року у справі №917/1769/24, із врахуванням норм та положень ГПК України, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за відповідною апеляційною скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:
- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції -1 800,00 грн;
- судові засідання - 2 000,00 грн/судове засідання у суді апеляційної інстанції;
- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 800,00 грн/год;
- витрати (квитки, добові тощо) - згідно з підтверджуючими документами.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов'язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 917/1769/24.
У пункті 3.7. договору визначено, що в основу розміру вартості послуг покладено працю виконавця, а не результат судової справи.
За змістом п. 3.8. договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного на користь Замовника судового рішення (відмову (у повному обсязі або частково) у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24, в тому числі й закриттям апеляційного провадження у даній справі), який не перевищуватиме чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що правова допомога за договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.
Так, згідно з положеннями акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.03.2026 загальна вартість вказаних послуг склала 17 000, 00 грн (п. 2 вказаного акту).
Зі змісту акту вбачається, що загальна кількість витраченого адвокатом часу на організацію, процесуальний супровід та підготовка процесуальних документів, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту процесуальних документів (насамперед, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про закриття провадження у справі) становить 5 годин.
Крім того, вартість участі адвоката у судовому засіданні становить 2 000, 00 грн.
У пункті 3.8. договору, сторони дійшли згоди, що за прийняття позитивного для замовника рішення у справі № 917/1769/24 (а саме винесення судом рішення про закриття апеляційного провадження) додаткова оплата (гонорар) адвоката становить 6 000, 00 грн.
Тобто, загальна сума 17 000, 00 грн виходить із розрахунку 5 год х 1800, 00 грн + 2000, 00 грн + 6000, 00 грн.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою провадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.
Забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (а в даному випадку необґрунтованої апеляційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом з цим, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відтак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З огляду на положення частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та загальні принципи господарського судочинства, а також практику Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 357/380/20 зауважила, що подання скаржником апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження у справі потребує відповідної підготовки учасників справи: насамперед, дослідження апеляційної скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України. Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями Господарського процесуального кодексу України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів господарського процесу і передбачений пунктами 8, 9 частини 3 статті 2 та статті 17 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, дотримання строку, встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частин 2, 4 статті 263 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто, надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 та стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тож і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку з поданням апеляційної скарги та відкриттям апеляційного провадження.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип господарського судочинства, передбачений пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, про відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у ТОВ «Компанія "Ніко-тайс» існує право на звернення до суду з відповідною заявою про покладення на скаржницю витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду апеляційної скарги, апеляційне провадження за якою в подальшому було закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку критеріїв, насамперед: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дію/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України) (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не подано до суду апеляційної інстанції будь-яких пояснень або заперечень щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат, що може свідчити про згоду з розміром судових витрат, заявлених кредитором у справі.
Проте необхідно розділяти поняття «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат», тому судова колегія звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
При вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
Більше того, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 містять правову позицію, що полягає у тому, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Зі змісту зазначеного рішення Європейського суду з прав людини убачається, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Так, при розгляді заяви про розподіл судових витрат та додатків до неї, судовою колегією встановлено, що під час розгляду апеляційної скарги у справі у суді апеляційної інстанції адвокатом фактично було здійснено: підготовку та подання клопотання про закриття апеляційного провадження у справі; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу (що зайняло у останнього сумарно 5 годин часу), а також подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та безпосередньо участь адвоката у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 18.03.2026.
Крім того, сторони домовились про «гонорар успіху» адвоката, сума якого становить 6 000, 00 грн.
Судова колегія зауважує, що правова позиція ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» у суді апеляційної інстанції була сталою - закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що скаржниця не є учасником справи, і оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалися.
Тобто, обсяг здійсненого адвокатом пошуку судової практики обмежувався встановленням єдиної правової позиції щодо закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, що за своєю суттю не потребує значних часових витрат для кваліфікованого фахівця у галузі права.
Крім того, подання відзиву на апеляційну скаргу не було необхідним для розгляду справи, оскільки такий відзив не враховувався судом під час ухвалення рішення про закриття апеляційного провадження.
Стосовно участі адвоката у судовому засіданні судова колегія зазначає, що у межах розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції було проведено лише одне судове засідання, у якому представник брав участь у режимі відеоконференції. Зазначена форма участі не потребувала витрат часу на прибуття до суду, а також не була пов'язана з понесенням додаткових витрат.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія "Ніко-тайс» «гонорару успіху» у сумі 6 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 проаналізовано рішення ЄСПЛ від 19 жовтня 2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), у якому ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".
Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Отже, погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не може бути підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності в розмірі «гонорару успіху», зазначеного заявником.
Отже, «гонорар успіху» не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, а відображена у Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.03.2026 сума в розмірі 17 000, 00 грн є завищеною.
Варто зазначити, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що суд не пов'язаний умовами договору між адвокатом і клієнтом у частині визначення розміру винагороди, яка підлягає компенсації іншою стороною, та має право зменшити заявлену суму у разі її невідповідності критеріям розумності і співмірності. При цьому підлягають врахуванню складність справи, обсяг наданих послуг, поведінка сторін та інші обставини, що мають значення для справедливого розподілу витрат.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17 000, 00 грн не відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності, визначеним частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням характеру та складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, витраченого часу, а також значення справи для сторін, судова колегія вважає заявлений розмір витрат завищеним, у зв'язку з чим такі витрати підлягають частковому задоволенню у розмірі, визначеному судом.
Таким чином, оцінивши подані докази у сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, фактичного обсягу виконаних представником процесуальних дій, колегія суддів визначає, що співмірною компенсацією витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є сума у розмірі 3 000, 00 грн.
Відтак, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.
Отже, судова колегія вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» про покладення на Ширмовську В.Ф. витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» про покладення на Ширмовську В.Ф. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1769/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Ширмовської Вікторії Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» (проспект Академіка Глушкова, 40, офіс 315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у справі № 917/1769/24 у розмірі 3 000, 00 грн.
В решті вимог заяви - відмовити.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов