27.03.2026 Справа№914/737/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,
розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026
у справі № 914/737/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", с. Копитів Шептицького району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 1 142 132,47 грн.
Без виклику учасників справи.
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 1 142 132,47 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, справу № 914/737/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено 15.04.2026.
25.03.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 1369/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2026, заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 1369/26, передано на розгляд судді Долінській О.З.
Крім того, 27.03.2026 за вх. № 8809/26 від представника позивача надійшли на адресу суду в систему "Електронний суд" додаткові пояснення до поданої заяви про забезпечення позову з додатками.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
До заяви про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026, позивачем долучено наступні документи: Договір про реалізацію дрібної рогатої худоби у живій вазі № 45 від 18.06.2024, який укладений між ТзОВ "Тартаків-Агро" як постачальником та ТзОВ «Суми Плюс» як покупцем; видаткова накладна № 4 від 13.02.2025 на суму 835 170,00 грн, згідно якої постачальником є ТзОВ "Тартаків-Агро", а покупцем - ТзОВ «Суми Плюс»; видаткова накладна № 5 від 13.02.2025 на суму 813 470,00 грн, згідно якої постачальником є ТзОВ "Тартаків-Агро", а покупцем - ТзОВ «Суми Плюс»; Баланс ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність малого підприємства) станом на 31.12.2023; Баланс ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність малого підприємства) станом на 31.12.2024; Баланс ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність мікропідприємства) станом на 31.12.2025; Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТзОВ "Тартаків-Агро", номер інформаційної довідки 433664618.
У заяві про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026, позивач просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача на банківських рахунках останнього, рухоме та нерухоме майно відповідача, зокрема: кошти на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог - 1 142 132, 47 грн.; рухоме майно відповідача, зокрема всі транспортні засоби та сільськогосподарську техніку; Будівлю телятника загальною площею 1037, 8 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43І, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380727546248, номер запису про право власності 42403700, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260680589 від 09.06.2021; Будівлю корівника загальною площею 1067 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380550846248, номер запису про право власності 42400089, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260649485 від 09.06.2021; Будівлю корівника загальною площею 921,7 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Е, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380660746248 номер запису про право власності 42402296, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260668665 від 09.06.2021; Будівлю зерноскладу загальною площею 356,3 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380623646248, номер запису про право власності 42401537, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260662134 від 09.06.2021; Будівлю навісу загальною площею 783,3 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380697146248, номер запису про право власності 42403037, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260674812 від 09.06.2021.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026, позивач посилається на те, що основним напрямком діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» було розведення овець та інші напрямки сільськогосподарської діяльності. Позивач зазначає, що кошти, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" відповідачу, були направлені на забезпечення утримання та догляду за стадом племінних овець романівської породи, які на даний час відповідач продав та використав кошти без повернення боргів Позивачу.
Позивач вказує на те, що упродовж 2023-го -2025 років мала місце збиткова діяльність відповідача. А в 2025 році різко зменшились активи Товариства та різко зросли збитки. Так, з фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", яка долучена позивачем до матеріалів справи, вбачається, що фінансовий результат діяльності ТзОВ «Тартаків-Агро» на початок 2023 року був +149 тис. грн., на кінець року -612,3 тис. грн., на кінець 2024-го -113,9 тис. грн. Згідно балансу станом на 31.12.2025 фінансовий результат на кінець року становив - 6 120,2 тис. грн., тобто збитки сягнули понад шість мільйонів гривень. Також вартість основних засобів, яка на початок 2025 року становила 14520,6 тис. грн (чотирнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч шістсот гривень), на кінець 2025 року вже становила 1 263,1 тис. грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сто гривень). Валюта балансу в цілому за 2025 рік зменшилась з 21 093,6 тис. грн. до 11 326,2 тис. грн. Інші поточні зобов'язання на кінець 2025 року становлять понад шістнадцять мільйонів гривень.
Таким чином, позивач зазначає, що з наведеного вбачається, що відповідач активно відчужує майно, зменшує активи, нарощує збитки, при цьому різке погіршення відбулось у 2025 році. У відповідача також наявна дуже велика кредиторська заборгованість.
Позивач вважає, що все це вказує на те, що джерела повернення позичених коштів у відповідача швидко зменшуються, не вжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду щодо стягнення коштів з відповідача, у випадку прийняття такого судом.
Позивач вказує на те, що все нерухоме майно відповідача - це будівлі корівників, телятника, зерноскладу та навісу. Інше нерухоме майно у відповідача відсутнє. Вартість інших оборотних активів на кінець 2025р становить всього 728,2 тис. грн., кошти на рахунку 0,3 тис. грн. Можливість Відповідача здійснити відчуження майна та коштів є очевидним.
У додаткових поясненнях до заяви про забезпечення позову за вх. № 8809/26 від 27.03.2026, позивач зазначає про те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень та з сайту судової влади України вбачається наступне: після прийняття Господарським судом Львівської області рішення від 22.01.2026 у справі №914/3520/25 про стягнення коштів із ТзОВ «Тартаків-Агро» у розмірі 1 803 700,17 грн., ТзОВ «Тартаків-Агро» ініційовано спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 08-09/20 від 08.09.2020 (по ньому прийнято рішення про стягнення коштів) - справа № 914/616/26 відкрита провадженням 09.03.2026 та 10.03.2026 заявлено в суд апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою, клопотання про зупинення провадження, вочевидь, як вважає позивач, з метою утруднити позивачу стягнення коштів між сторонами Договору.
Позивач зазначає, що Господарським судом Львівської області прийнято рішення від 25.02.2026у справі №914/3522/25 про стягнення коштів із ТзОВ «Тартаків-Агро» у розмірі 521 900,00 грн., після чого, ТзОВ «Тартаків-Агро» 25.02.2026 ініційовано спір про визнання недійсним договору - справа №914/546/26 відкрита провадженням 02.03.2026, та одночасно подано клопотання у справі №914/3522/25 про зупинення провадження. Клопотання ТзОВ «Тартаків -Агро» про зупинення провадження у справі №914/3522/25 на цій підставі відхилено ухвалою суду від 25.02.2026.
23.03.2026 ТзОВ «Тартаків-Агро» до Західного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу у справі №914/3522/25 та клопотання про розстрочення відстрочення сплати судового збору. На думку позивача, це теж свідчить про затягування розгляду справ та утруднення стягнення коштів.
Позивач зазначає, що така поведінка відповідача по відношенню до кредиторів, наряду із обставинами різкого погіршення фінансового стану та зменшення активів відповідача, підтверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі №914/737/26.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Водночас, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено статтею 1074 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми, або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 1 142 132,47 грн, з яких: 868 325,00 грн. - сума неповернутої фінансової допомоги, 63 161,85 грн. - три проценти річних та 210 645,62 грн. - втрати від інфляції. При цьому суд враховує те, що заявлена у даній справі сума боргу є значною.
Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Суд зазначає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такі грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на грошові кошти відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2023, справа № 905/448/22).
У даній ситуації існує прямий зв'язок між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом позову, а також велика кількість судових справ, стороною яких (боржником) є відповідач, матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що між сторонами існує спір щодо сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.
Судом встановлено, що за даними Діловодства спеціалізовано суду (ДСС) рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3520/25 від 22.01.2026 ухвалено позов задоволити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тартаків-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська теплоенергетична компанія» грошові кошти у розмірі 1 803 700,17грн. та 27 055,50 грн. судового збору.
Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3520/25 від 22.01.2026 оскаржено відповідачем до Західного апеляційного господарського суду.
Після ухвалення Господарським судом Львівської області рішення від 22.01.2026 у справі №914/3520/25 про стягнення коштів із ТзОВ «Тартаків-Агро» у розмірі 1 803 700,17 грн., ТзОВ «Тартаків-Агро» ініційовано спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 08-09/20 від 08.09.2020 (який був підставою для ухвалення рішення про стягнення коштів) - справа № 914/616/26, відкрита провадженням 09.03.2026.
Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3522/25 від 25.02.2026 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» кошти в сумі 521 900, 00 грн. (для повернення попередньої оплати) та витрати на судовий збір у сумі 7828,50 грн.
Вказане рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3522/25 від 25.02.2026 також оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
ТзОВ «Тартаків-Агро» 25.02.2026 ініційовано спір про визнання недійсним договору - справа № 914/546/26 відкрита провадженням 02.03.2026.
Окрім цього, суд зазначає, що наявність значної кількості судових справ стосовно Відповідача свідчить про недобросовісність та неналежне виконання своїх договірних зобов'язань останнього, а також про нестабільний фінансово-економічний стан, що додатково свідчить про унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, в разі задоволення позовних вимог.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до фінансових звітів відповідача, які долучено до матеріалів справи, вбачається погіршення фінансового стану відповідача, зокрема: балансу ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність малого підприємства) станом на 31.12.2023, балансу ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність малого підприємства) станом на 31.12.2024; балансу ТзОВ "Тартаків-Агро" (фінансова звітність мікропідприємства) станом на 31.12.2025, фінансовий результат діяльності ТзОВ «Тартаків-Агро» на початок 2023 року був +149 тис. грн., на кінець року -612,3 тис. грн., на кінець 2024-го -113,9 тис. грн. Згідно балансу станом на 31.12.2025 фінансовий результат на кінець року становив - 6 120,2 тис. грн., тобто збитки сягнули понад шість мільйонів гривень. Також вартість основних засобів, яка на початок 2025 року становила 14520,6 тис. грн (чотирнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч шістсот гривень), на кінець 2025 року вже становила 1 263,1 тис. грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі сто гривень). Валюта балансу в цілому за 2025 рік зменшилась з 21 093,6 тис. грн. до 11 326,2 тис. грн. Інші поточні зобов'язання на кінець 2025 року становлять понад шістнадцять мільйонів гривень.
Суд вважає, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник, в даному випадку, довів наявність обставин, які свідчать про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача заборгованості в майбутньому.
Оскільки предметом спору є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, тому обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача, є співмірним із позовними вимогами, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб та є тимчасовим до вирішення спору по суті. Невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, у тому числі майнового характеру спору, суттєвого розміру позовних вимог, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зменшення коштів, які наявні у відповідача.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому господарський суд вважає, що заявлений захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того, як зазначається в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку існує вірогідність того, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках.
Адже, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Крім того, з огляду на звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). Саме відповідач, має спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення, в разі задоволення позову.
Також господарський суд звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований, у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Разом з тим господарський суд зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Наразі суд зауважує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Щодо вказаного позивачем в заяві про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026 іншого способу такого забезпечення у вигляді накладення арешту на належне відповідачу усе рухоме та нерухоме майно, суд зазначає наступне.
У даному випаду предметом позовних вимог у справі № 914/737/26 є стягнення з відповідача 868 325,00 грн. суми неповернутої фінансової допомоги, 63 161,85 грн. - 3% річних та 210 645,62 грн. - втрат від інфляції, водночас заявник (позивач) просить забезпечити позов шляхом накладення арешту як на грошові кошти в межах суми позову, так і на все рухоме і нерухоме майно відповідача.
Накладення арешту як на кошти, так і на усе рухоме і нерухоме майно відповідача, причому окремо на те, і на інше, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить наведеним вище вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/611/22 від 29.02.2024, у разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить в майбутньому задоволення суми позовних вимог в повному обсязі або її різниці, у випадку недостатності суми вартості арештованого нерухомого майна, під час звернення стягнення у разі задоволення позову.
З урахуванням досліджених судом обставин, суд дійшов висновку, що за умови неможливості встановити обставину щодо достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться, обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, з метою забезпечення позову про стягнення з відповідача 1 142 132,47 грн. заборгованості, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.
Адже інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (такої позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24).)
До того ж Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відтак, враховуючи усе вищенаведене, господарський суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми позову 1 142 132,47 грн та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача у межах різниці між сумою (позовних вимог) у розмірі 1 142 132,47 грн та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності, є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження грошовими коштами та майном, на яке буде накладено арешт, водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Згідно з частиною 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026. Суд вважає за необхідне, накласти арешт на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 1 142 132,47 грн; накласти арешт на рухоме майно, зокрема всі транспортні засоби та сільськогосподарську техніку та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", про яке у відповідних реєстрах, а саме у: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, міститься інформація (запис) про власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", у межах різниці між сумою (позовних вимог) у розмірі 1 142 132,47 грн та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності, зокрема: Будівлю телятника загальною площею 1037, 8 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43І, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380727546248, номер запису про право власності 42403700, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260680589 від 09.06.2021; Будівлю корівника загальною площею 1067 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380550846248, номер запису про право власності 42400089, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260649485 від 09.06.2021; Будівлю корівника загальною площею 921,7 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Е, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380660746248 номер запису про право власності 42402296, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260668665 від 09.06.2021; Будівлю зерноскладу загальною площею 356,3 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380623646248, номер запису про право власності 42401537, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260662134 від 09.06.2021; Будівлю навісу загальною площею 783,3 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380697146248, номер запису про право власності 42403037, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260674812 від 09.06.2021. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026 суд відмовляє.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Щодо зустрічного забезпечення слід зауважити, що за частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Так, статтею 141 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд зауважує, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів. Зокрема, відповідач може спростувати наведене позивачем обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026 задоволити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" (Україна, Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вул.Шевченка,43і; код ЄДРПОУ 43696053) у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 1 142 132,47 грн.
3. Накласти арешт на рухоме майно, зокрема всі транспортні засоби та сільськогосподарську техніку та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" (Україна, Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вул.Шевченка,43і; код ЄДРПОУ 43696053), про яке у відповідних реєстрах, а саме у: Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, міститься інформація (запис) про власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", у межах різниці між сумою (позовних вимог) у розмірі 1 142 132,47 грн та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності, зокрема:
-Будівлю телятника загальною площею 1037, 8 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43І, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380727546248, номер запису про право власності 42403700, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260680589 від 09.06.2021;
- Будівлю корівника загальною площею 1067 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380550846248, номер запису про право власності 42400089, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260649485 від 09.06.2021;
-Будівлю корівника загальною площею 921,7 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Е, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380660746248 номер запису про право власності 42402296, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260668665 від 09.06.2021;
-Будівлю зерноскладу загальною площею 356,3 м.кв. за адресою Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380623646248, номер запису про право власності 42401537, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260662134 від 09.06.2021;
-Будівлю навісу загальною площею 783,3 м.кв. за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вулиця Шевченка, 43В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2380697146248, номер запису про право власності 42403037, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 260674812 від 09.06.2021.
4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про забезпечення позову за вх. № 1369/26 від 25.03.2026 - відмовити.
5. Дана ухвала набирає законної сили з 27.03.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку по 27.03.2029 (включно).
6. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" (Україна, 79005, Львівська область, місто Львів, вул. АКАД. БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 11; код ЄДРПОУ 25552226).
7. Боржником за даною ухвалою є Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" (Україна, Львівська область, Сокальський район, с. Копитів, вул.Шевченка,43і; код ЄДРПОУ 43696053).
8. Дана ухвала, відповідно до ст. 144 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Дана ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Долінська О.З.