ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2026Справа № 910/12473/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Цвях Тетяна Миколаївна
до Приватної організації (установа, заклад) "Приватний заклад позашкільної освіти "Приватна школа Бейбі Про"
про стягнення 1 461 053,30 грн та зобов'язання вчинити дії, -
За участю представників сторін:
від позивача: Бродська К.О. (адвокат за ордером серія АА№1630035 від 01.10.2025);
від відповідача: не з'явились.
06.10.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Цвях Тетяни Миколаївни (позивач) про стягнення з Приватної організації (установа, заклад) "Приватний заклад позашкільної освіти "Приватна школа Бейбі Про" (відповідач) суми заборгованості з орендної плати в розмірі 201 595,80 грн, суми пені в розмірі 10 452,74 грн, суми штрафу в порядку п. 9.3. Договору в розмірі 40 319,16 грн, суми штрафу в порядку п. 5.3. Договору в розмірі 287 994,00 грн, суми неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 403 191,60 грн, суми збитків в розмірі 517 500,00 грн та зобов'язання відповідача повернути позивачу додаткове обладнання та предмети, у зв'язку з невиконанням Договору оренди приміщення та експлуатації будівлі №30/11/2023 від 30.11.2023 року в частині оплати орендних платежів та оплати завданих збитків пошкодженням орендованого приміщення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 року матеріали справи №910/12473/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2025.
В підготовчому засіданні 02.12.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.02.2026.
15.12.2025 до суду від позивача надійшли клопотання про долучення доказів повідомлення відповідача про розгляд справи.
Ухвалою від 03.02.2026 року підготовче засідання в справі закрите та справу призначено до судового розгляду по суті на 17.03.2026 року.
05.02.2026 року позивачем подано до суду докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 17.03.2026 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.11.2023 року між Фізичною особою-підприємцем Цвях Тетяною Миколаївною, Фізичною особою-підприємцем Сингаївською Ольгою Миколаївною (разом - орендодаці) та Приватною організацією (установою, закладом) "Приватний заклад позашкільної освіти "Приватна школа Бейбі Про" (далі - орендар) було укладено Договір оренди приміщення та експлуатації будівлі №30/11/2023 (надалі - Договір) за п. 2.1. якого орендодавці передають, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину приміщень площею 545,9 кв.м., що знаходяться в будівлі загальною площею 1507,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Горького, 33.
Відповідно до п. 2.2. Договору будівля належить орендодавцям на праві приватної спільної часткової власності, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна номером 105801680000.
Стан приміщень в будівлі на момент укладення договору: в належному технічному стані, не потребує поточного та капітального ремонту. (п. 2.4. Договору).
Пунктом 2.11. Договору визначено, що повну відповідальність та ризик знищення чи частково пошкодження будівлі її частин чи конструкцій, інженерного обладнання та меблів на час дії цього Договору, несе орендар. Всі причинені збитки орендарем чи третіми особами на строк оренди підлягають відшкодуванню орендарем.
Передача приміщень в будівлі здійснюється за актом приймання-передачі де зазначено, розмір площі, місце розташування, обладнання встановлене в будівлі, а також зазначені фактичні дані показників лічильників електроенергії, на дату приймання-передачі. (п. 3.2. Договору).
Орендар зобов'язується повернути приміщення та будівлю орендодавцям у належному стані (не гіршому, ніж на час передачі будівлі в оренду з урахуванням нормального зносу) протягом 10 календарних днів з дня закінчення строку оренди або з дня припинення цього Договору. Акт приймання-передачі складається за такою ж формою, яка була підписана сторонами на початку строку оренди. Повернення орендодавцям приміщень та будівлі оформлюється актом повернення, який підписується обома сторонами. Приміщення вважається повернутим орендодавцям в момент підписання сторонами акту повернення приміщень та будівлі. (пункти 3.8., 3.9. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем приміщень в оренду та будівлі з прибудинковою територією на обслуговування за актом приймання-передачі приміщень та будівлі в оренду та складає 321 місяць. Строк оренди закінчується 30.06.2026 року.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що щомісячна базова орендна плата за користування будівлею складає 7 000 доларів США, о в гривневому еквіваленті становить 262 000,00 грн без ПДВ (орендна плата). На період дії військового стану орендна плата встановлюється у розмірі 70% від базової орендної плати.
Відповідно до п. 5.3. Договору у разі дострокового невиконання умов Договору оренди приміщень орендар сплачує штраф у розмірі базової орендної плати за 1 місяць.
Орендна плата сплачується орендарем до 5 календарного дня кожного поточного місяця оренди на банківський рахунок орендодавців. (п. 5.5. Договору).
Починаючи з 01.12.2023 року розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць пропорційно зміні курсу долара США, відповідно курсу встановленого Національним банком України. (п. 5.3. Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. Договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (пункти 12.1., 12.2. Договору).
01.12.2023 року сторонами підписано Акт приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території, відповідно до якого орендодавці передали, а орендар прийняв в тимчасове користування будинок загальною площею 1507,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Горького, 33. Орендодавці передали, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину приміщень площею 545,9 кв.м., що знаходяться в будівлі загальною площею 1507,2 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, пров. Горького, 33 у Деснянському районі та розташована на прибудинковій території площею 0,22 га. Додаткове обладнання та предмети, які передаються за цим актом, спільно з приміщеннями, згідно з переліків за окремими додатками №1 та №2.
Додатком №1 до вказаного Акту приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території від 01.12.2023 року орендарю передано наступне додаткове обладнання та предмети: Плита електрична, 4-конфорна дух. Шафою в кількості 2 шт; Фритюрниця в кількості 1 шт; Пароконвектомат Rational в кількості 1 шт; Шафа морозильна Technodom в кількості 1 шт; Стіл холодильний Technodom в кількості 3 шт; Ларь морозильний Scan в кількості 1 шт; Посудомийна машина Krupps в кількості 1 шт; Слайсер RGV в кількості 1 шт; Шафа холодильна Technodom в кількості 1 шт; Фільтр 12л в кількості 2 шт; Холодильна камера 9,6 куб.м Technodоm в кількості 1 шт; Моноблок для холодильної камери в кількості 1 шт; Зонт пристінний в кількості 2 шт; Зонт островний в кількості 1 шт; Підставка під пароконвектомат в кількості 1 шт; Стіл з підігрівом в кількості 1 шт; Ванна мийна, 1 секція в кількості 3 шт; Ванна мийна, 2 секції в кількості 3 шт; Полка для сушки посуду в кількості 2 шт; Стелаж на колесах в кількості 1 шт; Стіл для попередн. обр. посуду в кількості 1 шт; Стіл виробничий з поличкою в кількості 6 шт; Стіл виробничий без полички в кількості 3 шт; Полка дворівнева настінна в кількості 8 шт; Стелаж на 4 полички в кількості 6 шт; Бойлер 100л в кількості 2 шт; Josper в кількості 1 шт; Підставна під Josper в кількості 1 шт; Стіл для корзин з чистим посудом в кількості 1 шт; Пральна машина Bosch в кількості 1 шт; Шафа оф в кількості 1 шт; Стіл оф в кількості 1 шт; Дровер білий в кількості 1 шт; Камін електр. в кількості 1 шт; Стіл круглий на одній нозі в кількості 9 шт; Диван світлий шкірзам. в кількості 10 шт; Пуф темно-червоний шкірзам в кількості 20 шт; Дровер темне дерево в кількості 2 шт; Картини в кількості 2 шт; Підставка кована метал. в кількості 1 шт; Стіл кований метал в кількості 1 шт; Телевізор, 42" LG в кількості 7 шт; Лавка дерев'яна в кількості 2 шт; Дровер темне дерево великий в кількості 1 шт; Пуф дитячий в кількості 30 шт; Шафа оф в кількості 1 шт; Стіл оф в кількості 2 шт; Стіл директора в кількості 1 шт; Стіл оф в кількості 1 шт; Шафа оф в кількості 3 шт; Тумба оф в кількості 3 шт; Мікрохвильова піч в кількості 1 шт; Стелаж метал+тирсоплита в кількості 2 шт; Піццерійна піч в кількості 1 шт; С-ма відеоспостереження з 39 камерами в кількості 1 шт; Котел пілетний з бункером в кількості 1 шт; Котел електричний Bosch в кількості 1 шт; С-ма підігріву води, вбудована в с-му опалення(проточний бойлер) в кількості 1 шт; Кондиціонер в кількості 4 шт; Кондиціонер в кількості 2 шт; Спліт с-ма в кількості 7 шт; Проектор з екраном з підставкою в кількості 1 шт; Диван кований в кількості 1 шт; Підставка кованна дві полки в кількості 1 шт; Тумба з умивальником в кількості 1 шт; Вішалка настінна в кількості 1 шт; Підставка під квіти кована в кількості 2 шт; Сейф в кількості 1 шт; Тумба офісна в кількості 1 шт; Гастрономічні ємності в кількості 27 шт.
Додатком №2 до Акту приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території від 01.12.2023 року орендарю передано наступне додаткове обладнання та предмети: настельний гучномовець FBT в кількості 6 штук; 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 16 шт; 2-х полосний акустичний кабінет dBTechnoligies в кількості 4 шт; мікшерний посилювач потужності в кількості 4 шт; 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 4 шт; 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 2 шт; 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 5 шт; 2-х полосний акустичний кабінет dBTechnoligies в кількості 1 шт; караоке система Evolution в кількості 1 шт; активна 2-полосна акустична система dBTechnoligies в кількості 2 шт; активний сабвуфер dBTechnoligies в кількості 2 шт; перемикачкасуб-тор dBTechnoligies в кількості 2 шт; активна 2-полосна акустична система (монітор) в кількості 1 шт; мікшерна консоль з процесором ефектів для караоке Yamaha в кількості 1 шт; компресор Lexicon в кількості 1 шт; компресор DBT в кількості 1 шт; цифровий процесор 1 входу 8 виходів Xilica в кількості 1 шт; безпровідна вокальна система Sennheiser в кількості 3 шт; повноповоротний прожектор Spot Coemar в кількості 6 шт; LED прожектор Colorlmagination в кількості 12 шт; світловий пульт DMX Coemar в кількості 1 шт; посилювач-розподілювач Kramer в кількості 1 шт; плазменна панель діагональ 42 дюйма LG в кількості 3 шт; плазменна панель діагональ 65 дюйма LG в кількості 1 шт; музичне обладнання Open Box в кількості 3шт; алюмінієва ферма підвісна для світлоустановки в кількості 1 шт; дзеркальний шар настельний в кількості 2 шт; пульт від телевізора в кількості 2 шт; пульт від дзеркальних шарів в кількості 1 шт.
Додатковою угодою від 23.07.2024 року до Договору, у зв'язку з переходом права власності частки будівлі від Сингаївської О.М. до Цвях Т.М. на підставі Договору дарування від 22.07.2024 року, сторони вирішили ФО-П Сингаївську О.М. виключити, адресу будівлі змінити на вул. Лісківська, 25 у Деснянському районі (у зв'язку з перейменуванням вулиці), в пункті 2.1. Договору номери приміщень 65 та 70 виключити.
Як зазначає позивач, 24.07.2025 року від відповідача ним отримано лист №01-28/37, яким приватний заклад пропонує припинити строк дії Договору з 01.08.2025 року підписавши додаткову угоду.
Листом б/н від 28.07.2025 року відповідач підтвердив намір до 10.08.2025 року повернути об'єкт оренди та зазначив, що вважає безпідставним застосування штрафних санкцій згідно п. 5.3. Договору.
Також в матеріалах справи міститься підписаний зі сторони позивача Договір про розірвання (припинення) від 28.07.2025 року Договору оренди приміщення та експлуатації будівлі від 30.11.2023 зі змінами внесеними Додатковою угодою від 23.07.2025, який містить наступні пункти: відповідно до п. 3.8. Договору повернути орендодавцю приміщення та будівлю за результатами чого підписується акт приймання-передачі; відповідно до п. 5.3. сплатити орендодавцю штраф у розмірі базової орендної плати за 1 місяць; приведення приміщень, будівлі, обладнання переліченого у пункті 7.1.3. Договору та акті прийому-передачі, прибудинкової території у стан, не гірший, ніж на час передачі орендарю, з врахуванням нормального зносу.
Листом від 01.08.2025 року позивачем повідомлено відповідача про надіслання примірника додаткового договору та розірвання (припинення) Договору.
Листом від 12.08.2025 року позивач повідомив відповідача про порушення ним п. 5.5. Договору.
Листом від 29.08.2025 року позивач повідомив відповідача, що дія Договору припиняється з 31.08.2025 року та зазначив про необхідність повернення обладнання.
У зв'язку з тим, що відповідач за актом не повернув позивачу приміщення і обладнання та у зв'язку з неоплатою вартості оренди приміщення за серпень 2025 року, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 201 595,80 грн, суми пені в розмірі 10 452,74 грн, суми штрафу в порядку п. 9.3. Договору в розмірі 40 319,16 грн, суми штрафу в порядку п. 5.3. Договору в розмірі 287 994,00 грн, суми неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 403 191,60 грн, та зобов'язання відповідача повернути позивачу додаткове обладнання та предмети, передані за Договором.
При цьому, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму збитків в розмірі 517 500,00 грн, які обґрунтовує Кошторисом на ремонт приміщень будівлі та прибудинкової території на вул. Лісківській, 26 у Деснянському районі, складеним 05.09.2025 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Благодор-Транс» Тимошенком Є.С.
Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належними підставами, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами частин першої, третьої і п'ятої статті 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як убачається з матеріалів справи, 24.07.2025 року відповідач надав лист №01-28/37 позивачу, яким пропонував припинити строк дії Договору з 01.08.2025 року підписавши додаткову угоду.
В подальшому, листом б/н від 28.07.2025 року відповідач підтвердив намір до 10.08.2025 року повернути об'єкт оренди.
Листом від 01.08.2025 року позивачем повідомлено відповідача про надіслання примірника додаткового договору та розірвання (припинення) Договору.
В матеріалах справи міститься підписаний зі сторони позивача Договір про розірвання (припинення) від 28.07.2025 року Договору оренди приміщення та експлуатації будівлі від 30.11.2023 зі змінами внесеними Додатковою угодою від 23.07.2025.
Листом від 29.08.2025 року позивач повідомив відповідача, що дія Договору припиняється з 31.08.2025 року та зазначив про необхідність повернення обладнання.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Втім, наявний в матеріалах справи Договір про розірвання (припинення) від 28.07.2025 року, підписаний лише зі сторони позивача, в силу зазначених вище норм, є невчиненим, а тому, відповідно не є підставою для визнання Договору оренди приміщення та експлуатації будівлі №30/11/2023 від 30.11.2023 року розірваним (прининеним).
Відповідно до частин 3, 4 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, пунктом 12.8.1. Договору сторонами передбачено, що дія Договору припиняється в наслідок несплати будь кому із орендарів орендної плати протягом 1 місяця або затримки виплати орендної плати більше чи 30 днів протягом одного року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач орендоване приміщення до 5 календарного дня поточного місяця оренди, а саме до 5 серпня 2025 року, не звільнив, що підтверджується листом відповідача від 28.07.2025 року, у зв'язку з чим, керуючись п. 5.5. Договору, мав здійснити оплату вартості оренди за серпень 2025 року в розмірі 201 595,80 грн, нарахованої з урахуванням п. 5.2. Договору, втім, таку оплату відповідач не здійснив.
Враховуючи положення п. 12.8.1. Договору, у зв'язку з непроведенням відповідачем оплати вартості оренди за серпень 2025 року в розмірі 201 595,80 грн, впродовж більш ніж 30 днів, Договір є таким, що припинив свою дію з 05.09.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 09.04.2020 №910/4962/18).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що вартість орендної плати за серпень 2025 року відповідачем в розмірі 201 595,80 грн позивачу сплачено не було.
Отже, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи на суму в розмірі 201 595,80 грн, що відповідачем належними доказами не спростовано і не оспорено.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив сплату по орендній платі за серпень 2025 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 201 595,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про повернення майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що приміщення, які в оренді, та будівля, яка експлуатується, в зв'язку з орендою приміщень підлягає поверненню орендодавцеві у випадках, зокрема, припинення Договору, відповідно до п. 12.8. цього Договору.
За приписами ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, у зв'язку із припиненням дії Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути обладнання, визначене додатками до Акту приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території від 01.12.2023 року позивачу.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване обладнання за Договором.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням Відповідачем строків сплати орендної плати, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавців, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним Договором буде прострочений орендарем, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені за період з 06.08.2025 року по 05.10.2025 року та визнано його частково обґрунтованим, оскільки здійснивши власний перерахунок, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою пені є 10 444,32 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в порядку п. 9.3. Договору в розмірі 40 319,16 грн суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (станом на момент виникнення правовідносин у сторін) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Абзацем другим пункту 9.3. Договору сторони передбачили, що за кожні 30 календарних днів існування заборгованості за Договором, орендар додатково зобов'язаний буде сплачувати орендодавцям штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-тиденного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі).
Відтак, здійснивши перерахунок штрафу, у межах визначених позивачем періодів, з урахування наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 40 319,16 грн, у зв'язку з чим позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в порядку п. 5.3. Договору в розмірі 287 994,00 грн, суд зазначає наступне.
Як же зазначалось вище, згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (станом на момент виникнення правовідносин у сторін) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як зазначає позивач, підставою нарахування суми штрафу в розмірі 287 994,00 грн, є положення п. 5.3. Договору.
Так, п. 5.3. Договору сторонами визначено, що у разі дострокового невиконання умов Договору оренди приміщень орендар сплачує штраф у розмірі базової орендної плати за 1 місяць.
Враховуючи вказаний пункт Договору, Судом встановлено, що умови Договору не містять положень, які передбачають і накладають на відповідача обов'язок дострокового виконання будь-яких умов Договору, оскільки жоден доказ в справі не містить переліку таких дострокових обов'язків.
При цьому, дострокове припинення дії Договору на підставі п. 12.8.1., тобто до закінчення строку оренди, передбаченого п. 4.1. Договору, як на тому наголошує позивач, не підпадає під дію п. 5.3. Договору, оскільки не містить які саме умови Договору відповідач мав достроково виконати.
Отже, враховуючи зазначене, у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин наявності у відповідача невиконаних дострокових зобов'язань за Договором, позовні вимоги про стягнення суми штрафу в розмірі 287 994,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 403 191,60 грн, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною 4 статті 231 вказаного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов'язання.
Як вже зазначалося, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України у сукупності з частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу).
Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Судом в межах справи встановлено, що відповідач не виконав умови Договору, не сплатив вартість оренди, не повернув за актом приймання-передавання обладнання та приміщення.
Таким чином, здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку суми неустойки, установивши його правомірність, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування неустойки у сумі 103 191,60 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 517 500,00 грн, суд зазначає наступне.
В обґрунтування підстав пред'явлення вимог про стягнення суми збитків в розмірі 517 500,00 грн позивачем надано до матеріалів справи лист від 15.09.2025 року за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Благодор-Транс» Тимошенка Євгенія, яким він повідомляє позивача, що відповідно до запиту останнього від 05.09.2025 року надається складений Кошторис ремонту приміщень будівлі та прибудинкової території на вул. Лісківській, 25 у Деснянському районі з таблицею фотофіксації огляду приміщень та території.
До матеріалів справи позивачем надано Кошторис ремонту приміщень будівлі та прибудинкової території на вул. Лісківській, 25 у Деснянському районі, складений 05.09.2025 року, з таблицею фотофіксації огляду приміщень та території, відповідно до якого загальна вартість ремонту становить 517 500,00 грн.
Порядок відшкодування збитків регламентує ст. 22 Цивільного кодексу України. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 653 вказаного кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 653 ЦКУ).
Аналогічне визначення збитків містять приписи Господарського кодексу України.
Зокрема, ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225) ГК України.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
Важливим елементом є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Таким чином, якщо позивач вважає, що відповідач порушив його права та законні інтереси, то він зобов'язаний довести вчинення відповідачем правопорушення; допущення відповідачем протиправної поведінки та/або допущеної бездіяльності; встановити причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
В даній справі позивач зобов'язаний довести суду, що пошкодження орендованого майна відбулося виключно з вини орендаря, що позивач викликав орендаря для проведення спільного огляду приміщення, що надані до матеріалів справи докази вартості пошкоджень є належним чином оформленими та отриманими.
З досліджених матеріалів справи та доказів у ній судом встановлено відсутність в спірному випадку умислу в діях відповідача, відсутність бездіяльності (оскільки позивачем не здійснювався виклик відповідача на спільний огляд приміщення), вчинення будь-якої іншої протиправної поведінки, що могло б призвести до пошкодження орендованого майна.
Щодо розміру заявлених збитків. У суду відсутні докази на підтвердження повноважень особи, яка здійснила оцінку вартості ремонтних робіт на об'єкті.
При цьому, матеріали справи не містять на підставі чого будо складено Кошторис на ремонт приміщень, оскільки відсутній договір між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Благодор-Транс», як і заява позивача від 05.09.2025 року, на підставі якої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Благодор-Транс» Тимошенком Євгенієм здійснено оцінку вартості відновлювальних робіт.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 201 595,80 грн, сума пені в розмірі 10 444,32 грн, сума штрафу річних в розмірі 40 319,16 грн, сума неустойки в розмірі 403 191,60 грн, а також задоволенню підлягають вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу додаткове обладнання та предмети, передані за актом приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території від 01.12.2023 року.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 40 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2025 року між ПУ «Адвокатське бюро Катерини Бродської» (адвокат) та позивачем (замовник) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов'язався надати замовнику правову допомогу з представлення його інтересів.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:
- Додаткову угоду №1 від 01.10.2025 року до Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.10.2025 року;
- звіт адвоката від 05.02.2026 щодо наданих послуг;
- акт приймання наданої професійної правничої допомоги на суму в розмірі 40 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені вище докази, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 948,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 7 866,61 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням коєфіцієнту 0,8 для позовних заяв, поданих в електронному вигляді, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватної організації (установа, заклад) «Приватний заклад позашкільної освіти «Приватна школа Бейбі Про» (код ЄДРПОУ 44368372, адреса: 02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 12) на користь Фізичної особи-підприємця Цвях Тетяни Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 201 595,80 грн (двісті одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 80 копійок), суму пені в розмірі 10 444,32 грн (десять тисяч чотириста сорок чотири гривни 32 копійки), суму штрафу в розмірі 40 319,16 грн (сорок тисяч триста дев'ятнадцять гривень 16 копійок), суму неустойки в розмірі 403 191,60 грн (чотириста три тисячі сто дев'яносто одна гривна 60 копійок), суму судового збору в розмірі 7 866,61 грн (сім тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 61 копійка) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 948,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 00 копійок).
3. Зобов'язати Приватну організацію (установу, заклад) «Приватний заклад позашкільної освіти «Приватна школа Бейбі Про» (код ЄДРПОУ 44368372, адреса: 02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 12) повернути Фізичній особі-підприємцю Цвях Тетяні Миколаївні (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткове обладнання та предмети, передані за актом приймання передачі приміщень, будівлі та прибудинкової території від 01.12.2023 року у стані не гіршому, ніж на час передачі в оренду з врахуванням нормального зносу, а саме:
- Плита електрична, 4-конфорна дух. Шафою в кількості 2 шт;
- Фритюрниця в кількості 1 шт;
- Пароконвектомат Rational в кількості 1 шт;
- Шафа морозильна Technodom в кількості 1 шт;
- Стіл холодильний Technodom в кількості 3 шт;
- Ларь морозильний Scan в кількості 1 шт;
- Посудомийна машина Krupps в кількості 1 шт;
- Слайсер RGV в кількості 1 шт;
- Шафа холодильна Technodom в кількості 1 шт;
- Фільтр 12л в кількості 2 шт;
- Холодильна камера 9,6 куб.м Technodоm в кількості 1 шт;
- Моноблок для холодильної камери в кількості 1 шт;
- Зонт пристінний в кількості 2 шт;
- Зонт островний в кількості 1 шт;
- Підставка під пароконвектомат в кількості 1 шт;
- Стіл з підігрівом в кількості 1 шт;
- Ванна мийна, 1 секція в кількості 3 шт;
- Ванна мийна, 2 секції в кількості 3 шт;
- Полка для сушки посуду в кількості 2 шт;
- Стелаж на колесах в кількості 1 шт;
- Стіл для попередн. обр. посуду в кількості 1 шт;
- Стіл виробничий з поличкою в кількості 6 шт;
- Стіл виробничий без полички в кількості 3 шт;
- Полка дворівнева настінна в кількості 8 шт;
- Стелаж на 4 полички в кількості 6 шт;
- Бойлер 100л в кількості 2 шт;
- Josper в кількості 1 шт;
- Підставна під Josper в кількості 1 шт;
- Стіл для корзин з чистим посудом в кількості 1 шт;
- Пральна машина Bosch в кількості 1 шт;
- Шафа оф в кількості 1 шт;
- Стіл оф в кількості 1 шт;
- Дровер білий в кількості 1 шт;
- Камін електр. в кількості 1 шт;
- Стіл круглий на одній нозі в кількості 9 шт;
- Диван світлий шкірзам. в кількості 10 шт;
- Пуф темно-червоний шкірзам в кількості 20 шт;
- Дровер темне дерево в кількості 2 шт;
- Картини в кількості 2 шт;
- Підставка кована метал. в кількості 1 шт;
- Стіл кований метал в кількості 1 шт;
- Телевізор, 42" LG в кількості 7 шт;
- Лавка дерев'яна в кількості 2 шт;
- Дровер темне дерево великий в кількості 1 шт;
- Пуф дитячий в кількості 30 шт;
- Шафа оф в кількості 1 шт;
- Стіл оф в кількості 2 шт;
- Стіл директора в кількості 1 шт;
- Стіл оф в кількості 1 шт;
- Шафа оф в кількості 3 шт;
- Тумба оф в кількості 3 шт;
- Мікрохвильова піч в кількості 1 шт;
- Стелаж метал+тирсоплита в кількості 2 шт;
- Піццерійна піч в кількості 1 шт;
- С-ма відеоспостереження з 39 камерами в кількості 1 шт
- Котел пілетний з бункером в кількості 1 шт;
- Котел електричний Bosch в кількості 1 шт;
- С-ма підігріву води, вбудована в с-му опалення(проточний бойлер) в кількості 1 шт;
- Кондиціонер в кількості 4 шт;
- Кондиціонер в кількості 2 шт;
- Спліт с-ма в кількості 7 шт;
- Проектор з екраном з підставкою в кількості 1 шт;
- Диван кований в кількості 1 шт;
- Підставка кованна дві полки в кількості 1 шт;
- Тумба з умивальником в кількості 1 шт;
- Вішалка настінна в кількості 1 шт;
- Підставка під квіти кована в кількості 2 шт;
- Сейф в кількості 1 шт;
- Тумба офісна в кількості 1 шт;
- Гастрономічні ємності в кількості 27 шт;
- настельний гучномовець FBT в кількості 6 штук;
- 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 16 шт;
- 2-х полосний акустичний кабінет dBTechnoligies в кількості 4 шт;
- мікшерний посилювач потужності в кількості 4 шт;
- 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 4 шт;
- 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 2 шт;
- 2-х полосний акустичний кабінет FBT в кількості 5 шт;
- 2-х полосний акустичний кабінет dBTechnoligies в кількості 1 шт;
- караоке система Evolution в кількості 1 шт;
- активна 2-полосна акустична система dBTechnoligies в кількості 2 шт;
- активний сабвуфер dBTechnoligies в кількості 2 шт;
- перемикачкасуб-тор dBTechnoligies в кількості 2 шт;
- активна 2-полосна акустична система (монітор) в кількості 1 шт;
- мікшерна консоль з процесором ефектів для караоке Yamaha в кількості 1 шт;
- компресор Lexicon в кількості 1 шт;
- компресор DBT в кількості 1 шт;
- цифровий процесор 1 входу 8 виходів Xilica в кількості 1 шт;
- безпровідна вокальна система Sennheiser в кількості 3 шт;
- повноповоротний прожектор Spot Coemar в кількості 6 шт;
- LED прожектор Colorlmagination в кількості 12 шт;
- світловий пульт DMX Coemar в кількості 1 шт;
- посилювач-розподілювач Kramer в кількості 1 шт;
- плазменна панель діагональ 42 дюйма LG в кількості 3 шт;
- плазменна панель діагональ 65 дюйма LG в кількості 1 шт;
- музичне обладнання Open Box в кількості 3шт;
- алюмінієва ферма підвісна для світлоустановки в кількості 1 шт;
- дзеркальний шар настельний в кількості 2 шт;
- пульт від телевізора в кількості 2 шт;
- пульт від дзеркальних шарів в кількості 1 шт.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 27.03.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ