ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2026Справа № 910/16021/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/16021/25.
За позовом Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9)
До Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115)
про стягнення 765 549, 30 грн
Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» про стягнення 765 549, 30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відшкодування комунальних послуг №350 від 18.12.2018 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем комунальні послуги.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 765 549, 30 грн, з яких: 755 336, 72 грн - основний борг; 10 212, 58 грн - пеня.
05.01.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.01.2026 для усунення недоліків позовної заяви
16.01.2025 засобами поштового зв'язку від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
22.01.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/16021/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження від 27.02.2026 залишено без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
18.12.2018 між Фондом державного майна України, як орендодавцем (позивача) та Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів», як орендарем (відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №347.
За умовами вказаного договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухому майно, що належить до державної власності - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: місто Київ, вулиця Остапа Вишні, 5-А, що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду державного майна України.
Договір укладений строком на 10 років, та діє з 18 грудня 2018 року по 17 грудня 2028 року включно (пункт 1.1., 10.1. договору №347 від 18.12.2018).
В подальшому між сторонами укладено договір про внесення змін №130 від 11.09.2019 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №347 від 18.12.2018, згідно якого орендодавцем за договором №347 від 18.12.2018 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Згідно пункту 5.11. договору №347 від 18.12.2018, орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів з дати укладення договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
18.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування комунальних послуг №350.
Цей договір укладено строком на 10 років, та діє з 18 грудня 2018 року по 17 грудня 2028 року включно (пункт 5.1. договору №350 від 18.12.2028).
Згідно пункту 1.1. та 1.2. договору №350 від 18.12.2018, відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати за отримані послуги, що забезпечують життєдіяльність в нежитлових приміщення гаражу який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Остапа Вишні, 5-А, які надає Фонду ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «АК «Київводоканал». Загальна площа визначених приміщень 992,7 кв.м.
У відповідності до пунктів 2.1. та 2.2. договору №350 від 18.12.2018, позивач зобов'язується забезпечити в приміщення: електропостачання; водопостачання та каналізацію стоків. Відповідач зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг за діючими на момент розрахунків тарифами.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору №350 від 18.12.2018, електропостачання, водопостачання та каналізація стоків оплачується згідно Порядку розрахунку (додаток до договору). Відповідач розраховується за надані послуги в п'ятиденний термін після одержання рахунку від позивача.
Згідно додатку до договору №350 від 18.12.2018 (Порядок розрахунків), електропостачання приміщень сплачується згідно показників електролічильників встановлених в електрощитовій 3 поверху будівлі за адресою: вул. Вишні, 5а. Показники лічильників: №8043931- 25597кВт, №8043941 - 19764 кВт; водопостачання та каналізація стоків сплачується за діючими тарифами орендованих приміщень згідно показника лічильника води встановленого на 3 поверсі будівлі за мінусом показників лічильників води, що знаходиться на 1 та 2 поверхах гаража за адресою: вул. Вишні, 5а. Показники лічильника №13806993 - 05070 м3.
Позивач зазначає, що протягом 2019-2025 років на регулярній основі надавав відповідачу рахунки на оплату, а останній, в свою чергу, за вказаний період здійснив часткову оплату.
Так, позивач стверджує, що у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 755336, 72 грн.
14.07.2025 позивач надіслав відповідачу лист вих.№10-14-17377 від 08.07.2025, в якому повідомив відповідачу про наявність заборгованості, зокрема за договором №350 від 18.12.2028.
Проте, відповідач відповіді на лист не надав та заборгованість не погасив.
Пунктом 4.1. договору №350 від 18.12.2018 встановлено, що при несвоєчасній оплаті наданих послуг з відповідача стягується на рахунок позивача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, враховуючи день оплати. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання взятих зобов'язань.
З огляду на зазначені обставини, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість щодо відшкодування комунальних послуг у розмірі 755 336, 72 грн та пеню у розмірі 10 212, 58 грн.
ІI. Предмет та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 765 549, 30 грн (основний борг, пеня) відшкодування витрат на комунальні послуги по договору оренди.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позивач протягом 2019-2025 років надав відповідачу комунальні послуги, проте останній за вказаний період здійснив лише часткове відшкодування, тому позивач просить стягнути неоплачену різницю у судовому порядку.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 22.01.2026 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 22.01.2026 відповідач отримав 22.01.2026 о 23:30.
Тому, в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що відповідач отримав ухвалу суду від 22.01.2026 - 23.01.2026.
Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/16021/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується наявними доказами в матеріалах справи факт надання позивачем комунальних послуг відповідачу за договором №350 від 18.12.2018?
- чи був порушений відповідачем обов'язок по відшкодуванню позивачу комунальних послуг за договором №350 від 18.12.2018?
- чи обґрунтований позивачем розмір основного боргу?
- чи правомірно позивач нарахував пеню відповідачу?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 901 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, 18.12.2018 між сторонами на виконання пункту 5.11. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №347 від 18.12.2018 укладений договір про відшкодування комунальних послуг №350, за умовами якого відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати за отримані послуги, що забезпечують життєдіяльність в нежитлових приміщення гаражу який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Остапа Вишні, 5-А, які надає Фонду ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «АК «Київводоканал» за діючими на момент розрахунків тарифами, а позивач в свою чергу зобов'язався забезпечити в приміщення: електропостачання; водопостачання та каналізацію стоків.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 903 Цивільного кодексу України).
У пункті 3.2. договору №350 від 18.12.2018 сторони узгодили, що відповідач розраховується за надані послуги в п'ятиденний термін після одержання рахунку від позивача.
Заперечень відповідача щодо неотримання відповідних рахунків матеріали справи не містять та відповідачем не надані.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).
В позовній заяві позивач стверджує, що за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині відшкодування комунальних послуг за період з січня 2019 по жовтень 2025 (згідно акту звірки з січня 2019 по жовтень 2025) в останнього утворилась заборгованість у розмірі 755 336, 72 грн.
В заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що надає новий акт звірки станом на 2026 рік, проте, суд констатує, що позивачем не заявлялось клопотання згідно пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, тому суд розглядає справу з ціною позову та за період заборгованості, який вказаний позивачем у позовній заяві.
Так, позивач згідно відомостей зазначених в акті звірки з січня 2019 по жовтень 2025 (підписаний лише зі сторони позивача), по якому позивач здійснює розрахунок основного боргу стверджує, що за спірний період надав відповідачу послуги на загальну суму 1 105 245, 82 грн, а відповідач відшкодував лише 360 121, 68 грн.
Відтак, неоплачена сума основного боргу становить 745 124, 14 грн (1 105 245, 82 - 360 121, 68), а не як заявляє позивач 755 336, 72 грн.
Окрім цього, з доданих до заяви про усунення недоліків рахунків та актів вбачається, що в рахунку №110 від 21.11.2019 зазначена сума 3108, 21 грн, яку відповідач сплатив, натомість в акті звірки позивач вказує суму за зазначеним актом у розмірі 3 881, 94 грн, а відтак безпідставно збільшує ціну послуги.
Також судом встановлено, що долучений позивачем рахунок №49 від 13.07.2020 у розмірі 2 769, 06 грн, який позивач також відображає в розрахунку не відноситься до основного боргу, оскільки виставлений він був відповідачу для сплати пені за несвоєчасну оплату відшкодування комунальних послуг.
З урахуванням вищезазначених встановлених судом обставин у матеріалах справи наявні докази здійснених нарахувань відповідачу сум відшкодування комунальних послуг за січень 2019 - жовтень 2025 у загальному розмірі 1 101 703, 03 грн, а відтак, з урахуванням зазначених позивачем здійснених відповідачем оплат на загальну суму 360 121, 68 грн, сума заборгованості становить 741 581, 35 грн.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Суд констатує, що відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи заперечень та належних і допустимих доказів на спростування заявлених позивачем вимог не надав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню 741 581, 35 грн.
(2) Щодо пені.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розміру 10 212, 58 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 4.1. договору №350 від 18.12.2028 встановлено, що при несвоєчасній оплаті наданих послуг з відповідача стягується на рахунок позивача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, враховуючи день оплати. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання взятих зобов'язань.
Судом в мотивувальній частині ухвали від 05.01.2026 (про залишення позовної заяви без руху) зазначено наступне: «Позивач просить стягнути пеню, проте не надає розрахунку пеню з відображенням, за який борговий період здійснюється нарахування, на яку суму боргу та з обґрунтуванням періодів заборгованості. Крім того, позивач, заявляючи до стягнення з відповідачу суму основного боргу, не вказує за який період такий борг утворився».
Відтак, суд підпунктом 1 пункту 3 резолютивної частини ухвали від 05.01.2026 зобов'язав позивача подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із обґрунтований розрахунок сум, що стягуються: (1) надати розрахунок пені з відображенням боргових період з їх обґрунтуванням та яку суму боргу здійснюється нарахування пені; (2) зазначити період за який у відповідача утворився перед позивачем основний борг, який останній заявляє до стягнення).
Суд констатує, що позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви долучено два розрахунків пені, а саме станом на 13.07.2020 та станом на 14.07.2020.
З наданих розрахунків вбачається, що позивач нараховує пеню за періоди прострочення відповідачем відшкодування комунальних послуг з грудня 2019 по червень 2020, так з розрахунку станом на 13.07.2020 розмір пені становить 2 769, 06 грн, а з розрахунку станом на 14.07.2020 розмір пені становить 2 784, 42 грн.
Суд зазначає, що вищезазначені розрахунки є арифметично правильними.
Інших розрахунків пені, які могли підтвердити правильність заявленої суми у розмірі 10 212, 58 грн позивачем до матеріалів справи не надано.
Окрім цього, позивачем не заявлено клопотання в порядку пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.
Тому, з огляду на зазначені обставини, позивачем обґрунтовано розрахунок пені у розмірі 2 784, 42 грн, що відображена у розрахунку станом на 14.07.2020.
Відповідач, в свою чергу, заперечень, доказів оплати або контррозрахунку суми пені суду не надав.
З огляду на зазначені обставини, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 784, 42 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фонду державного майна України до Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» про стягнення 765 549, 30 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115; ідентифікаційний код: 23181352) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) борг у розмірі 741 581 (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн 35 коп., пеню у розмірі 2 784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 11 165 (одинадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн 49 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 13 755, 37 грн та пені у розмірі 7 428, 16 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких