27 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/350/26
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши в електронній формі матеріали позовної заяви (вх. № 4208/26 від 26.03.2026 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс 5-3; код ЄДРПОУ 45522165) до фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів в розмірі 8405,00 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни про стягнення заборгованості у розмірі 8405 грн. за договором поставки № 644 від 31.10.2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №644 від 31.10.2025 р., в частині виконання зобов'язань з оплати за поставлений товар, в порядку та строки, визначені договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 8405,00 грн.
Разом з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №4236/26 від 26.03.2026 р.), у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни в межах суми позову в розмірі 8405 грн., судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн., що знаходяться на всіх рахунках до фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни у банківських та/або фінансових установах, які будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем в якості відповідача вказано фізичну особу-підприємця Реут Марину Анатоліївну (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому позивач в позовній заяві не надав обґрунтування підсудності спору саме Господарському суду Миколаївської області.
Між тим за загальними правилами, визначеними в ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Наразі згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ відповідача встановлено, що місцезнаходження фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_2 . Таким чином, даний спір підсудний Господарському суду Херсонської області.
При цьому слід зазначити, що розпорядженням голови Верховного суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області змінено, та станом на сьогодні справи, підсудні Господарському суду Херсонської області, розглядаються Господарським судом Одеської області.
За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за зареєстрованим у встановленому порядку місцезнаходженням відповідача - фізичної особи особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду Одеської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, разом із позовом до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про забезпечення позову (вх. №4236/26 від 26.03.2026 р.).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оскільки позовна заява підлягає передачі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області, відповідно заява про забезпечення позову (вх. №4236/26 від 26.03.2026 р.) не може бути розглянута даним складом суду та підлягає розгляду Господарським судом Одеської області разом із позовними матеріалами.
При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» до фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни про стягнення коштів в розмірі 8405,00 грн. (вх. №4208/26 від 26.03.2026 р.) та додані до неї матеріали, разом із заявою про забезпечення позову (вх. №4236/26 від 26.03.2026 р.) підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» до фізичної особи-підприємця Реут Марини Анатоліївни про стягнення коштів в розмірі 8405,00 грн. (вх. №4208/26 від 26.03.2026 р.) та додані до неї матеріали, разом із заявою про забезпечення позову (вх. №4236/26 від 26.03.2026 р.) в електронній формі направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 27.03.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва