номер провадження справи 24/190/25
25.03.2026 Справа № 908/3772/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3772/25
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ЄДРПОУ 42093239)
до відповідача: ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ» (ДНЗ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПЦПТО») (69009, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 2 б ЄДРПОУ 02549204)
про стягнення 166865,85грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Скупа Н.О., довіреність № 7 від 02.01.2026
від відповідача: Мацько О.В., довіреність № 1 від 05.01.2026
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ» (ДНЗ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПЦПТО») про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 166 865 грн 85 коп., яка складається з: заборгованості за спожиту за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 електричну енергію в сумі 165 572 грн 40 коп.; 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 1293 грн 98 коп. Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу - 165572,40 грн. органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України, починаючи з 01.10.2025 до моменту погашення боргу Відповідачем за формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365 : 100.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.12.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3772/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу, який укладений між сторонами шляхом підписання заяви-приєднання, в частині здійснення розрахунків за спожиту/використану електричну енергію за період 01.05.2025 по 30.06.2025, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 165572,40 грн. Враховуючи несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії відповідачу було нараховано 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 1293,98 грн за період з 18.06.2025 по 30.09.2025
Ухвалою суду від 19.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3772/25 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/190/25. Судове засідання призначено на 05.01.2026.
Ухвалою суду від 05.01.2026 відкладено розгляд справи на 21.01.2026.
14.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає частково та зазначає, що між ДНЗ «Запорізький ПЦПТО» та ТОВ «Запоріжжяелекропостачання» було укладено договір про постачання електроенергії споживачу від 04.02.2025 № 837. Сума заборгованості за даним договором складає 30613,72 грн. До теперішнього часу заклад освіти не отримав акт прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу на зазначену вище суму 30 613,72 грн, що унеможливлює її оплату в органах Держказначейства. Заклад освіти зобов'язується оплатити зазначену суму в найкоротший термін після отримання акту. Щодо іншої частини позовних вимог, повідомляє, що постачання електричної енергії на суму 134 958,68 грн за період: частина травня - у сумі 76 099,88 грн та за червень у сумі 58 858, 80 грн. не може бути оплачено, в зв'язку із відсутністю між закладом освіти та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» договірних відносин. Пунктом 13.2. Договору від 04.02.2025 № 837 передбачено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Проте, Постачальником не було повідомлено своєчасно про право припинення Договору та про можливу передачу до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов'язки (постачальник «останньої надії»). Враховуючи викладене, сума боргу в розмірі 134 958,68 грн не могла бути оплачена, в зв'язку із відсутністю правових підстав для оплати. Просить суд відмовити з задоволенні позову в частині стягнення 134 958,68 грн. Задовольнити позов в частині стягнення суми боргу 30 613,72 грн.
Розгляд справи на 16.02.2026 та на 25.03.2026, про що судом винесено відповідні ухвали.
02.03.2026 позивачем подані суду письмові пояснення щодо доводів відповідача та вказує на те, що доводи відповідача не спростовують факту постачання електричної енергії, її споживання та наявності прострочення виконання грошового зобов'язання. Посилання відповідача на положення законодавства у сфері публічних закупівель та особливості бюджетного фінансування не впливають на характер грошового зобов'язання та не звільняють його від обов'язку належного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 25.03.2026 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
В засіданні 25.03.2026 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України “Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Матеріали справи свідчать, що 04.02.2025 між Державним навчальним закладом «Запорізький політехнічний центр професійно - технічної освіти» (надалі - Споживач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “ Запоріжжяелектропостачаиня» (Постачальник) укладено Договір № 837 про постачання електричної енергії Споживачу, за умовами п. 1.1. якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі-Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору з урахуванням положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), крім частин третої - п'ятої, сьомої - дев'ятої статті 41 Закону, та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі-Особливості) зі змінами.
Відповідно до п. 1.2 договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 із змінами (далі-ПРРЕЕ).
Згідно п. 2.1. за цим Договором Постачальник продає Електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2.). За Договором, Постачальник продає Електричну енергію Споживачу у кількості 61 875 кВт*год. (п. 2.3.). Бюджетні зобов'язання за укладеним договором здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 2.4.).
Відповідно до п. 3.1. договору, Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
Згідно заяви-приєднання початок постачання електричної енергії - 01.02.2025.
У розділі 5 договору сторонами обумовлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що встановлюються за результатами проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1.). Загальна ціна цього Договору складає: 433 125 гривень 00 копійок без ПДВ, крім того ПДВ 86 625 гривень 00 копійок, разом ціна цього Договору становить 519 750 гривень 00 копійок з ПДВ (заповнюється на етапі укладання договору за результатами аукціону). Ціна за одиницю Товару зазначена у Комерційній пропозиції (Додаток 2) (п. 5.2.).
Комерційною пропозицією визначено, що ціна електричної енергії: 8,40 грн. за к Вт*год з ПДВ, без ПДВ - 7,00 грн.
До складу ціни входять: Ціна закупівлі електричної енергії 6,07669 грн без ПДВ за кВт*год. Вартість послуг постачальника електричної енергії (включає в себе всі витрати, податки і збори, необхідні платежі, щцо сплачуються або мають бути сплачені Постачальником, згідно із законодавством України), 0,23708 грн без ПДВ за кВт*год. Тариф па послугу з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» (ціна регульованих послуг) у відповідності до постанови ИКРЕКП від 19.12.2024 № 2200 за 1 кВт*год без ПДВ становить 0,68623 грн. без ПДВ за 1 кВт*год (п. 1).
Спосіб оплати: післяплата (п. 2.).
Термін надання Акту прийняття-передавання товарної продукції за спожиту електричну енергію (далі - Акт) та строк його оплати: Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акта та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк що не перевищує 10 (десять) робочих днів з моменту підписання Акта приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду (п. 3.).
Визначення способу оплати послуг з розподілу: самостійно, оператору систем розподілу (п. 4.).
Розмір компенсації Споживачу за недодержання Постачальником якості надання комерційних послуг: Компенсація за недотримання постачальником комерційної якості надання послуг надається у порядку та розмірі, визначеному Регулятором (п. 5.).
Термін дії Договору та умови пролонгації: Договір діє з моменту підписання до 31.12.2025, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами взятих на себе фінансових зобов'язань за цим Договором (п. 6).
У відповідності до 5.6. договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно п. 5.7 Договору, Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за спожиту електричну енергію відповідно до умов цього Договору.
Акти надаються Постачальником на адресу Споживача до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; оплата Акту здійснюється у строк до 10 (десяти) робочих днів з дати отримання його Споживачем, за умови фінансування (п. 5.8.).
Відповідно до п. 6.2. договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідачу були виставлені рахунки за постачання електричної енергії постачальником за травень - червень 2025 (копії рахунків містяться в матеріалах справи), у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії ДНЗ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ПЦПТО» складає 19711 кВт/год на суму 165572,40 грн.
Спожитий обсяг електричної енергії ДНЗ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ПЦПТО» за квітень - червень 2025 року підтверджується листом/повідомленням за № 007.1-66/4026 від 09.07.2025, які надані адміністратором комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує АТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії Відповідачем з щомісячною розбивкою за EIC - кодами точки комерційного обліку Споживача (копія листа/повідомлення міститься в матеріалах справи). Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за EIC-кодами точками розподілу споживача
В порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 у розмірі 165572,40 грн.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено вимогу № 3382 від 23.07.2025 на його електронну адресу щодо сплати заборгованості з додатком, а саме: акт прийняття передавання товарної продукції за період з 01.05.2025 по 30.06.2025, рахунки на оплату за спожиту електричної енергії за період з 01.05.2025 по 30.06.2025, акт звірки взаємних розрахунків за договором постачання електричної енергії за період з 01.05.2025 по 30.06.2025.
Проте, вимога залишена без реагування.
Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії постачальником № 837 від 04.02.2025 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором про постачання електричної енергії № 837 від 04.02.2025.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії».
Частиною 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» передбачено, що Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (далі - ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Як встановлено судом позивачем поставлялася відповідачу електрична енергія за Договором про постачання електричної енергії № 837 від 04.02.2025 у період з 01.05.2025 по 30.06.2025.
У відповідності до виставлених рахунку та актів прийняття-передавання товарної продукції загальний обсяг використаної/спожитої електричної енергії складає 19711 кВт/год., що становить 165572,40 грн.
Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вставнолено судом, в порушення умов Договору в частині здійснення оплати за використану/спожиту електричну енергію та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 в сумі 165572,40 грн.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.
Спірний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.
Закон України «Про публічні закупівлі» регулює порядок укладення договору, однак не змінює правової природи зобов'язань сторін після його підписання. Договір про постачання електричної енергії споживачу передбачає обов'язок Постачальника здійснювати постачання електричної енергії, а відповідача - своєчасно та в повному обсязі оплачувати фактично спожиту електричну енергію.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у спірний період здійснювалось постачання електричної енергії, а відповідач продовжував її споживати.
Доказів розірвання договору у встановленому порядку, визнання його недійсним, припинення постачання, зміни постачальника, суду не надано.
Таким чином, на момент виникнення заборгованості договір був чинним та підлягав належному виконанню сторонами.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до службової записки від 13.02.2026 №55/02-113 наданої ЦОК м. Запоріжжя відповідач 13.05.2025 був повідомлений Товариством про можливе закінчення коштів за договором та запропоновано розпочати процедуру закупівлі електричної енергії на наступний розрахунковий період.
24.06.2025 Товариство листом запропонувало відповідачу укласти прямий договір.
Незважаючи на отримані повідомлення та пропозицій від Товариства, відповідач продовжував споживати електричну енергію та проігнорував запропоновані варіанти.
При цьому Позивач не мав фактичної можливості в односторонньому порядку припинити електропостачання об'єкта відповідача без дотримання передбаченої законодавством процедури відключення, тоді як саме відповідач як споживач визначає обсяги фактичного споживання електричної енергії та має можливість припинити або обмежити її використання.
Відповідач був належним чином поінформований про фінансовий стан виконання договору та можливі наслідки подальшого споживання електричної енергії, однак жодних дій щодо припинення постачання або належного врегулювання питання оплати не вчинив.
Крім того, у відповіді на вимогу від 26.08.2025 №276 відповідач підтверджує наявність заборгованості та не заперечив факт споживання електричної енергії, що додатково підтверджує факт споживання електричної енергії Відповідачем.
Таким чином, продовження споживання електричної енергії після отримання відповідних повідомлень Товариства свідчить про усвідомлене прийняття відповідачем наслідків такого споживання та виникнення обов'язку щодо її оплати.
Як зазначалося вище факт постачання електричної енергії у травні-червні 2025 року підтверджується листом/повідомленням за № 007.1-66/4026 від 09.07.2025.
Саме дані комерційного обліку є первинною та визначальною підставою для формування обсягів спожитої електричної енергії та проведення розрахунків.
На підставі таких даних електропостачальник формує рахунки та акти приймання-передавання електричної енергії. Споживач зобов'язаний здійснити оплату у строки, визначені договором.
Відповідач у відзиві не заперечує ані факту споживання електричної енергії, ані її обсягу, ані коректності даних комерційного обліку.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність правових підстав для оплати у зв'язку з положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», однак такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.
Зазначений Закон регулює процедуру придбання товарів та послуг за бюджетні кошти, однак не встановлює підстав для звільнення замовника від обов'язку оплатити фактично отриманий та спожитий товар.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що порушення замовником процедури закупівлі або відсутність належного бюджетного фінансування не звільняє його від обов'язку оплатити фактично отриманий товар чи послугу, оскільки такі обставини є внутрішніми ризиками діяльності замовника та не можуть покладатися на контрагента. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах у справах щодо стягнення вартості фактично поставлених товарів бюджетним установам, де суд наголосив, що факт отримання та використання товару створює самостійне грошове зобов'язання.
Таким чином, навіть у випадку недотримання відповідачем окремих процедурних вимог у сфері закупівель, це не впливає на його обов'язок оплатити фактично спожиту електричну енергію.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду відхилив доводи відповідача щодо виключної правової проблеми, пов'язаної з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», та підтвердив, що порушення процедурних вимог не звільняє сторону від обов'язку сплатити грошові кошти за фактично надані товари/послуги.
Твердження відповідача про відсутність обов'язку оплати у зв'язку з обмеженням вартості договору є безпідставним з огляду на те, що умовами договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються за фактичними обсягами споживання електричної енергії, визначеними на підставі даних комерційного обліку.
Відповідно до пункту 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між електропостачальником та споживачем здійснюються виключно на підставі даних комерційного обліку електричної енергії, наданих адміністратором комерційного обліку.
Між сторонами виникло грошове зобов'язання щодо оплати фактично спожитої електричної енергії, виконання якого не ставиться у залежність від внутрішніх фінансових процедур відповідача.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що відсутність бюджетних асигнувань, затримка фінансування або недотримання замовником процедур у сфері публічних закупівель не звільняють його від обов'язку оплатити фактично отримані товари чи послуги, оскільки такі обставини належать до сфери внутрішнього управління діяльністю боржника та не можуть покладатися на контрагента.
Особливості бюджетного фінансування або необхідність проведення додаткових процедур закупівлі є внутрішніми організаційними питаннями діяльності відповідача та не можуть покладатися на Постачальника як підстава для ухилення від виконання грошового зобов'язання.
Водночас відповідач, будучи належним чином поінформованим про вичерпання коштів за договором, мав реальну можливість припинити споживання електричної енергії, змінити електропостачальника або вжити заходів щодо належного договірного оформлення подальшого постачання.
Однак таких дій відповідачем вчинено не було, натомість електрична енергія продовжувала фактично споживатися, що свідчить про прийняття ним результатів постачання та виникнення обов'язку з оплати фактично використаного ресурсу.
Факт прийняття та подальшого використання відповідачем електричної енергії свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та відповідно породжує у відповідача обов'язок здійснити оплату фактично спожитого ресурсу незалежно від особливостей бюджетного фінансування або внутрішніх організаційних процедур.
Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачено оформлення актів приймання-передавання електричної енергії за результатами розрахункового періоду.
Позивачем на підставі даних адміністратора комерційного обліку були сформовані та направлені відповідачу відповідні акти приймання-передавання електричної енергії за спірний період.
Разом з тим, зазначені акти відповідачем не підписані з підстав того, що фактичний обсяг споживання електричної енергії перевищив прогнозований обсяг, визначений умовами договору.
Саме по собі непідписання акта приймання-передавання не спростовує факту споживання електричної енергії та не впливає на виникнення грошового зобов'язання, яке виникає з факту постачання ресурсу.
Акт приймання-передавання у таких правовідносинах має підтверджувальний (обліковий) характер та оформлюється за результатами визначення фактичного обсягу споживання, який встановлюється засобами комерційного обліку електричної енергії.
Непідписання відповідачем актів з мотивів перевищення прогнозованих обсягів споживання не змінює факту отримання та використання електричної енергії, а також не припиняє обов'язку здійснити оплату за фактично спожитий ресурс.
Більше того, відповідно до ПРРЕЕ споживач, не погоджуючись із визначеними обсягами споживання, має право ініціювати процедуру врегулювання розбіжностей щодо даних комерційного обліку.
Водночас відповідачем не надано доказів оскарження або коригування даних адміністратора комерційного обліку.
Отже, непідписання актів приймання-передавання є наслідком односторонньої поведінки відповідача та не може розцінюватися як відсутність постачання або підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, беручу до уваги, що відповідач за отриману ним електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений Договором строк, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту/використану електричну енергію є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом у повному обсязі у розмірі 165572,40 грн за період з 01.05.2025 по 30.06.2025.
Також позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 18.06.2025 по 30.06.2025 в сумі 1293,98 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відсутність бюджетного фінансування або внутрішні організаційні процедури боржника не звільняють його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому посилання відповідача на відсутність вини є безпідставними та не прийняті судом.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці послідовно виходить із того, що грошове зобов'язання має абсолютний характер, а його невиконання з підстав відсутності бюджетних призначень або затримки фінансування не звільняє боржника від відповідальності.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/4504/16 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/20261/16; від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17; від 13.02.2019 у справі № 910/13627/17; від 01.10.2020 у справі № 910/11361/19 - у яких суд дійшов висновку, що відсутність коштів, затримка бюджетного фінансування чи інші фінансові труднощі боржника не є обставинами непереборної сили та не виключають відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що участь суб'єкта у бюджетних правовідносинах не змінює його статусу як сторони цивільно-правового або господарського зобов'язання та не обмежує прав кредитора на своєчасне отримання оплати.
Таким чином, сам по собі статус відповідача як бюджетної установи та порядок фінансування його діяльності не впливають на обсяг цивільно-правової відповідальності та не можуть бути підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання або відповідальності за його прострочення.
Відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав, які могли б звільнити його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1293,98 грн. 3 % річних.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 165572,40 грн починаючи з 01.10.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 165572,40 грн починаючи з 01.10.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування 3 % річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 165572,40 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд визнав за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО - ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ» (ДНЗ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПЦПТО») (69009, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 2 б ЄДРПОУ 02549204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) - 165572 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.05.2025 по 30.06.2025, 1293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) грн 98 коп. 3% річних та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2025 у справі № 908/3772/25 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 165572,40 грн починаючи з 01.10.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 165572,40 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.03.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян