ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/14443/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
вул. Лейпцизька, 1А, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна"
просп. Голосіївський, 95, м. Київ, 03127;
ідентифікаційний код 19124392
про стягнення 84 897,15 грн.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" (далі-відповідач) про стягнення 84 897,15 грн., з яких: грошові кошти за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 71 127,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 855,04 грн., три проценти річних в розмірі 2 914,39 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 відкрито провадження у справі №910/14443/25, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №R067048135126 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14443/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
02.06.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - Позивач, ПрАТ "АК "Київводоканал" або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Десна» (далі - ТОВ «Десна», Абонент або Відповідач) було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 15483/5-01 (далі - Договір-1).
Відповідно до п. 1.1 Договору-1 Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених Абонентом умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, які втратили чинність у зв'язку з запровадженням Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за даним договором.
Згідно з п. 1.5. Договору Абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Відповідно до п. 1.4 Правил № 190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879).
Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879, ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Пунктом 1.5 Правил № 1879 встановлено, що правила встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Згідно з п. 2.1 Правил № 1879 ПрАТ «АК «Київводоканал» має право здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від Абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання.
З метою контролю якості стічних вод, що надходять від ТОВ «Десна» у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду Позивача (далі - ДЕН), в присутності представника Відповідача, 28.05.2024 було здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський (40-річчя Жовтня), 95 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ «Десна» для вимірювання показників їх складу та властивостей.
Листом-повідомленням від 30.05.2024 № 15/0563-Д з протоколом вимірювання ТОВ «Десна» було повідомлено про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації.
За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 95, відібраних 28.05.2024 з контрольного колодязя 1/11 ТОВ «Десна», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по чотирьом компонентам: водневий показник 10,0 рН, допустима концентрація 9,0 рН (за відхилення показника pH від установлених меж на одну одиницю pH застосовується КК = 2); сухий залищок 3 114 мг/ дм3 допустима концентрація 1 000 мг/ дм3; окислюваність (ХСК) становить 2 010,0 мгО/дм3, допустима концентрація - 500,0 мгО/ дм3; вміст хлоридів становить 1 232,0 мг/дм3, допустима концентрація - 240,0 мг/ дм3.
Таким чином, за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 28.05.2024 працівниками ДЕН було складено протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які Абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.
Як стверджує Позивач, розмір грошових коштів, з урахуванням коефіцієнту кратності, що підлягають стягненню з Абонента за скид ним стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у стічних водах, виявлених при відборі проби 28.05.2024, становить 71 127,72 грн.
Листом-попередженням Відповідачу направлені розрахунок нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату.
Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879 Абонент зобов'язаний оплатити наданий Водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.
Однак, Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не сплатив кошти у загальному розмірі 71 127,72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою Відповідачем в порушення п. 6.2.18 Правил № 1879 не сплачені грошові кошти у розмірі 71 127,72 грн нараховані за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відтак, суд, враховуючи умови пункту 6.2.18 Правил № 1879, дійшов висновку, що строк оплати плати за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у розмірі 71127,72 грн є таким, що настав.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 71 127,72 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 71 127,72 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 855,04 грн. грн інфляційних втрат та 2 914,39 грн 3 % річних.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 855,04 грн. грн інфляційних втрат та 2 914,39 грн 3 % річних, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача в установленому законом порядку не спростував.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" (просп. Голосіївський, 95, м. Київ, 03127; ідентифікаційний код 19124392) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 71 127,72 грн. основного боргу, 10 855,04 грн. інфляційних втрат, 2 914,39 грн 3 % річних та 2 422,40 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов