11 березня 2026 року Справа № 915/1142/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» б/н від 19.02.2026 (вх.№2305/26 від 20.02.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/1142/25
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД»,
про: стягнення заборгованості у розмірі 224368,79 грн, -
Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» подано до Господарського суду Миколаївської області в електронному вигляді позовну заяву б/н від 31.07.2025 (вх.№11234/25 від 31.07.2025), з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» заборгованості у розмірі 224368,79 грн за поставлений бордюрний камінь БР.100.30.18 сірого, бордюрний камінь 100.20.8 сірого, піддонів, з якої: 183904,0 грн - основний борг, 33031,19 грн - збитки від інфляції та 7433,60 грн - 3% річних.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу, а також просив стягнути суму нарахованих процентів з відповідача на користь позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 у даній справі позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» 183904,0 грн основного боргу, 33031,19 грн збитків від інфляції, 7433,60 грн - 3% річних та 2692,43 грн судового збору.
20.02.2026 від позивача до суду надійшла заява б/н від 19.02.2026 (вх.№2305/26) про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення, в резолютивній частині якого зазначити наступне: “Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер»».
Ухвалою суду від 25.02.2026 вищезазначену заяву позивача призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.03.2026.
Відповідач своїх заперечень суду не надав.
11.03.2026 суд в судовому засіданні перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 11.03.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без його проголошення.
Розглянувши заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі №915/1142/25 стосовно позовної вимоги щодо нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, суд дійшов таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» (надалі - позивач у справі) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (надалі - відповідач у справі), в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 224368,79 грн за поставлений товар (бордюрний камінь БР.100.30.18 сірий, бордюрний камінь100.20.8 сірий, піддони), що включає в себе: 183904,0 грн - основний борг, 33031,19 грн - збитки від інфляції та 7433,60 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Позовна заява також містила вимогу зазначити в резолютивній частині рішення суду наступне (п.5 прохальної частини позовної заяви): “Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також просив стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (код ЄДРПОУ 41530051, місцезнаходження: вул. Благовісного Вадима, будинок 8/4, м.Миколаїв, 54006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» (код ЄДРПОУ 31729043, місцезнаходження вул.Шевченка, 1, м.Здолбунів, Рівненська область, 35705)».
17.12.2025 Господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення у справі №915/1142/25, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» 183904,0 грн основного боргу, 33031,19 грн збитків від інфляції, 7433,60 грн - 3% річних та 2692,43 грн судового збору.
Позивач зазначає, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги позивача, але разом з цим, у резолютивній частині рішення від 17.12.2025 у справі № 915/1142/25 не було вирішено питання щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позивач завертає увагу, що вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача, заявленим до суду, про використання позивачем передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права, яке викладено позивачем безпосередньо в п.5 прохальної частини позовної заяви та фактично судом в рішенні суду не розглянуто, оскільки не надано в рішенні належного обґрунтування його прийняття або відхилення, у тому числі в мотивувальній частині рішення від 17.12.2025 у справі №915/1142/25.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Подальша реалізація ч.10 ст.238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у частинах одинадцятій, дванадцятій ст.26 Закону України “Про виконавче провадження», якими передбачено наступне:
“ Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку».
Згідно з п.1) ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
У відповідності до ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 4 ст.244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Позивачем при поданні позову були нараховані 3% річних на суму 183904,0 грн основного боргу та заявлені вимоги про нарахування 3% річних, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, тобто з 01.08.2025, з визначенням граничного строку їх нарахування - до моменту виконання судового рішення в частині сплати основного боргу в сумі 183904,0 грн, і примусове виконання рішення у справі №915/1142/25, має здійснюватися за формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році).
Оскільки при ухваленні рішення, судом не було вирішено питання щодо вимоги позивача про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд дійшов висновку. що заява ТОВ “Волинь-шифер» б/н від 19.02.2026 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» б/н від 19.02.2026 (вх.№2305/26 від 20.02.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу у справі №915/1142/25, задовольнити.
2. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 01.08.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-шифер» (35700, Рівненська обл., Рівненський р-н, м.Здолбунів, вул.Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 31729043).
Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне додаткове рішення складено 27.03.2026.
Суддя М.В.Мавродієва