ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/425/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС»
про стягнення 251 871,13 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» (далі - відповідач) про стягнення 251871,13 грн., у тому числі: грошові кошти в розмірі 241 484,00 грн., 952,71 грн. - три проценти річних, 9434,42 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №20/11-5 від 20 листопада 2025 року в частині поставки товару у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/425/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, 20.02.2025 подав до суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що на виконання пункту 4.1, 4.2 Договору, ТОВ «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» було здійснено поставку замовленого Позивачем товару на суму 623 396,33 грн. з посиланням на видаткову накладну № 299 від 26.11.2025. Зазначивши, що вказана видаткова накладна підписана обома сторонами, скріплена печатками та не містить зауважень щодо кількості або якості товару. Мотивуючи, що передача продукції за договором здійснена належним чином, за участю представника Позивача (Покупця) на підставі довіреності № 6 від 25.11.2025, виданої на ім'я заступника директора Даценко Миколи Івановича.
26.02.2025 позивач в системі «Електронний суд» сформував відповідь на відзив.
02.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» оригіналу видаткової накладної №299 від 26.11.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» оригінал видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.
05.03.2026 позивач в системі «Електронний суд» сформував додаткові письмові пояснення.
12.03.2026 відповідач подав до суду письмові пояснення, повідомивши суд, що оригінал видаткової накладної №299 від 26.11.2025 у ТОВ «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» відсутній. Після підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін документ був відсканований та направлений контрагенту, у зв'язку з чим у відповідача наявна скан-копія видаткової накладної з підписами та печатками сторін, яка і була подана до суду разом з відзивом. Зазначивши, що копія видаткової накладної містить підпис уповноваженого представника позивача, що підтверджує факт прийняття товару. Звернувши увагу, що Позивач, будучи обізнаним про фактичні обставини підписання видаткової накладної та порядок обміну документами між сторонами, безпідставно заперечує факт її підписання та прийняття товару та зазначив, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис на видатковій накладній №299 від 26.11.2025 не належить його уповноваженому представнику. Саме по собі заперечення Позивача щодо підписання документа не може свідчити про його недійсність або підроблення.
26.03.2025 позивач в системі «Електронний суд» сформував додаткові письмові пояснення.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» (далі - відповідач, продавець) 20.11.2025 року укладено договір №20/11-5.
Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцеві металопрокат, іменований надалі «ПРОДУКЦІЯ», в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у Замовленнях Покупця, погоджених з Продавцем в порядку, передбаченим даним договором.
Згідно п.1.2 договору перелік, кількість, вартість, строки передачі, а також інші необхідні умови поставки визначаються Сторонами у погоджених Продавцем Замовленнях, які Покупець відправляє на електронну адресу Продавця. Замовлення вважається погодженим Продавцем в разі направлення на електронну адресу Продавця рахунку на оплату Продукції, протягом 3 днів з моменту направлення Покупцем відповідного Замовлення.
Відповідно до п.3.1 договору ціна Продукції, що поставляється та цим договором є договірною і погоджується у Замовленнях в порядку п.1.2. даного Договору та є остаточною з моменту направлення узгоджених рахунків на оплату.
Загальна вартість Продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних, згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії даного договору (п.3.2).
Договір згідно п.7.1 набуває чинності з дати підписання Сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов'язань.
У пункті 3.3 договору передбачено умови оплати, зокрема, передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п.2.3 договору на підставі Замовлень Продавець оформлює рахунки на оплату продукції та видаткові накладні на продукцію.
Як свідчать матеріали справи, відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 11931 від 16 жовтня 2025 р. на суму 623 396,00 грн.
Тобто, сторонами погоджена наступна Продукція: Труба 60х4,0мм 3,3-12,1 8939:2019 20, кількість 0,313 т на суму 22 849,00 грн.; Труба 76х4,0мм 3,3-12,1 8939:2019 20, кількість 0,224 т на суму 16 352,00 грн.; Труба 114х5,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 0,085 т на суму 6 205,00 грн.; Труба 168х6,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 3,624 т на суму 264552,00 грн.; Труба 219х8,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 2,36 т на суму 172 280,00 грн.; Труба 273х8,0мм 3,3-11,9 8938:2019 20, кількість 1,646 т на суму 120 158,00 грн., окрім того, вартість доставки в розмірі 21 000,00 грн.
Позивач, 24.11.2025 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 623 396,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4003003 від 24.11.2025. В рядку «призначення платежу» зазначено: Передпл. за труби згідн. з рах.№ 11931 від 16.10.2025р., у т.ч. ПДВ 20% - 103899 грн. 33коп. Договір № 20/11-5 від 20.11.2025р.
Термін поставки продукції згідно п.2.6 договору сторонами погоджено 5 (п'ять) банківських днів після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Замовленнях в порядку п.1.2. даного Договору.
Відповідно до п.2.1 договору поставка Продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс-2020» (DDP) на адресу, зазначену та погоджену в Замовленнях Покупця в порядку, передбаченому п. 1.2. даного Договору.
За умовою п.1.3 договору Покупець зобов'язаний прийняти погоджену Сторонами Продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що продукцію Відповідач поставив частково. В якості доказів поставки товару долучив до матеріалів справи видаткову накладну №299/1 від 26.11.2025 на суму 381 912,00 грн.
Так, трубу 168х6,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 80 м та Трубу 219х8,0 мм 3,3-11,9 8938:2019 20 у кількості 24,3 м на загальну суму 241 484,00 грн. не було поставлено ТОВ «СТАЛЬ-АЛЬЯНС», про що 26.11.2025 складено акт недостачі товару. Означене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач здійснив 100 % передоплату товару на загальну суму у розмірі 623 396,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4003003 від 24.11.2025.
Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.(Постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 (пункт 21)).
Відповідно до п.4.6 договору приймання Продукції за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами даного Договору.
Згідно приписів ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як свідчать матеріали справи, позивач, звертався до відповідача з вимогою № 02/12/1 від 02 грудня 2025 р., в якій повідомив ТОВ «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» наступне:
При прийомці товару відсутні ТТН та видаткова накладна, по видатковій накладній №299 від 26.11.2025 р. (exel-варіант видаткової накладної був отриманий 02 грудня 2025 р). При перевірці номенклатури та кількості поставленої продукції виявлено наступне: п.4 Труба 168x6,0 мм повинно бути 3,624т що дорівнює 144 м, по факту - 64 м; - п.5 Труба 219x8,0мм повинно бути 2,36т що дорівнює 54 м, по факту - 29,7 м, недопоставлено наступний товар: Труба 168x6,0мм - 80 м; Труба 219x8,0мм -24,3 м.
З урахуванням наведеного, позивач запропонував відповідачу терміново допоставити труби по пунктам 4 та 5.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку з тим, що вимога позивача в частині поставки товару у повному обсязі відповідачем не виконана, позивач, звернувся з вимогою № 05/12/25 від 05 грудня 2025 р. про повернення попередньої оплати.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання в частині поставки товару у визначений договором строк на суму 241 484,00 грн., у зв'язку із чим позивач має право вимагати повернення коштів за непоставлений товар.
Як вже було зазначено вище, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення грошових коштів.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечуючи проти позову, Відповідач, у письмовому відзиві зазначив, що на виконання пункту 4.1, 4.2 Договору ТОВ «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» було здійснено поставку замовленого Позивачем товару на суму 623 396,33 грн з урахуванням ПДВ 103 899,33 грн. В якості доказів поставки товару на суму 623 396,33 грн. долучив копію видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.
Оскільки копія видаткової накладної № 299 від 26.11.2025, що міститься в матеріалах справи та надана в обґрунтування заперечень, була поставлена позивачем під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, ухвалою суду від 05.03.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» оригінал видаткової накладної № 299 від 26.11.2025.
Враховуючи норми статті 91 ГПК України та неподання витребуваних судом документів, суд дійшов до висновку про неврахування, як доказу у справі поданої копії видаткової накладної № 299 від 26.11.2025 та довіреності №6 від 25.11.2025.
З огляду на заперечення позивача стосовно фактичного прийняття товару за видатковою накладною № 299 від 26.11.2025, першочерговим у даному спорі є встановлення обставин фактичної поставки товарно-матеріальних цінностей, щодо яких заявлений позов.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Водночас, із наданої відповідачем видаткової накладної № 299 від 26.11.2025 вбачається, що з боку отримувача товару (позивача) розмір відтиску печатки значно відрізняється від розміру печатки, відображеної в договорі.
У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року у справі № 911/5309/14.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, як постачальником товару, було здійснено поставку товару на адресу позивача в повному обсязі.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення перевезення товарно-матеріальних цінностей, вказаних у спірній видатковій накладні, до місця передачі товару, або підтверджували обставини зберігання (перебування) вказаного товару.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
8.16. Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
А тому, суд дійшов до висновку, що відповідач на підставі належних і допустимих доказів не довів того, що товарно-матеріальні цінності, які визначені у видатковій накладній № 299 від 26.11.2025, фактично були передані позивачу, з огляду на заперечення останнього щодо фактичного отримання товару на підставі наданої видаткової накладної.
Враховуючи факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у повному обсязі або повернення суми авансу, позовна вимога в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 241484,00 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що за порушення терміну поставки продукції вказаною Покупцем у Замовленні, згідно п.1.2 даного договору Продавець зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період зобов'язання від вартості товару, термін поставки якого прострочений, за кожний день такого прострочення.
На підставі пункту 5.2 договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9434,42 грн. - пені, нарахованої за період з 30.11.2025 по 16.01.2026.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи договірні умови, обов'язковість договору та положення статті 530 ЦК України суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства, відповідно, позовна вимога про стягнення з відповідача 9434,42 грн. пені підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання на суму проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що проценти річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Оскільки нараховані позивачем 952,71 грн. - 3 % річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ», у зв'язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-АЛЬЯНС» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, код ЄДРПОУ 45631642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛМОТЕХНОЛОГІЇ» (62371, Харківська обл., с. Подвірки, код ЄДРПОУ 14101176) грошові кошти в розмірі 241 484 (двісті сорок одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп., 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 71 коп. - три проценти річних, 9434 (дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 42 коп. - пені та 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА