ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2026Справа № 914/1182/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовна Мілтек", м. Київ
про стягнення 170 666,67 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: Левкович Т.В. (адвокат за ордером серія ВС№1406864 від 13.10.2025) (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Хромеєв Д.С. (адвокат за ордером серія СВ№1134756 від 10.07.2025).
28.07.2025 року Солонківською сільською радою Львівського району Львівської області (позивач) подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовна Мілтек" (відповідач) суми ПДВ в розмірі 170 666,67 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2025 року позовну заяву було прийнято до провадження, розгляд ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.06.2025 року Господарським судом Львівської області справу №914/1182/25 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 року матеріали справи №914/1182/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2025.
15.10.2025 до суду від представника Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 задоволено заяву Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В підготовчому засіданні 21.10.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.12.2025 року.
02.12.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що товару, який відповідач поставив позивачу, присвоєно код УКТ ЗЕД 8802200000, який відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України не звільнений від податку на додану вартість. Саме такий код зазначено відповідачем також в податковій накладній. Отже, як зазначено відповідачем, підстави для повернення суми ПДВ позивачу відсутні.
В підготовчому засіданні 02.12.2025 судом постановлено розглядати подані відповідачем письмові пояснення як відзив, встановлено сторонам строк для подання відповідних заяв по суті та оголошено перерву до 27.01.2026.
15.12.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що товар, поставлений за Договором має код УКТ ЗЕД 8806, а тому, відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України звільнений від податку на додану вартість.
Ухвалою від 27.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 17.03.2026 року.
В судовому засіданні 17.03.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Солонківська сільська рада здійснювала закупівлі товарів для потреб військовослужбовців, зареєстрованих у Солонківській територіальній громаді відповідно до Програми заходів щодо підготовки місцевого населення до національного спротиву та територіальної оборони на території Солонківської сільської ради на 2024 рік, затвердженої рішенням уповноваженої особи від 19.01.2024 року, про що було зазначено на титульних сторінках Тендерних документацій.
Метою Програми є забезпечення державного суверенітету та незалежності України, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, підтримання бойової і мобілізаційної готовності до проведення заходів національного супротиву. Програма розроблена для об'єднання зусиль органів місцевого самоврядування, органів військового управління та громадськості з метою забезпечення заходів щодо підготовки до територіальної оборони у Солонківській сільській раді, проведення навчань для забезпечення готовності мешканців громади для національного супротиву, вирішення комплексу завдань щодо підготовки до збройного захисту у разі збройної агресії або відкритого збройного конфлікту, укриття населення при надзвичайних ситуаціях.
Серед завдань Програми є, зокрема, матеріально-технічне забезпечення сил територіальної оборони, заходів з формування та підготовки військових частин Сил територіальної оборони.
За результатами проведеної публічної закупівлі Солонківська сільська рада та ТОВ «Бавовна Мілтек» уклали Договір про закупівлю №08/02 від 08.02.2024 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (відповідач) зобов'язується поставити та передати у власність замовника (позивача) ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (комплекс безпілотний авіаційний UAS Perun X-9), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Згідно з пунктом 3.2 Договору ціна договору становить 1 024 000,00 грн в т. ч. ПДВ 170 666,67 гривень.
Розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної. (пункт 4.1 Договору).
Додатком №1 до Договору сторонами оформлено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягав товар: комплекс безпілотний авіаційний UAS Perun X-9 в кількості 1 штуки вартістю 1 024 000,00 грн в т. ч. ПДВ 170 666,67 гривень.
На підставі видаткової накладної №5 від 27.02.2024 року відповідачем поставлено позивачу замовлений за Договором товар.
Позивач оплатив поставлений відповідачем товар, про що свідчить платіжна інструкція №117 від 28.02.2024 на суму 1 024 000,00 грн.
В подальшому, позивач передав закуплені товари військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України згідно акту приймання-передачі.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів суми ПДВ в розмірі 170 666,67 грн, позивач зазначив, що ураховуючи характеристику товару (ДК 021:2015:34710000-7: вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (комплекс безпілотний авіаційний UAS Perun X-9), він класифікується за кодом 8806 "Безпілотні літальні апарати", у зв'язку з чим, на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення" ПК України звільнений від податку на додану вартість.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що закуплений товар під дію підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення" ПК України не підпадає, а тому не звільнений від ПДВ, оскільки позивач придбав у відповідача безпілотний авіаційний комплекс, на який не розповсюджуються норма про звільнення від ПДВ. До того ж позивач не надав сертифікату кінцевого споживача або інших документів на підтвердження наявності підстав для звільнення від ПДВ.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
За змістом підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів...
Пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначені операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, які тимчасово звільняються від оподаткування ПДВ на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.
Позивач вважає, що товар, який був предметом Договору звільнений від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, серед іншого, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.
Умовами застосування наведеного вище положення закону є:
Товари класифікуються у відповідних товарних позиціях, позиціях або товарних підкатегоріях згідно з УКТ ЗЕД, перерахованих у нормі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору кінцевими отримувачами товарів є суб'єкти, що визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Враховуючи характеристику товару (ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (Комплекс безпілотний авіаційний UAS Perun X-9), він класифікується за кодом 8806 "Безпілотні літальні апарати".
Відповідно до 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідач не надав доказів на спростування обставини, вказаної у пункті 32 цього рішення, та не заперечував її у заявах по суті справи та в ході підготовчих засідань.
Отже, суд вважає дотриманою умову для звільнення оподаткування товару ПДВ.
Правовою підставою для задоволення вимоги про стягнення сплаченої суми ПДВ позивач вказав статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Втім, слід зазначити наступне.
Як наведено у Постанові Верховного Суду від 27.10.2025 року №910/2699/24 у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 та в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
При цьому суд касаційної інстанції врахував висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 (на який посилається скаржник у цій справі), про те, що договір може та має бути визнаний недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості поставленого товару, чим спростовується висновок суду першої інстанції про те, що визнання недійсною умови договору про включення суми ПДВ до вартості товару не є необхідною передумовою для стягнення з відповідача цієї суми як безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
А Постанові Верховного Суду від 09.02.2026 року №914/2420/24 вказано:
«8.25. Отже, Верховний Суд у постанові від 31.07.2025 у справі № 914/2176/24 виснував про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як надмірно сплачених у розумінні статті 1212 ЦК України, позаяк не заявлена вимога про визнання недійсним договору у частині включення суми ПДВ у ціну товару, не доведено визнання недійсним пункту договору у вказаній частині, а також суди не встановили нікчемності цього пункту договору.
8.26. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справі № 914/2176/24, у висновках якої міститься посилання на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 (на яку посилається і скаржник), є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки в обох справах вирішувався спір про стягнення грошових коштів як надмірно сплачених у розумінні статті 1212 ЦК України без заявлення вимоги про визнання недійсним договору у частині включення суми ПДВ у ціну товару.
8.30. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц сформулювала такі висновки щодо застосування норм статті 1212 ЦК України:
"Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 202, статтею 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №907/439/22.
За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів та вплив на правопорушника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.
Іншими словами це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 зі справи №310/11024/15-ц.
Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близька за змістом правова позиція міститься у низці постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи № 338/180/17, від 11.09.2018 зі справи № 905/1926/16, від 19.05.2020 зі справи № 916/1608/18, від 11.01.2022 зі справи № 904/1448/20.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 зі справи № 905/730/20, у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 зі справи № 910/9215/21.
Враховуючи викладене, Суд зазначає про те, в межах даної справи позивачем не пред'явлено позовної вимоги про визнання недійсним пункту Договору про включення до ціни суми ПДВ.
Разом з тим, необхідним є дотримання принципу презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, у контексті того, що пункт договору у частині врахування суми ПДВ у загальну ціну товару не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку, тоді як статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, оскільки вимогу про визнання недійсним пункту Договору про закупівлю товару у частині включення у ціну товару суми ПДВ позивач не заявляв та матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсним пункту договорів у цій частині, а також позивач не довів і суд не встановив нікчемності зазначеного пункту договору, то, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України, відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Бавовна Мілтек» 170 666,67 грн як надмірно сплачених коштів згідно зі статтею 1212 ЦК України.
Згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.
Частинами першою - третьою статті 13, частиною другою статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Солонківською сільською радою Львівського району Львівської області судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 27.03.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ