номер провадження справи 34/7/26
30.03.2026 Справа № 908/198/26
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/198/26
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34», ідентифікаційний код юридичної особи 46080401 (вул. Автозаводська 34, м. Запоріжжя, 69003).
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 41279924 (вул. Перемоги, 131-В, м. Запоріжжя, 69035)
про розірвання договору про надання послуг та зобов'язання вчинити певні дії
До Господарського суду Запорізької області 27.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшов позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» з вимогами:
1. Розірвати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №06/09/17-551 від 06.09.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 34 з 01.01.2026.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» передати Об'єднанню співласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34» усі документи, що стосуються будинку та прибудинкової території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 34, а саме:
- технічний паспорт на будинок;
- плани поверхів;
- схеми інженерного обладнання, у тому числі:
- холодного та гарячого водопостачання;
- каналізації;
- теплопостачання;
- електропостачання;
- газопостачання;
- система вентиляції;
- домові книги;
- паспорти ліфтового господарства;
- інвентарну справу,
-проєктно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж водолостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання;
- акт державної комісії про приймання жилого будинку в експлуатацію;
- витяг з акту приймання-передачі житлового будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача;
- рішення органів влади про виділення земельної ділянки для спорудження будинку;
- план земельної ділянки виділеної для спорудження та обслуговування будинку з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 №56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.1998р. за №393/2833;
- план зовнішніх меж земельної ділянки виділеної для спорудження та обслуговування будинку;
- кошториси, описи робіт на поточний і капітальний ремонт;
- акти технічних оглядів;
- протоколи вимірювань опору електромереж (за наявності);
- протоколи вимірювань вентиляції;
- протоколи огляду системи вентиляції;
- журнал обліку результатів огляду житлового будинку;
- графіки профілактичного обслуговування елементів житлових будинків;
- проєктно-кошторисна документація на капітальний ремонт житлового
будинку;
- технічні паспорти на обладнання;
- журнали щодо запису параметрів та дефектів, які виникають під час роботи обладнання;
- договір на обслуговування ліфтів;
- договір на постачання електроенергії в будинок;
- документи щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об'єктом; обліку мешканців об'єкта, а також власників, співвласників окремих приміщень обєкта, які у ньому не мешкають; правовідносин попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, найму, оренди та користування приміщеннями об'єкта; планових заходів за попередній та на поточний роки, необхідних для утримання об'єкта відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та для збереження належного технічного стану будівельних елементів, конструкцій та мереж об'єкта; а також інвентар для обслуговування будинку та прибудинкової території, запірні прилади та ключі до них.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34» понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обгрунтовано тим, що позивачем було реалізовано своє право на зміну управителя та дострокове розірвання договору. Факт волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку підтверджується рішенням, оформленим Протоколом, про що було повідомлено Відповідача. 21.10.2025 Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення №01-2025 про розірвання Договору та передачу технічної документації на будинок. В повідомленні зазначено вимогу про перехід будинку на самостійне управління, шляхом самозабезпечення з 01.01.2026. Отже, вимоги викладені у повідомленні Відповідачу про розірвання договору є законними, оскільки договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком підлягає достроковому розірванню. Відповідач станом на дату подання позовної заяви до суду не уклав договір про розірвання Договору, що є грубим порушенням, окрім вищенаведених норм, наступних положень законодавчих актів України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 справу № 908/198/26 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі № 908/198/26 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду отримана сторонами в електронному кабінеті 29.01.2026.
Клопотанням від 19.02.2026 Позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази та зазначив, що фактична сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 співпадає з орієнтовною та складає 5 000 грн.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
27.03.2026 судом ухвалено рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
06.09.2017 співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 69003, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 34 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» (Відповідач) уклали Договір №06/09/17-551 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (Договір).
Згідно із п. 2 протоколу №1 від 27.09.2025 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 34" (Позивач) було прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 34".
Відповідно до п. 2 протоколу №1 від 27.09.2025р. установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автозаводська 34" було прийнято рішення про відмову від послуг з утримання будинків і споруд, та прибудинкових територій, які надає виконавець таких послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та розірвати з ними договір, перейти на самостійне управління Об'єднанням шляхом самозабезпечення.
21.10.2025 Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення №01- 2025 про розірвання Договору та передачу технічної документації на будинок. В повідомленні зазначено вимогу про перехід будинку на самостійне управління, шляхом самозабезпечення з 01.01.2026.
30.10.2025 Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист №25/666 про відмову в розірванні Договору та, відповідно, відмови у передачі документів.
04.11.2025 Позивач повторно направив на адресу Відповідача повідомлення про розірвання Договору та передачу технічної документації на будинок (вих. №02-2025).
08.12.2025 Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист №25/760 про повторну відмову в розірванні Договору та, відповідно, відмови у передачі документів.
Позивач вважає дії Відповідача щодо відмови розірвати договір та відмови у передачі документів такими, що не відповідають діючим нормам матеріального права України та фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України) унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.
01.07.15 набрав чинності Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.15 № 417-VIII, який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Статтею 9 вказаного Закону визначено форми управління багатоквартирним будинком. В частині 1 цієї норми встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Згідно із ч. 1 ст. 10 цього Закону, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.
У даному випадку, у зв'язку з прийняттям співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, Автозаводська, 34 рішення, яке оформлено протоколом № 1 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 34 за адресою: вул. Автозаводська,у м. Запоріжжя від 27.09.2025 про створення ОСББ «Автозаводська 34, була змінена форма управління будинком.
Відповідно до ч. 4 п. 5 ст. 13 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за 2 місяці до дня розірвання договору.
Пунктом 23 спірного Договору визначено, що правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до законодавства.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Договір про надання послуг згідно зі ст. 907 ЦК України, може бути розірваний, у т.ч. шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Судом враховано, що в абз. 4 п. 5 ст. 13 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» чітко визначено право співвласників на розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного з управителем, та порядок його розірвання, а саме - шляхом направлення відповідного повідомлення, зокрема про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Передбачене зазначеною нормою право співвласників будинку на розірвання договору з управителем, у т.ч. у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не залежить від будь-яких інших умов крім наявності відповідного рішення співвласників будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням вищевказаного строку.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.09.22 по справі № 908/599/21.
Позивач відповідно до абз. 4 п. 5 ст. 13 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», листом-повідомленням за вих. від 04.11.2025 № 02-2025 у письмовій формі повідомив відповідача про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Частиною 5 ст. 188 ГК України унормовано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.18 у справі № 922/2883/16, від 31.10.18 у справі № 916/170/18, від 10.02.21 у справі № 908/288/20, частина 5 статті 188 ГК України передбачає, що суд має право встановити у рішенні дату зміни або розірвання договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.
Лист-повідомлення від 21.10.2025 №01- 2025 про розірвання Договору та передачу технічної документації на будинок із вимогою про перехід будинку на самостійне управління, шляхом самозабезпечення з 01.01.2026, отримано ТОВ “МДЛ Запоріжжя» 24.10.25, про що Відповідачем зазначено у листі № 25/666 від 30.10.2025.
На підставі викладеного, враховуючи ухилення Відповідача від розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № 06/09/17-551 в добровільному порядку, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги Позивача в частині розірвання цього Договору.
Згідно ч.ч. 4, 5, 6 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок (ч. 4). Замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання, протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного звернення особою, уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку, забезпечує передачу співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку: одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов'язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов'язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов'язань тощо (ч. 5). У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок, визначеної абзацами другим і третім цієї частини, замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання, протягом шести місяців з дня направлення відповідного звернення особою, уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку, відновлює її за власний рахунок та передає особам, визначеним абзацом першим цієї частини (ч. 6).
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об'єднання, протягом 30 календарних днів з дня направлення об'єднанням відповідного звернення забезпечує передачу такому об'єднанню: одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов'язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов'язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов'язань тощо. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок, визначеної частиною тридцять першою цієї статті, замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об'єднання, протягом шести місяців з дня направлення об'єднанням відповідного звернення відновлює її за власний рахунок та передає об'єднанню.
Передбачений зазначеними нормами обов'язок попереднього балансоутримувача/управителя будинку з передачі документації на будинок об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку виникає у нього з дня державної реєстрації об'єднання та не залежить від прийняття об'єднанням рішення про передачу йому функцій з управління будинком та про прийняття будинку на баланс, оскільки будь-яких інших умов, крім державної реєстрації об'єднання, для передачі документації від попереднього балансоутримувача/управителя Законом не визначено.
Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18, від 29.07.2021 у справі № 908/2086/20, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду № 917/1208/18 від 13.11.2019, № 921/753/16-г/11 від 11.06.2019.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 29.07.2021 у справі № 908/2086/20 викладено такий правовий висновок: “Обставини фактичної наявності або відсутності такої документації у відповідача не мають істотного значення для вирішення даної категорії спорів, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» така документація повинна була бути передана замовником будівництва або попереднім власником будинку відповідачу, а у випадку відсутності документації на багатоквартирний будинок він, відповідно до вимог ч. 19 ст. 6 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зобов'язаний відновити її за власний рахунок».
Відповідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, обов'язок з передачі документації відповідачем не виконано.
Наказом № 176 від 17.07.2018 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 930/32382) затверджено Перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У Переліку визначені такі документи: 1. Технічний паспорт на багатоквартирний будинок. 2. Паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва. 3. Енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем. 4. Проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем. 5. Документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. 6. Технічна документація обладнання котелень. 7. Технічна документація на ліфти. 8. План земельної ділянки. 9. Акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок. 10. Паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.
Документи, які Позивач просив зобов'язати Відповідача передати йому відповідають вказаному Переліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів передачі позивачу технічної на будинок відповідно до наведеного переліку.
Відсутність вказаних документів у Відповідача не звільняють Відповідача від обов'язку передати вказану документацію Позивачу, оскільки відповідно до ч. 19 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об'єднання відновлює її за власний рахунок.
Враховуючи викладене, суд визнав законною та обґрунтованою вимогу Позивача про зобов'язання Відповідача передати технічну документацію на будинок відповідно до переліку.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, проти позовних вимог не заперечив.
Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Враховуючи наведене вище, суд визнає позов обґрунтованим та доведеним.
Відтак, позов задовольняється судом повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом відноситься на Відповідача.
Крім того, в позовній заяві Позивач просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу. Окремо в позовній заяві зазначено, що Позивач зобов'язується надати документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у встановленому законом порядку.
Клопотанням від 19.02.2026 Позивач надав відповідні докази.
Позивачем було заявлено наступний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу: складання позовної заяви: 5 000 грн.
Фактична сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 співпадає з орієнтовною та складає 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, позивачем при поданні позову було зазначено про орієнтовний розмір витрат за надану правничу допомогу, у т.ч. 5000 грн 00 коп. за складення позовної заяви.
До позову було додано Договір про надання правничої допомоги від 26.12.2025, укладений між позивачем та адвокатом Вишняковим Д.О., ордер на надання правничої допопомоги, посвідчення адвоката.
Згідно із Актом прийому-передачі виконаних робіт до Договору від 16.02.2026 сторони підтвердили надання адвокатом Позивачеві правової допомоги у даній справві - підготовка та подання позову - 5000 грн 00 коп.
Вказана сума сплачена Позивачем адвокатові 16.02.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 4.
Отже, позивач підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі на суму 5 000 грн 00 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Надання правової допомоги Позивачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: Договором та актами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що 5000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №06/09/17-551 від 06.09.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 34 з 01.01.2026.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 41279924 (вул. Перемоги, 131-В, м. Запоріжжя, 69035) передати Об'єднанню співласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34», ідентифікаційний код юридичної особи 46080401 (вул. Автозаводська 34, м. Запоріжжя, 69003). усі документи, що стосуються будинку та прибудинкової території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 34, а саме:
- технічний паспорт на будинок;
- плани поверхів;
- схеми інженерного обладнання, у тому числі:
- холодного та гарячого водопостачання;
- каналізації;
- теплопостачання;
- електропостачання;
- газопостачання;
- система вентиляції;
- домові книги;
- паспорти ліфтового господарства;
- інвентарну справу,
-проєктно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж водолостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання;
- акт державної комісії про приймання жилого будинку в експлуатацію;
- витяг з акту приймання-передачі житлового будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача;
- рішення органів влади про виділення земельної ділянки для спорудження будинку;
- план земельної ділянки виділеної для спорудження та обслуговування будинку з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 №56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.1998р. за №393/2833;
- план зовнішніх меж земельної ділянки виділеної для спорудження та обслуговування будинку;
- кошториси, описи робіт на поточний і капітальний ремонт;
- акти технічних оглядів;
- протоколи вимірювань опору електромереж (за наявності);
- протоколи вимірювань вентиляції;
- протоколи огляду системи вентиляції;
- журнал обліку результатів огляду житлового будинку;
- графіки профілактичного обслуговування елементів житлових будинків;
- проєктно-кошторисна документація на капітальний ремонт житловогобудинку;
- технічні паспорти на обладнання;
- журнали щодо запису параметрів та дефектів, які виникають під час роботи обладнання;
- договір на обслуговування ліфтів;
- договір на постачання електроенергії в будинок;
- документи щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об'єктом; обліку мешканців об'єкта, а також власників, співвласників окремих приміщень обєкта, які у ньому не мешкають; правовідносин попереднього балансоутримувача чи особи, що здійснювала управління будинком, з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, найму, оренди та користування приміщеннями об'єкта; планових заходів за попередній та на поточний роки, необхідних для утримання об'єкта відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та для збереження належного технічного стану будівельних елементів, конструкцій та мереж об'єкта; а також інвентар для обслуговування будинку та прибудинкової території, запірні прилади та ключі до них.Видати наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 41279924 (вул. Перемоги, 131-В, м. Запоріжжя, 69035) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автозаводська 34», ідентифікаційний код юридичної особи 46080401 (вул. Автозаводська 34, м. Запоріжжя, 69003) 5 324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 30.03.2026.
Суддя А.О. Науменко