65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1051/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши заяву Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про забезпечення позову за вх.№4-593/26 від 26.03.2026р. у справі №916/1051/26
за позовом: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1)
до відповідача: Приватного підприємства “Марінекс» (68604, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Трипольського Ігоря, буд. 26)
про стягнення 41 048 489, 56 грн
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулося із позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 23.03.2026 (вх. № 1079/26 від 23.03.2026), в якій просить стягнути з Приватного підприємства “Марінекс» за період серпень - грудень 2025 року гарантійний платіж у сумі 28 651 891, 50 грн до Державного бюджету України, фінансові зобов'язання в сумі 12 396 598, 06 грн, а саме: 200 563, 25 грн - інфляційні втрати, 7 684 055, 30 грн - пеня, 2 105 220, 93 грн - 10 % річних, 2 406 758,88грн. - 7% штрафу; покласти судові витрати на відповідача.
Підставою позову є порушення відповідачем зобов'язань за договорами № 031024/1 від 03.10.2024 та № 031024/2 від 03.10.2024 управління активами (майно) щодо несплати мінімальної суми гарантійного платежу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2026р. (суддя Мусієнко О.О.) прийнято позовну заяву Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Приватного підприємства “Марінекс» про стягнення 41 048 489, 56 грн до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1051/26 за правилами загального позовного провадження.
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову від 26.03.2026р. за вх.№2-593 по справі 916/1051/26, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Марінекс», які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно - фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 41 048 489,56 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 492 581,88 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн.
Розпорядженням ГСОО №54 від 26.03.2026, у зв'язку з надходженням до суду заяви про забезпечення позову за вх.№2-593/26 від 26.03.2026 по справі №916/1051/26, а також перебуванням судді Мусієнко О.О. у відрядженні з 26.03.2026р. по 28.03.2026р., з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматизований розподіл вищевказаної заяви по справі №916/1051/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 заяву про забезпечення позову за вх.№2-593/26 від 26.03.2026 по справі №916/1051/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник вказує, що між позивачем та відповідачем 03.10.2024р. було укладено два договори управління активами (майном) № 031024/1 та №031024/1. Відповідач в порушення укладених договір належним чином не виконував свого обов'язку щодо сплати гарантійного платежу в насідок чого в нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 28 651 891,50грн. Крім того, як зазначає позивач в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договорами ним наховано та також заявлено до стягнення пені, інфляційних втрат, штрафів у розмірі 12 396 598,06 грн.
Заявник вказує, що заява є достатньо обґрунтованою, оскільки грошові кошти, які є у ПП «Марінекс» на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Відповідачем можуть бути вчинені дії на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо).
На переконання заявника, необхідне забезпечити позов АРМА до ПП «Марінекс», шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать «Марінекс», оскільки сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з останнього, становить значну суму, а саме 41 048 489,56 грн, а тому захід, про який йдеться в цій заяві, є адекватним, оскільки відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Також заявник зазначає, що оскільки АРМА фінансується з державного бюджету, то пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у позивача відсутні.
Розглянувши заяву Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч.ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Частиною 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини»).
Велика Палата Верховного Суду у п.п. 46-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Статті 136, 138 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
При цьому, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.
У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову майнового характеру. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи № 905/448/22.
У справі № 905/448/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фактично уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), про які йде мова у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування. (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 зі справи №910/268/23, від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24).
Так, господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з Приватного підприємства “Марінекс» на користь Державного бюджету України заборгованості за договорами № 031024/1 від 03.10.2024 та № 031024/2 від 03.10.2024 та нараховані фінансові зобов'язання в загальному розмірі 41 048 489,56грн.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Отже виконання в майбутньому судового рішення, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано з предметом майбутнього позову.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Також господарський суд звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Разом з тим господарський суд зазначає, що запропонований заявником захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи суд вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову відповідає приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірним із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.
Водночас господарським судом встановлено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у прохальній частині заяви про забезпечення позову просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства «Марінекс», які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно - фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 41 048 489,56 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 492 581,88 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Так, ціною позову у даній справі є заборгованість у розмірі 41 048 489,56 грн., яка виникла у відповідача за договором № 031024/1 від 03.10.2024 та договором № 031024/2 від 03.10.2024. При цьому, судовий збір не є складовою ціни позову, а разом із витратами, пов'язаними з розглядом справи, входить до судових витрат.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає про можливість накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Марінекс» що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах ціни позову що дорівнює 41 048 489,56грн.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, обраний заявником спосіб щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача забезпечення позову є співмірним із вимогами щодо стягнення заборгованості, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.
Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1.Заяву Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про забезпечення позову до подачі позовної заяви за вх.№4-593/26 від 26.03.2026р. - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства “Марінекс» (68604, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Трипольського Ігоря, буд. 26, код ЄДРПОУ 32100930) які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно - фінансових установах в межах суми позовних вимог 41 048 489 (сорок один мільйон сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять)грн. 56коп.
3. В решті заяви відмовити.
Стягувачем за ухвалою є: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 41037901)
Боржником за ухвалою є: Приватне підприємство “Марінекс» (68604, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Трипольського Ігоря, буд. 26, код ЄДРПОУ 32100930)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Погребна Катерина Федорівна