29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" березня 2026 р. Справа № 924/73/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Комарніцькій Н.П., розглянувши скаргу відповідача на дії державного виконавця в межах справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО"
про зобов'язання виконати належним чином умови договору поставки від 31.07.2024 та стягнення 8805,04 грн. штрафних санкцій
Представники учасників процесу: не з'явилися
У судовому засіданні 26.03.2026 постановлено вступну та резолютивну частини ухвали суду
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" передати у власність Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» згідно договору поставки №71-969/53-124-01-24-23409 від 31.07.2024 товар, а саме: персики свіжі в кількості 220 кг на суму 11 550,00 грн., сливи свіжі великоплідні в кількості 200 кг на суму 6 996,00 грн., груші середньостиглі в кількості 60 кг на суму 3 420,00 грн. та виноград свіжий столовий в кількості 10 кг на суму 1 205,16 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" 2548,83 грн. пені, 6256,21 грн. штрафу та 2422,40 грн. судового збору.
28.04.2025 та 19.08.2025 видано накази про примусове виконання вищевказаного рішення суду.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "БГМ-АГРО" на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №78272148 від 05 червня 2025 року.
10.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "БГМ-АГРО" надійшла скарга (вх. №05-06/822/26) на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №79216895, у якій останній просив:
- поновити процесуальний термін для подання скарги на дії державного виконавця;
- зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження №79216895;
- визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанови державного виконавця 30.09.2025, від 02.10.2025, від 21.10.2025, від 14.11.2025 (ВП №79216895);
- визнати дії виконавця незаконними та неправомірними щодо винесення постанов від 21.10.2025 року та 14.11.2025 року про накладення штрафів;
- визнати неможливим виконання рішення в натурі з огляду на фактичну відсутність товару;
- зобов'язати державного виконавця повернути безпідставно та надмірно стягнуті кошти у сумі 32 457,92 грн, стягнуті ним відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1OCBPLAS.1 від 01 жовтня 2025 року на реквізити ТОВ «БГМ-АГРО»;
- закрити виконавче провадження №79216895 щодо примусового виконання судового наказу №924/73/25 від 19.08.2025.
До скарги додано копії Статуту ТОВ "БГМ-АГРО" (2021), витягу з ЄДР від 27.01.2022, наказу №1 від 28.11.2017, протоколу №1 від 27.11.2017, постанов державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ від 05.06.2025, від 13.06.2025, від 18.06.2025, від 16.07.2025, від 22.07.2025, від 30.07.2025, від 01.08.2025, від 30.09.2025, від 02.10.2025, від 21.10.2025, від 14.11.2025, виписок по рахунку за період 01.01.2025 - 14.03.2026, витягу з наказу №3 від 12.04.2022, довідки №1396 від 09.04.2022, договору купівлі-продажу №1107 від 11.07.2024, оборотно-сальдової відомості по рахунку №281, платіжних інструкцій від 17.06.2025 на суму 33,74 грн, від 18.07.2025 на суму 12650,18 грн., від 04.08.2025 на суму 33,74 грн., від 01.10.2025 на суму 32457,92 грн., повідомлення від 13.12.2024, наказів суду від 28.04.2025 та від 19.08.2025 №924/73/25, заяви про видачу судового наказу від 19.08.2025, реєстраційної картки вхідної кореспонденції від 19.08.2025, довідок від 15.06.2025, від 10.03.2026 №231, рішення суду від 03.04.2025 №924/73/25, скарги на дії та бездіяльність державного виконавця адресованої Міністерству юстиції України від 05.03.2026.
Ухвалою суду від 12.03.2026 поновлено ТОВ "БГМ-АГРО" строк для звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, судове засідання у справі №924/73/25 по розгляду скарги ТОВ "БГМ-АГРО" на дії (бездіяльність) державного виконавця та заяв про зміну способу виконання рішення суду у справі та про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року №924/73/25 таким, що не підлягає виконанню призначено на 14:30 год. 18 березня 2026 року. У задоволенні заяви ТОВ "БГМ-АГРО" про забезпечення позову (вх. №05-08/836/26) відмовлено.
16.03.2026 року на адресу суду від представників сторін надійшли заяви про участь в судовому засіданні у справі №924/73/25, призначеному на 14:30 год. 18.03.2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалами суду від 16.03.2026 вищевказані заяви задоволено, судове засідання в режимі відеоконференції визначено провести за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС поза межами приміщення суду за участю представниці позивача Романової К.С. та представника відповідача Горбаченка О.О.
17.03.2026 від державного виконавця Савчука К.П. надійшов відзив, в якому викладено обставини виконавчого провадження з правовим обґрунтуванням проведених виконавчих дій. Державний виконавець зазначив, що боржником належними і допустимими доказами не було доведено наявності обставин неможливості виконати рішення суду. Відтак, встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання. Савчук К.П. просить у задоволенні скарги відповідача відмовити та вважає правомірним винесення постанов про накладення штрафів.
17.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача, в яких зазначено, що згідно договору країною виробником товару визначено Україну, товар є швидкопсувною сільськогосподарською продукцією, відтак поставка такого товару безпосередньо залежить від сезонності збору врожаю, наявності відповідної продукції у виробників та строків реалізації.
У судовому засіданні 18.03.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 12:00 год. 26.03.2026. Ухвалою суду від 18.03.2026 повідомлено державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про дату, час та місце судового засідання у справі.
18.03.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення, в яких просить поновити строк на подання додаткових доказів та розглянути скаргу за відсутності скаржника. У поясненнях вказано, що ТОВ "БГМ-АГРО" вжив усіх залежних від нього заходів для захисту своїх прав, зокрема скористався адміністративним способом оскарження дій державного виконавця шляхом звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України. При цьому, висновок виконавця про відсутність поважних причин невиконання рішення суду є передчасним та необґрунтованим без встановлення останніх у відповідності до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Представники сторін та державний виконавець Савчук К.П. у судове засідання 26.03.2026 не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується надісланням та доставкою ухвали суду від 18.03.2026 до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі згідно довідок про доставку електронних листів від 20.03.2026.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/73/25 відсутні.
Враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду скарги, суд вирішує останню за матеріалами справи.
При вирішенні скарги відповідача на дії приватного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. судом враховується таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ст. 326 ГПК України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом ст. 327 ГПК України виданий судом наказ є підставою для виконання судового рішення.
Згідно зі змістом ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)
Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Дія - здійснення особою своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.
Бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно із законодавством України.
Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу (аналогічні висновки, викладені у постанові КЦС ВС від 20.01.2021 у справі №753/5043/19).
10.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "БГМ-АГРО" надійшла скарга (вх. №05-06/822/26) на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №79216895, в якій відповідач просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 30.09.2025, від 02.10.2025, від 21.10.2025, від 14.11.2025 (ВП №79216895) з огляду на фактичну неможливість виконання рішення в натурі, зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження №79216895 та повернути безпідставно та надмірно стягнуті кошти у сумі 32 457,92 грн, стягнуті ним відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1OCBPLAS.1 від 01 жовтня 2025 року на реквізити ТОВ «БГМ-АГРО».
Як вказано вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" передати у власність Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» згідно договору поставки №71-969/53-124-01-24-23409 від 31.07.2024 товар, а саме: персики свіжі в кількості 220 кг на суму 11 550,00 грн., сливи свіжі великоплідні в кількості 200 кг на суму 6 996,00 грн., груші середньостиглі в кількості 60 кг на суму 3 420,00 грн. та виноград свіжий столовий в кількості 10 кг на суму 1 205,16 грн.
За заявою стягувача від 19.08.2025, Господарським судом Хмельницької області 19.08.2025 видано наказ про примусове виконання рішення від 03 квітня 2025 №924/73/25. У наказі визначено, що останній дійсний для пред'явлення по 25.04.2028.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 18, 36, 48, 52-54, 56 Закону України № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати всі передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець має проводити перевірку майнового стану боржника - юридичної особи не одноразово, а періодично - спочатку в 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а в подальшому, не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення банківських рахунків боржника, та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника.
Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів, 30.09.2025 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. 30.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 19.08.2025 №924/73/25 (ВП №79216895), у якій визначено обов'язок боржника (ТОВ "БГМ-АГРО") виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнення з останнього виконавчого збору-основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн. У постанові роз'яснено право оскаржити постанову у порядку та строки передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Окрім того, 30.09.2025 вказаним державним виконавцем винесено в межах виконавчого провадження №79216895:
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 457,92 грн. з посиланням на ч. 2 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5;
- постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн. з посиланням на зміст ст. 27 та п. 8 розділу ІІІ Інструкції. Постанову винесено виконавцем керуючись статтями 3, 27 та 40 Закону ("Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа";
- постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 32457,92 грн. у відповідності до ст.ст. 48, 56 Закону.
Вказані постанови державного виконавця надіслано та доставлено в електронний кабінет ТОВ "БГМ-АГРО" 30.09.2025, що підтверджується повідомленням про доставку документу з АСВП від 30.09.2025.
Згідно з розпорядженням №79216895 від 02.10.2025 грошові кошти у сумі 32457,92 грн., що надійшли 01.10.2025 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №924/73/25, виданого 19.08.2025, розподілено на рахунки Державної казначейської служби як виконавчий збір, витрати виконавчого провадження.
02.10.2025 державним виконавцем Савчуком К.П. винесено постанову про зняття арешту з коштів ТОВ "БГМ-АГРО", яку надіслано відповідачу до електронного кабінету ЄСІТС.
В подальшому, 21.10.2025 державним виконавцем керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в сумі 5100,00 грн. У п.п. 2, 7 постанови зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та повідомлено про можливість оскарження постанови у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Вказану постанову надіслано відповідачу до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується повідомленням про доставку документу з АСВП від 21.10.2025.
14.11.2025 державним виконавцем Савчуком К.П. керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в сумі 10200,00 грн. Вказану постанову надіслано відповідачу до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується повідомленням про доставку документу з АСВП від 14.11.2025.
10.03.2026 відповідач звернувся до державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України з заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання рішення, на якій наявна відмітка про реєстрацію Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.03.2026 вх. №7451. В заяві зазначено, що виконавець порушив ст.ст. 18, 63 Закону, не перевіривши фактичну наявність предмета виконання, не склав відповідний акт, не встановив можливість виконання, при цьому просто констатував, що товар не передано. Відповідач в заяві вказує, що державний виконавець не перевірив можливості реального виконання рішення відповідачем. ТОВ "БГМ-АГРО" підтверджує, що товар фактично відсутній, товар має родову ознаку, а не ідентифікований чітко, є швидкопсувним (фрукти: персики, сливи, груші, виноград), що робить неможливим його фактичне зберігання протягом тривалого часу. Таким чином, виконання рішення суду у натурі є об'єктивно неможливим. ТОВ «БГМ-АГРО» в заяві стверджує, що не отримувало жодних запитів і звернень від державного виконавця щодо уточнення можливості виконання судового наказу, проте безпідставно формує нові постанови за його невиконання.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За змістом ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення по справі та видав виконавчий лист.
Судом враховується, що оскільки заявник просить скасувати постанови, які були прийняті державним виконавцем під час виконання рішення суду про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, то не можуть розглядатись пов'язані між собою питання за правилами різних юрисдикцій, оскільки постанови про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження були прийняті за наслідками виконання судового рішення, ухваленого у господарській справі.
Щодо вимог ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, то ці положення стосуються саме процедури виконання рішень інших органів (посадових осіб), а не оскарження самих таких рішень.
З урахуванням "методу чесного читання" зі змісту частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні постанов про стягнення виконавчого збору, постанов виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Отже, вказаною нормою не передбачено оскарження до адміністративного суду самих постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів (подібна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 25.01.2023 та від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21).
Окрім прийнятої державним виконавцем Савчуком К.П. постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 457,92 грн. з посиланням на ч. 2 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, щодо винесення якої судом не встановлено будь-яких порушень та не доведено їх наявність скаржником, також було прийняті 30.09.2026 постанови про відкриття виконавчого провадження №79216895 від 30.09.2025 з визначенням у п. 3 резолютивної частини щодо стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн., та про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн.
Тобто, якщо рішення «майнового характеру», то розмір виконавчого збору становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
При цьому, до позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які жодним чином не підлягають вартісній оцінці. Тобто, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Судом у справі №924/73/25 вирішена позовна вимога АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про захист права, що підлягає грошовій оцінці, а отже спір мав майновий характер.
Судом враховується, що вартість майна, яке належить передати відповідачем позивачу згідно з рішенням суду від 03.04.2025 №924/73/25, складає 23171,00 грн, відтак у відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону 10 відсотків вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом складає 2317,10 грн.
Водночас, державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П. у постанові від 30.09.2025 визначив виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн., тобто в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення, яке підлягає примусовому виконанню, має немайновий характер.
Враховуючи, що задоволено майнові позовні вимоги, об'єктом яких беззаперечно виступає «благо, яке підлягає грошовій оцінці», а відповідно й розмір виконавчого збору, у даному випадку, мав обраховуватися з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, яку рішенням суду зобов'язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, вказаним рішенням вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці (позиція узгоджується з висновками Верховним Судом викладеними у постанові від 14.09.2022 у справі №280/9443/21).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича від 30.09.2025 у виконавчому провадженні №79216895 про відкриття виконавчого провадження №79216895 від 30.09.2025 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн. та постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. Відтак, стягнуті з ТОВ "БГМ-АГРО" кошти у сумі 32 000,00 грн. є безпідставно перерахованими в межах виконавчого провадження №79216895.
Згідно з розпорядженням №79216895 від 02.10.2025 грошові кошти у сумі 32457,92 грн., що надійшли 01.10.2025 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №924/73/25, виданого 19.08.2025 розподілено, зокрема 32000,00 грн. виконавчого збору в Казначейство України IBAN UA 278999980333249305000026011, МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37993783.
Суд зауважує, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок врегульовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зі змінами) (далі Порядок).
У п. 5 вищевказаного Порядку визначено, що у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
З огляду на те, що Порядком врегульовано питання повернення платнику (відповідачу) коштів стягнутих органом державної виконавчої служби, вимога відповідача про зобов'язання державного виконавця повернути безпідставно та надмірно стягнуті кошти у сумі 32 457,92 грн, стягнуті ним відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1OCBPLAS.1 від 01 жовтня 2025 року на реквізити ТОВ «БГМ-АГРО» не підлягає задоволенню, оскільки така вимога зводиться до зобов'язання виконавця виконати функції, які він покликаний здійснювати згідно законодавства.
Неправомірність прийняття державним виконавцем Савчуком К.П. постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 457,92 грн. судом не встановлена, відтак скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.
При цьому, у зв'язку з винесенням постанов щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн., в подальшому державним виконавцем було прийнято 30.09.2025 постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 32457,92 грн. та 03.10.2025 - постанову про зняття арешту з коштів відповідача у зв'язку зі стягненням в повному обсязі виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Оскільки постанова про арешт коштів боржника від 30.09.2025 є виконаною, та скасування останньої не призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів скаржника, а постанова про зняття арешту від 02.10.2025 ніяким чином не порушує останні, то скасування вказаних постанов є неефективним способом захисту та відновлення прав ТОВ "БГМ-АГРО", відтак скарга відповідача в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Савчука К.П. про арешт коштів боржника від 30.09.2025 та про зняття арешту від 02.10.2025 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З приводу прийнятих державним виконавцем постанов про накладення штрафів від 21.10.2025 та від 14.11.2025 в ВП №79216895, судом зазначається таке.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою цієї статті Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно із пунктами 22 - 24 розділу IIIV Інструкції з організації примусового виконання рішень передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих. Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, виконавець здійснює їх передачу в порядку, встановленому пунктом 23 цього розділу, про що робить відмітку у виконавчому документі.
Водночас, оскільки виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 передбачає передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець мав вжити заходів визначених у ст. 63 Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 зі складанням акту передачі або акту про неможливість виконання рішення.
Судом враховується, що після закінчення 10-денного строку, встановленого державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення суду, тобто 15.10.2025, докази виконання рішення суду боржником у добровільному порядку та докази вжиття виконавцем активних заходів з перевірки виконання рішення суду боржником (заходи з виявлення майна, залучення сторін та понятих до вилучення майна, вилучення у боржника предметів) матеріали справи не містять.
Обставина, що саме товариство (боржник) за судовим рішенням зобов'язане передати позивачу предмети, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження". Хоч судове рішення і зобов'язує саме товариство вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з його особою та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, а також постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абзац другий частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, від 09.11.2023 у справі № 520/10601/2020, від 02.11.2023 у справі №580/4398/22 накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
В межах виконавчого провадження №79216895 державним виконавцем Савчуком К.П. не встановлювались обставин, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення, в тому числі без участі товариства (боржника). Прим цьому, матеріали справи не містять доказів фактичного виконання рішення суду у цій справі, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження №79216895 відсутні.
Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, до матеріалів справи додано подану 11.03.2026 відповідачем заяву до державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання рішення, в якій наведено обставини невжиття жодних перевірок фактичної наявності предметів визначених у виконавчим документі для належного виконання судового рішення.
Докази реагування державним виконавцем Савчуком К.П. на вищевказану заяву боржника не додано.
Суд зауважує, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Верховний суд зауважив, що поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом враховується, що станом на дати винесення постанов державним виконавцем, ТОВ "БГМ-АГРО" не надало останньому докази добровільного виконання рішення суду в частині передачі товару та не повідомило жодних причин неможливості його виконання. З огляду на викладене, державним виконавцем в оскаржуваних постановах про накладення штрафів не могло бути надано вмотивованого обґрунтування про визнання або невизнання причин невиконання рішення суду неповажними.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 552/3995/17 суд касаційної інстанції зазначив, що "Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа".
З огляду на відсутність поважних причин у відповідача щодо невиконання у встановлений виконавцем строк рішення станом на дати винесення оскаржуваних постанов, суд дійшов до висновку про обґрунтованість постанов державного виконавця Савчуком К.П. про накладення штрафів від 21.10.2025 та від 14.11.2025 у ВП №79216895, відтак скарга відповідача про визнання їх незаконними та скасування задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги відповідача про зобов'язання державного виконавця закрити виконавче провадження та закрити виконавче провадження, суд зазначає таке.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому суд зауважує, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного (приватного) виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна (коштів) боржника.
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання; чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
З врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні не потребує спеціального застосування примусу суду, оскільки така вимога зводиться до зобов'язання виконавця виконувати функції, які він ітак покликаний здійснювати згідно законодавства.
Згідно з ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного (приватного) виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державного (приватного) виконавця незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державного (приватного) виконавця здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 №906/400/22, від 18.05.2022 № 910/21454/17).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, скарга ТОВ "БГМ-АГРО" на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. у виконавчому провадженні №79216895 підлягає частковому задоволенню. Суд вважає за необхідне визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича у виконавчому провадженні №79216895 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №79216895 від 30.09.2025 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн., постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. від 30.09.2025 незаконними та відповідні постанови скасувати. При цьому, у решті вимог скаргу ТОВ "БГМ-АГРО" на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №79216895 від 10.03.2026 належить відхилити.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ТОВ "БГМ-АГРО" на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №79216895 від 10.03.2026 задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича у виконавчому провадженні №79216895 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №79216895 від 30.09.2025 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн., постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. від 30.09.2025 незаконними.
Постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження №79216895 від 30.09.2025 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн., та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГМ-АГРО" виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. від 30.09.2025,у виконавчому провадженні №79216895 скасувати.
У решті вимог скаргу ТОВ "БГМ-АГРО" на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №79216895 від 10.03.2026 відхилити.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Ухвалу надіслати стягувачу та боржнику за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети, державному виконавцеві Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуку Костянтину Петровичу - електронною поштою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (26.03.2026) та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.03.2026.
Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ