8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1308/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
та за участю:
розпорядника майна : Саутенко С.О., свідоцтво
представника ТОВ "Агрохолдинг Восток" : Рязанцева О.В., ордер серії АХ №1278464 від 30.07.2025
представника боржника : Василенко Н.М., ордер серії АХ №1264241 від 22.09.2025 представника фізичної особи ОСОБА_1 : адвокат Бондаренко А.М. (в режимі відеоконференції), свідоцтво серії КС № 11703/10 від 16.09.2024 р., ордер серії АІ №1910265 від 30.05.2025 р.
представника Кіяшко О.Б. та ТОВ "Агроінвест холдинг Старовірівка" : Оріщенко Н.С., свідоцтво серії ПТ №847 від 24.02.2017 року.
розглянувши заяву ТОВ "Агрохолдинг Восток" (вх.№ 13035 від "02" червня 2025 р.) з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг Старовірівка"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг"
Ухвалою суду від 01.05.2025 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенко С.О. (свідоцтво №216 від 20.03.2013); здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника ТОВ "Агроінвест холдинг"; встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 20.06.2025; встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 30.06.2025; призначено попереднє засідання господарського суду.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "Агрохолдинг Восток" (вх.№ 13035 від "02" червня 2025 р.) з грошовими вимогами до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" на суму 20 417 806,92 грн (в т.ч. 4844,80 грн судового збору), яка ухвалою суду від 01.07.2025 року була призначена до розгляду в попереднє судове засідання на 03.07.2025 року.
12.06.2025 року від боржника надійшла відповідь на заяву ТОВ "Агрохолдинг Восток" з грошовими вимогами до боржника, в якому він повністю відхиляє та не визнає грошові вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" у загальному розмірі 20 417 806,92 грн.
В судовому засіданні 03.07.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання на 05.08.2025 року.
23.07.2025 року від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд заяви ТОВ "Агрохолдинг Восток" з грошовими вимогами до боржника, в якому він визнає заявлені грошові вимоги частково на загальну суму 17 221 686,19 грн. (четверта черга вимог кредиторів) та 4 844,80 грн. (перша черга вимог кредиторів), решту заявлених грошових вимог у загальному розмірі 3 191 127,93 грн. (відсотки річних та інфляційні втрати, правова допомога) не визнає, у зв'язку з їх необґрунтованістю. Також в поданому до суду повідомленні зазначає, що ТОВ "Агрохолдинг Восток" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Агроінвест Холдинг", отже вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як конкурсного кредитора без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
В судовому засіданні 05.08.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання на 09.09.2025 року
03.09.2025 року від ТОВ "Агрохолдинг Восток" надійшли заперечення щодо доводів та аргументів розпорядника майна, викладених у повідомленні про розгляд заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.
08.09.2025 року від ТОВ "Агрохолдинг Восток" надійшли додаткові пояснення щодо заінтересованості стосовно ТОВ "Агроінвест Холдинг", в яких він зазначає, що попри формальну наявність у ОСОБА_2 корпоративних прав у ТОВ "Агрохолдинг Восток", останній не здійснює фактичне управління підприємством (та, більш того, вчиняє дії на шкоду йому), а тому кредитор не має фактичних зв'язків з ТОВ "Агроінвест Холдинг", ТОВ "Агроінвест Холдинг Старовірівка", ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" та ТОВ "Автоінвест Холдинг", які є пов'язаними юридичними особами.
Розгляд справи у попередньому судовому засіданні неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 19.02.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання на 24.03.2026 року.
Присутній заявник підтримує заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 20 372 962,12 грн (основний борг, інфляційні та 3 % річних) та 4844,80 грн. судового збору, не підтримує заявлені вимоги у розмірі 40000,00 грн щодо витрат на правничу допомогу.
Розпорядник майна визнає заявлені вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" частково у розмірі 17 221 686,19 грн. (четверта черга вимог кредиторів) та 4 844,80 грн., решту заявлених вимог не визнає з підстав, викладених у повідомленні про розгляд кредиторських вимог.
Присутні кредитори будь-яких заперечень щодо кредиторських вимог ТОВ "Агрохолдинг Восток" не висловили та залишають їх розгляд на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Агрохолдинг Восток" з грошовими вимогами до боржника, надані суду документи, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.
Як вже було зазначено, до суду від ТОВ "Агрохолдинг Восток" надійшла заява з грошовими вимогами боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в загальному розмірі 20 417 806,92 грн., у тому числі:
- вимоги першої черги в сумі 44 844,80 грн., а саме: витрати по сплаті судового збору - 4844,80 грн., витрати на правничу допомогу - 40 000,00 грн.;
- вимоги четвертої черги в сумі 20 372 962,12 грн., а саме: основний борг - 16 859 375,00 грн., інфляційні втрати - 2 824 893,20 грн., 3% річних - 688 693,92 грн.
В подальшому заявник в судових засіданнях 19.02.2026 та 24.03.2026 року просив суд не розглядати грошові вимоги в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., решту заявлених вимог підтримав.
Враховуючи, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими ним правами, у тому числи мають право в порядку ст. 42 ГПК України, зокрема подавати заяви та клопотання, суд задовольняє усне клопотання представника ТОВ "Агрохолдинг Восток" про залишення без розгляду заяви в частині заявлених грошових вимог на правничу допомоги у розмірі 40000,00 грн. та продовжує розгляд поданої заяви з її урахуванням.
Щодо вимог в частині заявленого основного боргу у розмірі 16 859 375,00 грн
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Агрохолдинг Восток" посилається на те, що грошові вимоги у тому числі у розмірі 16 859 375,00 грн виникли на підставі рішення суду, яке набрало чинності до відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг".
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3289/21 стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток " грошові кошти у сумі 16 250 000 грн та 243 750 грн судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток " 32 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та додаткове рішення від 13.12.2021 у цій справі залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 скасовано; справу №922/3289/21 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрохолдинг Восток " до ТОВ "Агроінвест Холдинг" відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 стягнуто з ТОВ "Агрохолдинг Восток " на користь ТОВ "Агроінвест Холдинг" судовий збір: за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3289/21 в частині задоволення позовних вимог у розмірі 365 782, 50 грн; за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у розмірі 487 500, 00 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/3289/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" до ТОВ "Агроінвест Холдинг" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у сумі 16 250 000,00 грн.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/3289/21 скасовано. Стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243 750,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 365 625,00 грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21 залишено без змін.
Таким чином, на день подання заяви з грошовими вимогами існує підтверджена рішенням суду заборгованість ТОВ "Агроінвест Холдинг" перед ТОВ "Агрохолдинг Восток" в розмірі 16 250 000,00 грн та 609 375,00 грн заборгованості зі сплати судового збору (243 750,00 + 365 625,00) і яка на даний час не сплачена.
В наданому до суду повідомленні про розгляд кредиторських вимог боржник заперечує проти визнання вимог ТОВ "Агрохолдинг Восток" за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у зв'язку з незгодою з висновками суду та складними і неоднозначними взаємовідносинами між сторонами.
Проте, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку
Також, згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на те, що заявлені грошові вимоги у загальному розмірі 16 859 375,00 грн підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених грошових вимог, тому суд визнає вимоги в цій частині у повному обсязі.
Щодо нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат.
Так, в поданій заяві ТОВ "Агрохолдинг Восток" просить суд визнати грошові вимоги з інфляційних втрат у розмірі 2 824 893,20 грн. за період січень 2024 -квітень 2025 та 3% річних у розмірі 688 693,92 грн. за період з 20.12.2023 року по 30.04.2025 року, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, у зв'язку з невиконанням боржником постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №922/3289/21 від 19.12.2023 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 11, частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом вказаної норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки з цього питання викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
В силу статей 524, 533, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Отже, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Окрім того, в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).
В межах даної справи боржником не надано доказів виконання грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного) судовим рішенням.
Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, навіть після ухвалення судового рішення про стягнення відповідної суми, у боржника продовжує існувати обов'язок компенсувати кредитору втрати, пов'язані із знеціненням грошових коштів у період прострочення, а також сплатити передбачені законом проценти за користування утримуваними коштами.
Правова природа відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є компенсаційною і спрямована не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора, порушеної простроченням.
Такий висновок підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, відповідно до якої позбавлення кредитора права на інфляційні втрати та проценти річних порушує баланс інтересів сторін та суперечить принципам цивільного права.
Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, наявність судового рішення про стягнення грошових коштів не припиняє існуючого грошового зобов'язання боржника і не позбавляє кредитора права на застосування до нього заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України, до моменту фактичного виконання рішення суду.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №906/1283/16, де зазначено, що кожен місяць прострочення є підставою для нової вимоги про стягнення компенсаційних сум, що підтверджує: прострочення виконання зобов'язання носить триваючий характер, а право на позов про інфляційні втрати та річні проценти виникає постійно, доти, доки порушення не усунуто.
Тобто, до моменту повного виконання рішення, кредитор має право вимагати компенсаційних сум у формі інфляційних втрат та процентів річних, якщо таке порушення триває. При цьому, з урахуванням статей 129,129-1 Конституції України, статей 326, 327 ГПК України, обов'язковість виконання судового рішення є конституційною засадою судочинства, а прострочення його виконання є підставою для застосування механізмів відповідальності, встановлених законом.
Отже, нарахування інфляційних втрат і відсотків річних після ухвалення судового рішення є правомірним, якщо боржник не виконав зобов'язання добровільно або в межах виконавчого провадження.
Таким чином, суд вважає, що вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" у справі є належним способом захисту свого порушеного права і відповідають нормам матеріального права. Заявник, як кредитор, має право вимоги до боржника щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України, нарахування яких обумовлено невиконанням ТОВ "Агроінвест Холдинг" прийнятого на себе грошового зобов'язання.
Суд також враховує і те, що у статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (такий висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц).
Так, дослідженням наведеного заявником у заяві з грошовими вимогами розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних, встановлено, що кредитор, вважаючи порушеними свої права на отримання коштів, які підлягають стягненню за судовим рішенням, включає у наведений розрахунок загальну суму боргу, визначену постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №922/3289/21 в сумі 16 250 000,00 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 609375,00 грн і визначає таку суму базою для нарахування інфляційних втрат за період січень 2024 - квітень 2025 та 3% річних за період з 20.12.2023 по 30.04.2025 (498 днів).
Суд не погоджується з позицією боржника та розпорядника майна, що у зв'язку з відстроченням судового рішення від 19.12.2023 на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 15.04.2024 у справі № 922/3289/21 про стягнення з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошових коштів у сумі 16 250 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 74487723 до 30.09.2024 року період нарахування 3% річних повинен здійснюватися в період з 20.12.2023 по 15.04.2024, та з 01.10.2024 по 30.04.2025 (330 днів) та зазначає що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (висновок постанови Великої Палати від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18). Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення чи розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільного або господарського зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Дослідивши наданий заявником розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних приходить до висновку, що у заявника наявне право на нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 16 250 000,00 грн, а тому, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з січня 2024 по квітень 2025 (включно). Разом із цим, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, визначеною постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №922/3289/21 було предметом розгляду справи №922/2543/24, а саме постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/2543/24.
Судовою колегією було встановлено правомірність нарахування інфляційних втрат в розмірі 200 731,36 грн: за період з 20.12.2023 по 31.03.2024 на суму 16 250 000,00 грн; за період з 01.04.2024 по 09.06.2024 - на суму 609 375, 00 грн та 3% річних в розмірі 157 283, 65 грн 3% річних за період з 20.12.2023 по 15.04.2024.
Отже, за винятком періоду, який вже був предметом дослідження, судом був проведений розрахунок інфляційних втрат в період з квітня 2024 по квітень 2025 на суму основного боргу, що становить 2 540 338,52 грн та 3% річних з 16.04.2024 по 30.04.2025, що становить 507 853,34 грн.
Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму судових витрат суд зазначає наступне.
Сума судових витрат за своєю природою не є основним грошовим зобов'язанням, що випливає з договору між сторонами. Проте, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, наслідки прострочення стосуються будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від його джерела походження, якщо інше прямо не встановлено законом або договором. Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі грошові зобов'язання, які не виконані у встановлений строк, у тому числі і на такі, що виникли внаслідок судового рішення.
Суд враховує, що на підставі судового рішення між сторонами, а саме постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №922/3289/21 виникло грошове зобов'язання у зв'язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Суд не погоджується з запереченнями боржника щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму судових витрат та вважає, що у разі ухилення боржника від своєчасного виконання рішення суду про стягнення судового збору, на нього покладається обов'язок сплатити також компенсацію у вигляді інфляційних втрат та відсотків річних, адже відбувається знецінення грошових коштів, які підлягають сплаті кредитору.
Відповідно до статті 129 Конституції України, рішення суду є обов'язковим до виконання, а його невиконання тягне наслідки, визначені законом, у тому числі відповідальність у формі компенсаційних нарахувань за статтею 625 ЦК України. Жодних виключень для рішень про стягнення судових витрат у вигляді судового збору ні Конституція України, ні процесуальне чи матеріальне законодавство не встановлюють.
Отже, суд погоджується з доводами заявника, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму судового збору є правомірним і відповідає положенням чинного законодавства та узгоджується з постановою Верховного суду від 27.01.2026 по справі № 922/4734/24.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у заявника наявне право на нарахування інфляційних втрат на суму судового збору у розмірі 609 375,00 грн (243 750,00 + 365 625,00), а тому, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з січня 2024 по квітень 2025 (включно), проте з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/2543/24, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат період з січня 2024 по березень 2024 та з липня 2024 по квітень 2025, що становить 83 823,32 грн та нарахування 3% річних за період з 20.12.2023 по 30.04.2025 що становить 24 942,64 грн відповідно.
Таким чином, загальна встановлена судом сума інфляційних втрат (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/2543/24) складає 2 824 893,20 грн (200 731,36+ 2 540 338,52+83 823,32) та відповідно 3% річних - 690 079,63 грн (157 283,65 + 507 853,34 +24 942,64).
Разом із тим, в поданій заяві із грошовими вимогами до боржника, ТОВ "Агрохолдинг Восток" просить суд визнати вимоги щодо 3% річних на загальну суму 688 693,92 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1.ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.14 ГПК України, оскільки суд не може вийти за межі предмету заявлених вимог 3% річних, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених ТОВ "Агрохолдинг Восток" вимог у загальному розмірі 688 693,92 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених грошових вимог стосовно нарахованих інфляційних втрат у розмірі 2 824 893,20 грн та 688 693,92 грн. - 3% річних.
Щодо заінтересованості ТОВ "Агрохолдинг Восток" відносно боржника.
Відповідно до частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересованими особами стосовно боржника є:
- юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;
- особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності;
- сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним;
- особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що особа набуває статусу заінтересованої стосовно боржника як у силу наявного юридичного статусу (засновник, учасник, бенефіціарний власник, член сім'ї тощо), так і внаслідок вчинення певних дій або бездіяльності щодо боржника.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є учасником як боржника ТОВ "Агроінвест Холдинг" (що володіє часткою статутному капіталі в розмірі 50500,00 грн. (50%)) так і ТОВ "Агрохолдинг Восток" (що володіє часткою статутному капіталі в розмірі 50 000,00 грн. (25%), та кінцевим бенефіціарним власником (тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив), що свідчить про наявність корпоративного зв'язку між вказаними юридичними особами через спільного учасника.
У постанові від 29.07.2025 у справі № 903/534/23 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що встановлені у справі обставини наявності у кредитора та боржника спільного кінцевого бенефіціарного власника є підставою для визнання заінтересованості кредитора стосовно боржника в розумінні статті 1 КУзПБ.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності, зокрема у випадку перебування під спільним контролем.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", контроль визначається як вирішальний вплив однієї або декількох пов'язаних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що національне законодавство пов'язує наявність статусу бенефіціарного власника із можливістю здійснення вирішального впливу на діяльність юридичної особи.
Суд також враховує, що інститут заінтересованих осіб у процедурах банкрутства має превентивний характер та спрямований на недопущення зловживань, зокрема штучного формування кредиторської заборгованості, концентрації голосів, узгодженого голосування пов'язаних осіб та впливу на процедуру банкрутства.
У цьому контексті суд відхиляє доводи ТОВ "Агрохолдинг Восток" щодо відсутності фактичного впливу ОСОБА_2 на діяльність товариства, його неучасті в управлінні, а також наявності корпоративного конфлікту між учасниками, з огляду на таке.
По-перше, положення КУзПБ не ставлять визнання особи заінтересованою у залежність від фактичного здійснення управління або активності учасника.
По-друге, відповідно до законодавчого визначення кінцевого бенефіціарного власника, володіння часткою у розмірі 25 і більше відсотків статутного капіталу саме по собі передбачає можливість здійснення вирішального впливу на діяльність юридичної особи, незалежно від того, чи реалізується такий вплив фактично.
По-третє, наявність або відсутність конфлікту між учасниками товариства не виключає існування корпоративного зв'язку та потенційної можливості впливу, що має значення для цілей застосування КУзПБ.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, системного аналізу законодавства та правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.07.2025 у справі № 903/534/23, суд дійшов висновку, що ТОВ "Агрохолдинг Восток" є заінтересованою особою стосовно боржника - ТОВ "Агроінвест Холдинг".
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає заявлені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" до боржника у загальному розмірі 20 372 962,12 грн (четверта черга), які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів, а також 4844,80,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
Керуючись ст. ст.1, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 18, 75, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" до боржника у загальному розмірі 20 372 962,12 грн (з яких основний борг - 16 859 375,00 грн., інфляційні втрати - 2 824 893,20 грн., 3% річних - 688 693,92 грн) - четверта черга, які є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга).
Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 30.03.2026 року
Суддя Міньковський С.В.