адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про залишення позовної заяви без руху
30.03.2026 Справа № 917/561/26
Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали
за позовною заявою Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля", вул. Львівська 59, м.Шептицький, Шептицький р-н, Львівська обл., 80100
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", вул.Старокотелевська, 2, м.Полтава, 36015
про стягнення грошових коштів
встановив:
Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" в якому просить суд:
1. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» виконати обов'язок за договором № 278 від 31.08.2021 року у натурі, а саме: повернути тепловоз ТЕМ2М №044 та колінчатий вал 3А-6Д.49.8спч тепловоза ТЕМ2М (переданий згідно акту від 11.08.2022 року вартістю 1269 960,00 грн.) у придатному для експлуатації стані, що відповідає технічним умовам, визначеним договором № 278 від 31.08.2021 року державному підприємству «Львіввугілля» шляхом доставки до станції Соснівка регіональної філії “Львівська залізниця» АТ “Укрзалізниця».
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» на користь державного підприємства «Львіввугілля» інфляційні втрати за період 29.07.2023-24.03.2026 в сумі 200 506,73 гривень (двісті тисяч п'ятсот шість гривень 73 копійки) нараховані на суму грошового боргу за прострочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.07.2023 року у справі 917/636/23.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» на користь державного підприємства «Львіввугілля» 3% річних за період 29.07.2023-24.03.2026 в сумі 65 731,15 гривень (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять одна гривня 15 копійки) нараховані на суму грошового боргу за прострочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.07.2023 року у справі 917/636/23.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» на користь державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Львіввугілля» витрати по сплаті судового збору.
Одночасно із позовом, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення суду у цій справі
Дослідивши матеріали позовної заяви та клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав відстрочення сплати судового збору, та, як наслідок, залишення позовної заяви без руху з таких підстав.
Статтями 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено вимоги щодо оформлення позовної заяви, її обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до позовної заяви.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
З положень ч. 1, п. п. 1, п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року у розмірі 3328 гривень.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У даному випадку заявлено вимоги немайнового та майнового характеру про стягнення коштів в розмірі 266 237,88 грн. Позовну заяву подано в електронній формі через систему «Електронний суд».
Таким чином за подання цієї позовної заяви належить до сплати судовий збір в розмірі 5 857,25 грн.
Позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення суду у цій справі.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду відповідачем в іншій справі між цим ж сторонами, будучи об"єктом критичної інфраструктури позивач перебуває у скрутному фінансовому становищі та позбавлений можливості одночасно сплатити суму судового збору. Підприємство перебуває у скрутному фінансовому стані через наявну заборгованість зі сплати ЄСВ, а також через арешт рахунків
Положеннями статті 8 Закону «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №094/2276/18, умови, визначені ст. 8 вказаного Закону, диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
У пункті 39 вказаної постанови зазначено: «Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»;
у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним».
Водночас, відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою (пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).
Тож, встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18).
З огляду на зазначене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Як вбачається поданих матеріалів, предметом справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а є стягнення коштів.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.
Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.
Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У даному випадку суд враховує, що право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.
Зокрема слід звернути увагу на пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 «При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю».
Судом посилання заявника відхиляються з огляду на статтю 7 ГПК України, в силу якої правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин, ця справа за предметом позову не є про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, заявник є юридичною особою, а дія умов частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджується саме на юридичних осіб, а тому не може бути умовою для звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, адже не базується на статті 8 Закону України «Про судовий збір», правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, ураховуючи суб'єктний склад сторін і характер спірних правовідносин, а наведені аргументи в цьому контексті не будуть умовою, яка є підставою для відстрочення судового збору щодо юридичних осіб.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення позивачу сплати судового збору, оскільки обставини, наведені заявником у клопотанні, не передбачені Законом України «Про судовий збір» для відстрочення сплати судового збору, до того ж позивач у справі є юридичною особою, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, предметом спору у цій справі є зобов"язання вчинити дії та стягнення коштів, а наведені аргументи в цьому контексті не є умовою, яка є підставою для звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб, не узгоджується зі статтею 7 ГПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Отже, у клопотанні позивачу про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 917/561/26 суд відмовляє.
Отже згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, в ч. 2 ст. 174 ГПК України зазначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля" слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме шляхом надання до суду заяви про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля" про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення коштів залишити без руху.
3. Надати Державному підприємству "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Львіввугілля" строк для усунення недоліків терміном 3 дні з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
4. Заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї документи надіслати іншим учасникам справи (листом з описом вкладення або із застосуванням ЄСІТС). Докази такого надіслання надати до суду разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви.
5. Роз'яснити позивачу, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
6. Направити ухвалу суду позивачу на офіційну електронну адресу в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (статті 235, 255 ГПК України).
Ухвалу підписано: 30.03.2026
Суддя Кльопов І.Г.