8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 910/11679/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 2);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ2" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13);
про стягнення коштів у розмірі 3 542 181, 30 грн
за участю представників:
позивача - Колодяжна Ю.А.;
відповідача - Дьома К.Г.
Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", м. Київ, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ2", м. Харків, про стягнення пені та штрафу за контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 3 542 181, 30 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу № 910/11679/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 листопада 2025 року о 13:45 год.
Ухвалою суду від 21.01.2028 заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про заміну сторони її правонаступником (вх. № 1642 від 20.01.2026) - задоволено. Замінено сторону у справі № 910/11679/25, а саме позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).
Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
07.11.2025 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 26007), в якому зазначає, що причиною затримки поставки товару стали форс-мажорні обставини, які не могли бути передбачені та на які відповідач не мав впливу, а саме: неможливість забезпечення належних умов праці та безпеки роботи працівників, їх систематичною неявкою на роботу, у зв'язку з обстрілами та неможливістю прибути на роботу та повернутись додому після роботи, неможливістю забезпечення технологічного процесу виробництва та безпеки праці, у зв'язку із системною відсутністю електричної енергії із причини збройної агресії російської федерації проти України та постійних обстрілів енергетичної інфраструктури міста Харків та Харківської області, ТОВ “ДВЄ2» було вимушено зупинити роботу виробництва підприємства у місті Харків з 29 квітня 2024 року та здійснити переміщення виробничих потужностей, товарно-матеріальних цінностей в місто Київ. Виробничі потужності ТОВ “ДВЄ2» розташовані на потенційно небезпечних територіях та на територіях можливих бойових дій згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 120 від 23 квітня 2024 року), що піддаються постійним обстрілам з боку російської федерації, особливо місто Харків, яке розташоване поблизу з кордоном з російською федерацією та поряд з тимчасово окупованими територіями України. Натомість, незважаючи на обставини, що склалися, договір був виконаний постачальником в повному обсязі. Запізнення становило різний термін для поставок окремих партій товару, але постачальником було докладено всіх зусиль для поставки значної кількості товару вчасно. Щодо нарахування штрафних санкцій, відповідач вказує, що воно є не співрозмірним отриманій вигоді відповідача від реалізації товару, а сума санкцій є надмірно великою у порівнянні з терміном прострочення поставки. В той же час, на думку відповідача, застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора. Враховуючи викладене просить суд відмовити у задоволенні позову.
13.11.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 26372), в якій наголосив, що відповідач був вільним в укладенні Державного контракту та визначенні його умов, міг усвідомлювати ризики, пов'язані з підписанням договору, зокрема і щодо можливості нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе за договором зобов'язань. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем та військовими частинами (що є отримувачем товару за договором, не є не прогнозованою обставиною, тим більше, що контракт підписаний сторонами під час запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати ймовірне настання несприятливих умов в процесі укладення контракту. Тому вважає, що посилання відповідача на той факт, що укладаючи договір в 2024 році він не міг передбачити ворожих обстрілів та відключення світла є таким, що суперечить дійсності. Тому, як з початку повномасштабного вторгнення та майже з березня 2022 року в країні діяли та діють графіки відключення світла/екстрені відключення та обстріли сіл, селищ, міст по всій території України, що є загальновідомим фактом та таким, який не потрібно доводити. Саме тому, відповідно до п.10.1, 10.2 умов договору, сторони передбачили під час укладення договору можливі ризики, які можуть настати під час виконання договору. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
05.01.2026 відповідач надав до суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 167), в якій просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВЄ2» штрафних санкцій на 90%.
У судовому засіданні 18.03.2026 позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90 %.
Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання відповідача.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 18.03.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
12 березня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі - ДП «ДОТ», замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (далі - ТОВ «ДВЄ2», постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 70/03-24-РМ (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити замовнику сумку транспортну індивідуальну (тип 2) (18930000-7: Мішки та пакети) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ГО: ІІА-2024-02-06-007714-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2. договору отримувачами товару за договором є об'єднані центру забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5 специфікації (додаток №1) до договору сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 штук до 30.04.2024.
Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації.
Додатковою угодою № 1 від 30.04.2024 до Державного контракту (договору) про закупівлю від 12.03.2024 № 70/03-24-РМ сторонами були внесені зміни, зокрема у пункт 5 додатку 1 до договору, відповідно до яких поставка товару (загалом) становить 25 000 шт (одиниць) строком до 20.05.2024.
Відповідно до п. 4.3. договору, заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару.
Відповідно до п. 6.7 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Таким чином, дата підписання акту приймання товару є датою, що підтверджує перехід права власності на товар та підтверджує факт поставки постачальником замовнику товару.
На виконання п. 4.3. договору позивачем на електронну адресу відповідача 13.03.2024 направлено заявки на поставку товару, з кінцевою датою поставки до 20.05.2024.
Відповідно до актів приймання товару відповідач поставив товар у такій кількості та в такий строк:
1) акт приймання товару від 29.04.2024 № 52 відповідач поставив товар у кількості 4000 одиниць (штук) товару на суму 4 993 200,00 грн;
2) Акт приймання товару від 15.05.2024 № 204 відповідач поставив 5000 одиниць (штук) товару на суму 6 241 500, 00 грн;
3) Акт приймання товару від 20.06.2024 № 528 відповідач поставив 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн.
Але, відповідно до акту приймання товару від 20.06.2024 № 528 щодо поставки 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн прострочив виконання умов договору на 30 днів.
Відповідно до актів приймання товару відповідач поставив товар у такій кількості та в такий строк:
1) Акт приймання товару від 29.04.2024 № 54 відповідач поставив товар у кількості 2500 одиниць (штук) товару на суму 3 124 950, 00 грн;
2) Акт приймання товару від 30.04.2024 № 171 відповідач поставив 3000 одиниць (штук) товару на суму 3 749 940,00 грн;
3) Акт приймання товару від 22.06.2024 № 130 відповідач поставив 4500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910, 00 грн.
Але, відповідно до Акту приймання товару від 22.06.2024 № 130 щодо поставки 4 500 одиниць (штук) на суму 5 624 910,00 грн, відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні.
П. 8.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної сторони за цим договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес- можливостей тощо.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу
(несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару,
постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.
Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до п. 8.4. договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. договору товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.
П. 6.4. договору встановлено, що приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або із залученням третьої особи товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю товару.
Здійснення контролю за якістю товару регламентується додатком № 3 до цього договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль товару за якістю (п. 6.5.).
Згідно з п. 6.7 договору, після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні примірники акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом
приймального контролю товару за якістю.
Як вказує позивач, відповідач (постачальник за договором), здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується наступним актом приймального контролю
товару за якістю, а саме:
1) відповідно до акту приймального контролю товару за якістю від 13.06.2024 № 113, який складено представниками Центрального управління контролю якості Петрученко І. та Македонським М. у присутності представника постачальника Климка Д.В. було встановлено, що під час проведення приймального контролю товару за якістю здійснено відбір зразків товару.
Після проведення зазначених дій встановлено, що товар у кількості 4500 одиниць в розмірі 5 624 910,00 грн не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю.
18 вересня 2024 року за вих. № 2165/06/490-2024 ДП «ДОТ» направлено на електронну пошту, вказану в договорі, Товариству з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 на загальну суму 2 417 199, 30 грн з відповідними розрахунками.
30 травня 2025 року за вих. № 2165/3980/06-2025 ДП «ДОТ» направлено на електронну пошту відповідача претензію (з розрахунком штрафу) про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 на загальну суму 1 124 982, 00 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату по вищевказаним претензіям, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3 542 181, 30 грн (2 417 199,30 грн + 1 124 982,00 грн), які нараховані за невиконання ТОВ «ДВЄ2» Державного контракту (договору) № 146/04- 24-РМ від 22.04.2024.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Державним контрактом про закупівлю № 70/03-24-РМ від 12.03.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2», як виконавець зобов'язався поставити товари оборонного призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки та кількість товару узгоджені сторонами у специфікації.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
За приписами ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару,
постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.
Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру пені та штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.2 контракту, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідно до акту приймання від 20.06.2024 № 528 щодо поставки 6000 одиниць (штук) товару на суму 7 489 800,00 грн відповідач прострочив виконання умов договору на 30 днів.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені, відповідно до п. 8.2. договору в розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, що становить 1 123 470, 00 грн.
Дана сума не заперечується відповідачем.
Щодо суми пені та штрафу у загальному розмірі 1 293 729, 30 грн, нарахованих позивачем відповідно до п. 8.2. договору по акту № 130 щодо поставки 4 500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910,00 грн, відповідно до якого відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні, суд зазначає таке.
Так, постачальник у строк передбачений умовами договору №70/03-24-РМ від 12 березня 2024 року здійснив поставку 4500 штук сумок транспортних індивідуальних (тип 2).
Відповідно до акту приймального контролю товару за якістю від 13.06.2024 № 113, який складено представниками Центрального управління контролю якості Петрученко І. та Македонським М. у присутності представника постачальника Климка Д.В. було встановлено, що під час проведення приймального контролю товару за якістю здійснено відбір зразків товару.
Після проведення зазначених дій встановлено, що товар у кількості 4500 одиниць в розмірі 5 624 910,00 грн не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю.
Враховуючи усунення відповідачем виявлених недоліків товару, відповідно до акту приймання товару від 22.06.2024 № 130 щодо поставки 4500 одиниць (штук) товару на суму 5 624 910,00 грн, відповідач прострочив виконання умов договору на 32 дні.
При цьому, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за актом № 130, позивачем нараховуються відповідачеві пеня та штраф, в порядку п. 8.2. договору за прострочення терміну поставки товару у розмірі 1 293 729, 30 грн, а також штраф у розмірі 20 % за поставку товару неналежної якості, розрахованих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, у розмірі 1 124 982, 00 грн.
Суд зазначає, що дане нарахування законодавчо безпідставне та суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що за актом № 130 з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 1 124 982, 00 грн, саме за поставку товару неналежної якості, розраховані у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України. У решті заявленої суми штрафних санкцій, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.
Разом із тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.
Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, диспозиція ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо: а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Отже відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.
Суд знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки держави України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень 24.02.2022 ЗУ “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який було неодноразово продовжено та який діє до цього часу. Таким чином, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні обороноздатності країни. Відповідач був вільним в укладанні Державного контракту та визначенні його умов, ризиків, пов'язаних з підписанням договору, зокрема, й щодо можливості нарахування штрафних санкцій за невиконання прийнятих на себе за договором зобов'язань. Суд вважає, що посилання відповідача на той факт, що укладаючи договір у 2024 році, відповідач не міг передбачити ворожих обстрілів та відключення світла, є таким, що суперечать дійсності. Тому, як з початку повномасштабного вторгнення, майже з березня 2022 року в країні діяли та діють графіки відключення світла/екстрені відключення, зокрема внаслідок обстрілів сіл, селищ, міст по всій території України, що є загальновідомим фактом.
Так, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Умовами договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, який утримується за рахунок Державного бюджету, то твердження відповідача щодо каральної санкції не знаходять свого підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні такого клопотання.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 241, 256 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити частково
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 38824897) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823) пеню та штраф за Державним контрактом № 70/03-24-РМ від 12.03.2024 у розмірі 2 248 452,00 грн, а також судовий збір у розмірі 26 981, 43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ2» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 38824897).
Повне рішення складено 30.03.2026.
СуддяР.М. Аюпова
справа № 910/11679/25