ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2026Справа № 911/634/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 911/634/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" (Україна, 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, оф. 62; ідентифікаційний код: 38870262)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
про стягнення 369 182,79 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Васіліу С.В., ордер АН №1392560;
від відповідача: Кутова О.М., самопредставництво.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 911/634/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" (далі - відповідач) про стягнення 369182,79 грн, з яких 307000,00 грн заборгованості, 39829,49 грн інфляційних втрат, 14353,30 грн 3% річних та 8000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару, що укладений сторонами у спрощений спосіб.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 вказану позовну заяву та додані до неї документи було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
24.04.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 24.04.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/634/24, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.05.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яка 03.06.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
04.06.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.
19.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про поновлення процесуального строку, яка 19.07.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої позивач просив суд поновити йому строк для подачі відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.08.2024 було відмовлено у задоволенні заяви позивача поновлення строку для подання відповіді на відзив, продовжено позивачу з ініціативи суду процесуальний строк для подачі відповіді на відзив на 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
06.08.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив та клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, які 06.08.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
12.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, які 13.08.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
16.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 16.08.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 було постановлено здійснювати розгляд справи № 911/634/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.11.2024.
У підготовче засідання 20.11.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 20.11.2024 судом було прийнято до розгляду відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 було витребувано у відповідача оригінал Довіреності № 1 від 19.09.2022, у позивача вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.12.2024.
02.12.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи, що містять вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2.
У підготовче засідання 11.12.2024 з'явились представники сторін, а також позивач.
У підготовчому засіданні 11.12.2024 представником відповідача заявлено клопотання про долучення доказів.
У підготовчому засіданні 11.12.2024 суд долучив до матеріалів справи надані відповідачем документи, а також надані позивачем документи, що містять вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_2, відібрав експериментальні зразки підпису ОСОБА_2
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 було задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи. Призначено у справі № 911/634/24 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса", на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи був виконаний підпис на оригіналі Довіреності № 1 від 19.09.2022 за типовою формою N M-2, виданої Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" цінностей за рахунком № 29 від 09.08.2022, самим ОСОБА_2 чи іншою особою?
Витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи покладено на позивача. Провадження у справі № 911/634/24 на час проведення судової експертизи зупинено.
Супровідним листом № 911/634/24/127/25 від 13.01.2025 матеріали справи було направлено до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".
11.03.2025 матеріали справи № 911/634/24 повернулись до Господарського суду міста Києва разом із клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 688, а саме:
- вільних зразків підпису (15-20) та почерку (на 10-15 арк.) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах (оригінали): паспортах, заявах про видачу паспорта, трудовій книжці, посвідченнях, військовому квитку, особовій справі, довіреностях, накладних, договорах, листах, заявах, квитанціях, блокнотах, щотижневиках, чернетках, банківських, податкових, бухгалтерських документах і т.п., виконаних до 2022 року;
- експериментальних зразків підпису (на 6-8 арк.) ОСОБА_2;
- експериментальних зразків почерку (на 4-6 арк.) ОСОБА_2 у вигляді рукописних записів: "ОСОБА_2", "ОСОБА_2".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 було поновлено провадження у справі № 911/634/24, задоволено клопотання судового експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 688 у справі № 911/634/24. Витребувано у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 вільні зразки підпису (15-20) та почерку (на 10-15 арк.) в різнохарактерних документах (оригінали): паспортах, заявах про видачу паспорта, трудовій книжці, посвідченнях, військовому квитку, особовій справі, довіреностях, накладних, договорах, листах, заявах, квитанціях, блокнотах, щотижневиках, чернетках, банківських, податкових, бухгалтерських документах і т.п., виконаних до 2022 року. Підготовче засідання призначено на 02.04.2025 та, серед іншого, визнано явку позивача у підготовче засідання обов'язковою.
02.04.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшли витребувані судом документи відповідно до ухвали суду від 19.03.2025.
У підготовче засідання 02.04.2025 з'явились представники сторін, а також позивач.
У підготовчому засіданні 02.04.2025 суд відібрав експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 відповідно до клопотанням судового експерта.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 було зупинено провадження у справі № 911/634/24 на час проведення судової експертизи, матеріали справи № 911/634/24 надіслано до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" для проведення судової експертизи, призначеної відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 911/634/24.
Супровідним листом № 911/634/24/2104/25 від 11.04.2025 матеріали справи було направлено до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".
21.07.2025 до суду надійшли матеріали справи № 911/634/24 разом з Висновком експерта № 688 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі від 16.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 було поновлено провадження у справі № 911/634/24 та призначено підготовче засідання на 17.09.2025.
02.08.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про стягнення судових витрат, яке 04.08.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 17.09.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 17.09.2025 судом було оголошено перерву до 08.10.2025.
30.09.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" пояснення по суті висновку експерта та заяву про виклик свідка, які 01.10.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
04.10.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про виклик свідка, клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення у справі, які 06.10.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 08.10.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 08.10.2025 судом було долучено до матеріалів справи пояснення відповідача по суті висновку експерта, відмовлено у задоволенні заяв про виклик свідка та клопотанні про витребування доказів, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025.
У судове засідання 05.11.2025 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 05.11.2025 суд постановив перейти зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження та оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 було залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зобов'язано ОСОБА_1 протягом 15-ти днів з дня отримання цієї ухвали надати письмові пояснення щодо:
- обставин отримання Довіреності № 1 від 19.09.2022 за типовою формою N M-2, виданої Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" цінностей за рахунком №29 від 09.08.2022;
- обставин отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" за видатковою накладною №27 від 20.09.2022 на суму 307 000,00 грн;
- обставин передачі цього товару ФОП ОСОБА_2 або його уповноваженій особі (особам).
Судом також було відкладено підготовче засідання на 03.12.25 та визнано явку третьої особи у підготовче засідання обов'язковою.
12.11.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказів направлення копій документів третій особі, яка 13.11.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
15.11.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказів направлення копій документів третій особі, яка 17.11.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 03.12.2025 з'явились представники сторін, третя особа не з'явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання була повідомлена належним чином, явка третьої особи була визнана судом обов'язковою.
У підготовчому засідання 03.12.2025 судом оголошено перерву до 17.12.2025, визнано явку третьої особи обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 911/634/24 призначено на 17.12.2025, явку визнано обов'язковою.
У підготовче засідання 17.12.2025 з'явились представники сторін, третя особа не з'явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання була повідомлена належним чином, явка третьої особи була визнана судом обов'язковою.
У підготовчому засіданні 17.12.2025 суд постановив ухвалу, якою застосував до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, стягнув в дохід державного бюджету України штраф у розмірі 24 224,00 грн. Судом також оголошено перерву до 28.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 повторно зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали надати письмові пояснення щодо:
- обставин отримання Довіреності № 1 від 19.09.2022 за типовою формою N M-2, виданої Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" цінностей за рахунком №29 від 09.08.2022;
- обставин отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" за видатковою накладною №27 від 20.09.2022 на суму 307 000,00 грн;
- обставин передачі цього товару ФОП ОСОБА_2 або його уповноваженій особі (особам).
Судом повторно визнано явку третьої особи у підготовче засідання обов'язковою.
У підготовче засідання 28.01.2026 з'явились представники сторін, третя особа не з'явилась, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання була повідомлена належним чином, явка третьої особи була визнана судом обов'язковою.
У підготовчому засіданні 28.01.2026 судом було повторно застосовано до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України штраф у розмірі 166 400,00 грн, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
У судове засідання 04.03.2026 з'явились представники сторін та третя особа. Третя особа в усному порядку надала відповіді на поставлені судом та сторонами запитання.
У судовому засіданні 04.03.2026 оголошено перерву до 18.03.2026.
У судове засідання 18.03.2026 з'явились представники сторін, третя особа не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, явка третьої особи судом обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
У судовому засіданні 18.03.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" (далі - постачальник) була досягнута усна домовленість, за якою відповідач зобов'язався здійснити продаж керамічної плитки, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах передоплати.
На виконання зазначеної домовленості відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 29 від 09.08.2022 на суму 307 000,00 грн.
Позивачем було сплачено на користь відповідача попередню оплату в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №ТКХР-2Х86-96А9-2АК4 від 11.08.2022.
20.09.2022 відповідачем було відвантажено товар загальною вартістю 307 000,00 грн ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №1 від 19.09.2022, що підтверджується видатковою накладною №27 від 20.09.2022. Справжність підпису ОСОБА_2 на вказаній довіреності досліджувалась судовим експертом.
Факт отримання товару від відповідача ОСОБА_1 підтвердив у судовому засіданні 04.03.2026.
При цьому, позивач зазначає, що жодних довіреностей він не видавав, а з ОСОБА_1 він не знайомий.
З огляду на непоставку товару, позивач звернувся до відповідача з Претензією від 29.02.2024, в якій посилався на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару та просив повернути попередню оплату у триденний строк.
Листом від 08.03.2024 відповідач зазначив, що ним було поставлено товар в повному обсязі, однак позивачем не оплачено повну вартість плитки, у зв'язку з чим відповідач просить здійснити оплату вартості товару, пені та 3% річних у п'ятиденний строк.
З огляду на те, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 307000,00 грн заборгованості, 39829,49 грн інфляційних втрат, 14353,30 грн 3% річних та 8000,00 грн моральної шкоди.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт перерахування позивачем, в якості попередньої оплати товару, на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 307 000,00 грн.
Відповідачем, у свою чергу, було передано товар вартістю 307 000,00 грн третій особі - ОСОБА_1, який діяв від імені позивача на підставі Довіреності №1 від 19.09.2022. Позивач зазначає, що вказану довіреність він не підписував. З метою встановлення вказаної обставини, судом 11.12.2024 було призначено почеркознавчу експертизу.
Зі змісту Висновку експерта від 16.07.2025 №688, складеного судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Абросимовою В.Г., вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 в довіреності №1 від 19.09.2022 на зворотній стороні документа в рядку "Керівник підприємства ОСОБА_2" виконано не ОСОБА_2.
Згідно з частиною першою статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Оцінивши Висновок експерта від 16.07.2025 №688, складений судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Абросимовою В.Г., суд приймає його як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що позивачем не підписувалась довіреність №1 від 19.09.2022.
Відтак, з наявних в матеріалах справи доказів суд не може встановити факт поставки відповідачем товару вартістю 307 000,00 грн саме позивачу.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відтак, право кредитора (покупця), який здійснив попередню оплату товару, на відмову від прийняття виконання зобов'язання (прийняття товару) та повернення суми попередньої оплати безпосередньо пов'язане з простроченням боржником (продавцем) виконання свого обов'язку з поставки товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про погодження сторонами конкретного строку поставки. Окрім того, позивач не посилається на погодження строку поставки в усному порядку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку з поставки товару не встановлений.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зі змісту наданої позивачем претензії від 29.02.2024 вбачається, що позивач вимагав саме повернення попередньої оплати. Так, позивачем було встановлено триденний строк на повернення сплачених грошових коштів.
При цьому докази звернення з вимогою, якою встановлено строк поставки товару, позивачем не надано.
Оскільки судом не встановлено факту прострочення поставки відповідачем товару, у позивача відсутні підстави вимагати повернення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 307 00,00 грн попередньої оплати задоволенню не підлягає.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 39829,49 грн інфляційних втрат та 14353,30 грн 3% річних також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 8000,00 грн моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом, зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до положень частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 09.06.2022 у cправі № 910/4014/16, при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірним із заподіяною шкодою.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з цим, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про факт заподіяння відповідачем позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При цьому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, обов'язковою умовою для відшкодування моральної шкоди є наявність порушеного права особи.
У свою чергу, позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, в тому числі в частині строків поставки товару.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 430,19 грн та витрати, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, в розмірі 53 009,60 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 4 430,19 грн та витрати, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, в розмірі 53 009,60 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.03.2026.
Суддя О.В. Нечай