вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.03.2026м. ДніпроСправа № 904/7040/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн., пені у розмірі 23 751 грн., штрафу у розмірі 6 577,20 грн., 3% річних у розмірі 2 399,20 грн., інфляційної складової у розмірі 4529,52 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" про стягнення вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн., пені у розмірі 23 751 грн., штрафу у розмірі 6577,20 грн., 3% річних у розмірі 2 399,20 грн., інфляційної складової у розмірі 4 529,52 грн.
Ухвалою суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/7040/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" (надалі - виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 21/04-2025П від 21.04.2025 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором виконавець зобов'язується за завданням замовника в порядку і на умовах, передбачених цим договором, виконати роботи з обробки заготовок, деталей (надалі - роботи) по кресленням замовника, а замовник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх у відповідності зі специфікаціями до цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору, номенклатура деталей, загальний обсяг і вартість виконуваних робіт, вартість робіт за одиницю деталі, а також терміни виконання робіт визначаються у відповідності зі специфікаціями до цього договору. Заставна вартість давальницьких заготовок вказується в акті про передачу давальницьких заготовок від замовника до виконавця.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 21.04.2025, у якій погоджено найменування та вартість послуг, умови поставки та оплати тощо.
Позивач вказав, що за умовами підписаної специфікації, відповідач зобов'язався виконати роботи по виготовленню кришки задньої (40 шт.), бандажу (80 шт.), шайби скошеної (40 шт.).
За актами приймання - передачі від 21.04.2025, 22.04.2025, 01.05.2025, 05.05.2025, 05.06.2025 замовником було передано виконавцю 66 заготовок, з них 26 заготовок кришки задньої:
- 5 шт. за актом від 21.04.2025;
- 5 шт. за актом від 22.04.2025;
- 6 шт. за актом від 01.05.2025;
- 5 шт. за актом від 05.05.2025;
- 5 шт. за актом від 05.06.2025.
Відповідно до п. 2.1 договору, роботи, передбачені п. 1.1 цього договору, виконавець зобов'язується виконати і повернути оброблені деталі замовнику в обсязі і в строки, визначені сторонами у відповідності зі специфікаціями (допускається часткова поставка готових деталей партіями).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що виконавець приступає до виконання робіт з моменту отримання заготовок і підтвердження замовника. Передача заготовок оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому - передачі та товаротранспортної накладної.
Пунктом 3 специфікації встановлено, що виконавець зобов'язується здійснити поставку першої партії у кількості 10 одиниць кожного найменування протягом 60 календарних днів з моменту отримання заготівок від замовника. Постачання кожної наступної партії у кількості не менше 10 одиниць кожного найменування здійснюється протягом 30 календарних днів після попередньої поставки.
За розрахунком позивача, з урахуванням п. 3 специфікації, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з виготовлення:
- перших 10 одиниць кришок задніх, заготовки для яких надані: 5 шт. за актом від 21.04.2025 та 5 шт. за актом від 22.04.2025, настав 23.06.2025;
- другої партії (10 одиниць кришок задніх), заготовки для яких надані: 5 шт. за актом від 01.05.2025 та 4 шт. за актом від 05.05.2025, настав 23.07.2025;
- третьої партії (6 одиниць кришок задніх), заготовки для яких надані: 1 шт. за актом від 05.05.2025 та 5 шт. за актом від 05.06.2025, настав 23.08.2025.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не виконав роботи у встановлені строки у повному обсязі.
Позивач повідомив, що за актом приймання - передачі № 54 від 26.08.2025 виконавець передав замовнику 2 кришки задні.
За актом приймання - передачі № 59 від 04.09.2025 виконавець передав замовнику 2 кришки задні.
За актами приймання - передачі від 18.09.2025 виконавець повернув замовнику 13 заготовок кришок задніх без обробки.
Позивач наполягає на тому, що направляв на адресу відповідача лист № 06/04 від 06.10.2025, у якому вимагав від виконавця виконати роботи та передати замовнику виготовлені деталі або сплатити заставну ціну за передані заготовки на розрахунковий рахунок замовника у строк до 10.10.2025.
А отже, на думку позивача, виконавець мав повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. у строк до 10.10.2025.
Також, за твердженням позивача, замовник, 05.12.2025 направив на адресу підрядника лист № 05/12-01 від 05.12.2025, у якому повідомляв про те, що виконання підрядником умов договору втратило інтерес для замовника внаслідок порушення підрядником строків виконання робіт та просив повернути заставну вартість заготовок на суму 503 280 грн.
Лист № 141 від 26.12.2025, у якому підрядник просив направити уповноважених представників замовника для спільного приймання виконаних робіт, складений та направлений на адресу замовника 26.12.2025, тобто, вже після повідомлення замовником підрядника про відмову від договору.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" з компенсації вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн.
На підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за загальний період з 24.06.2025 по 10.12.2025 у розмірі 23 751 грн.
Також на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, позивач нарахував відповідачу до сплати штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 6 577,20 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України, за порушення строку повернення суми вартості давальницької сировини позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 399,20 грн. за загальний період з 19.09.2025 по 10.12.2025 та інфляційну складову у розмірі 4 529,52 грн. за загальний період з 19.09.2025 по 10.12.2025 (відповідно до долученого до позову розрахунку, т. 1 а.с. 15).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на такі обставини.
Відповідач зазначив, що 19 липня 2025 року у проміжок часу приблизно з 01 годин 00 хвилин до 06 години 00 хвилин підрозділами ЗС РФ з використанням БПЛА невстановленого типу здійснено обстріл міста Павлоград, а саме центрального матеріального складу з адміністративно-побутовим корпусом № 5, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Промислова, буд. 1/5.
Відповідач вказав, що він є орендарем зазначеної будівлі та провадить свою виробничу діяльність за зазначеною адресою.
Відповідач повідомив, що ТОВ "ПЕРМЗ" визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22025040000001199 від 19.07.2025 по факту здійснення ЗС РФ обстрілу з використанням БПЛА території за адресою: м. Павлоград, вул. Промислова, буд.1, внаслідок чого пошкоджено будівлі, споруди та майно нашого підприємства.
Відповідач зазначив, що сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати №1200-25-2289 від 05 листопада 2025 року засвідчено настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили військові дії, а саме: обстріл з використанням БПЛА, пожежу саме 19 липня 2025 року.
Відповідач вказав, що у зв'язку з вищевикладеними обставинами йому необхідний додатковий час для відновлення виробничих потужностей підприємства з метою виконання поточних замовлень. Про це було вказано у листі, що направлявся на адресу позивача.
Окрім того, відповідач стверджує, що листом від 26 грудня 2025 року № 141 ним було запрошено повноважних представників ТОВ "Технометалпарк" на спільне приймання продукції, виготовленої на виконання Договору на виконання робіт № 21/04-2025П від 21.04.2025, а саме Кришки задньої 000-019069-01 у кількості 7 (семи) штук. Проте, до сьогоднішнього дня та часу повноважні представники позивача на територію підприємства ТОВ "ПЕРМЗ" не з'явилися, відповідь на письмове звернення відповідача не надали.
Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що відповідачем протягом довгого часу не виконувалися договірні зобов'язання є безпідставнами, оскільки відповідач неодноразово намагався передати йому виготовлену за Договором продукцію, що підтверджується листами позивача: листом від 06 червня 2025 року № 06/06-2 та листом від 11 вересня 2025 року № 11/09-6.
Відповідач наполягає на тому, що застосування до нього штрафних санкцій не є можливим у зв'язку з тим, що Торгово-Промислова Палата України своїм листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що обставини, що розпочалися 24 лютого 2022 року, до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з мовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, відповідач повідомив, що на сьогоднішній день прострочена заборгованість ТОВ "Технометалпарк" перед ТОВ "ПЕРМЗ" за Договором на виконання робіт № 21/04-2025П від 21.04.2025 складає 110 880,00 грн.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості давальницької сировини за договором на виконання робіт № 21/04-2025П від 21.04.2025 у розмірі 503 280 грн., пені у розмірі 23 751 грн., штрафу у розмірі 6 577,20 грн., 3% річних у розмірі 2399,20 грн., інфляційної складової у розмірі 4 529,52 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки та якому обсязі відповідачем мали бути здійснені роботи), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи було здійснено відповідачем роботи у встановлені строки у повному обсязі; чи було повернуто відповідачем позивачу давальницьку сировину), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" (надалі - виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 21/04-2025П від 21.04.2025 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 13.2 договору, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2026, а в частині виконання зобов'язань, що випливають з цього договору, до повного їх виконання.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором виконавець зобов'язується за завданням замовника в порядку і на умовах, передбачених цим договором, виконати роботи з обробки заготовок, деталей (надалі - роботи) по кресленням замовника, а замовник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх у відповідності зі специфікаціями до цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору, номенклатура деталей, загальний обсяг і вартість виконуваних робіт, вартість робіт за одиницю деталі, а також терміни виконання робіт визначаються у відповідності зі специфікаціями до цього договору. Заставна вартість давальницьких заготовок вказується в акті про передачу давальницьких заготовок від замовника до виконавця.
На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 21.04.2025, у якій погоджено найменування та вартість послуг, умови поставки та оплати тощо.
За умовами підписаної специфікації, відповідач зобов'язався виконати роботи по виготовленню кришки задньої (40 шт.), бандажу (80 шт.), шайби скошеної (40 шт.).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За актами приймання - передачі від 21.04.2025, 22.04.2025, 01.05.2025, 05.05.2025, 05.06.2025 замовником було передано виконавцю 66 заготовок, з них 26 заготовок кришки задньої:
- 5 шт. за актом від 21.04.2025;
- 5 шт. за актом від 22.04.2025;
- 6 шт. за актом від 01.05.2025;
- 5 шт. за актом від 05.05.2025;
- 5 шт. за актом від 05.06.2025.
Відповідно до п. 2.1 договору, роботи, передбачені п. 1.1 цього договору, виконавець зобов'язується виконати і повернути оброблені деталі замовнику в обсязі і в строки, визначені сторонами у відповідності зі специфікаціями (допускається часткова поставка готових деталей партіями).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що виконавець приступає до виконання робіт з моменту отримання заготовок і підтвердження замовника. Передача заготовок оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому - передачі та товаротранспортної накладної.
Пунктом 3 специфікації встановлено, що виконавець зобов'язується здійснити поставку першої партії у кількості 10 одиниць кожного найменування протягом 60 календарних днів з моменту отримання заготівок від замовника. Постачання кожної наступної партії у кількості не менше 10 одиниць кожного найменування здійснюється протягом 30 календарних днів після попередньої поставки.
З урахуванням п. 3 специфікації, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з виготовлення:
- перших 10 одиниць кришок задніх, заготовки для яких надані: 5 шт. за актом від 21.04.2025 та 5 шт. за актом від 22.04.2025, настав 23.06.2025 (ч. 5 ст. 254 ЦКУ);
- другої партії (10 одиниць кришок задніх), заготовки для яких надані: 5 шт. за актом від 01.05.2025 та 4 шт. за актом від 05.05.2025, настав 23.07.2025;
- третьої партії (6 одиниць кришок задніх), заготовки для яких надані: 1 шт. за актом від 05.05.2025 та 5 шт. за актом від 05.06.2025, настав 22.08.2025.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не виконав роботи у встановлені строки у повному обсязі.
За актом приймання - передачі № 54 від 26.08.2025 виконавець передав замовнику 2 кришки задні.
За актом приймання - передачі № 59 від 04.09.2025 виконавець передав замовнику 2 кришки задні.
За актами приймання - передачі від 18.09.2025 виконавець повернув замовнику 13 заготовок кришок задніх без обробки.
Відповідно до ч. 8 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Так, замовник, 05.12.2025 направив на адресу підрядника лист № 05/12-01 від 05.12.2025, у якому повідомляв про те, що виконання підрядником умов договору втратило інтерес для замовника внаслідок порушення підрядником строків виконання робіт та просив повернути заставну вартість заготовок на суму 503 280 грн.
Лист № 141 від 26.12.2025, у якому підрядник просив направити уповноважених представників замовника для спільного приймання виконаних робіт, складений та направлений на адресу замовника 26.12.2025, тобто, вже після повідомлення замовником підрядника про відмову від договору.
Частиною 1 ст. 840 ЦК України встановлено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Відповідно до ст. 842 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку - сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу змісту наведених положень чинного законодавства вбачається, що підрядник після закінчення строку дії договору підряду має повернути замовнику наданий останнім і не використаний підрядником матеріал.
У випадку неможливості повернення підрядником невикористаного матеріалу замовнику після настання строку передання результатів робіт, саме на підрядника покладаються ризики неможливості здійснити таке повернення.
З матеріалів цієї справи вбачається і не заперечується відповідачем, неможливість підрядника повернути замовнику необроблені заготовки кришок задніх у кількості 9 шт.
А отже, підрядник має компенсувати замовнику вартість таких заготовок за цінами, визначеними в актах приймання-передачі заготовок в обробку.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" з компенсації вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн.
Щодо строків, у які виконавець мав повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, ані приписами чинного законодавства, ані умовами договору не визначено строку, у який підрядник має повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у випадку невиконання робіт у встановлені строки.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
А отже, виконавець мав повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення відповідної вимоги.
Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", лист №05/12-01 від 05.12.2025 (відправлення № 5141200067020) виконавець отримав 09.12.2025.
Відповідно, виконавець мав повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. у строк до 16.12.2025 включно.
Щодо посилання позивача на лист № 06/04 від 06.10.2025, яким, за твердженням позивача, він вимагав від виконавця виконати роботи та передати замовнику виготовлені деталі або сплатити заставну ціну за передані заготовки на розрахунковий рахунок замовника у строк до 10.10.2025.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів направлення (вручення) на адресу відповідача листа № 06/04 від 06.10.2025.
За таких обставин, долучений до матеріалів справи лист № 06/04 від 06.10.2025 не є належним та допустимим доказом пред'явлення замовником вимоги виконавцю про повернення вартості давальницької сировини.
Щодо заперечень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 також зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов'язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
У спірному випадку насамперед слід звернути увагу на те, що обставини, на які посилається відповідач (влучання БПЛА по території підприємства), мали місце 19.07.2025.
Строк же виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з виготовлення перших 10 одиниць кришок задніх настав 23.06.2025, тобто, майже за місяць до настання форс-мажорних обставин.
У разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2025 року у cправі № 911/426/24.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з виготовлення другої партії (10 одиниць кришок задніх) настав 23.07.2025. Тобто, через 4 дні після влучання БПЛА по території підприємства.
За умови невиконання відповідачем свого зобов'язання з виготовлення першої партії 10 одиниць кришок задніх станом на 19.07.2025 (дату влучання БПЛА по території підприємства), слід дійти висновку, що не виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з виконання робіт у встановлені договором строки мало місце через інші обставини, аніж влучання БПЛА по території підприємства. Факт влучання БПЛА по території підприємства не мав у даному випадку істотної вагомості у порушенні відповідачем строків виконання робіт.
За таких обставин, влучання БПЛА по території Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод", яке мало місце 19.07.2025, не може бути визнано судом тією форс-мажорною обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності за порушення його договірного зобов'язання з виконання спірних робіт.
А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. є обґрунтованими.
Також згідно з п. 7.2 договору, у разі порушення термінів виконання робіт, встановлених в цьому договорі, та/або додатках до нього замовник має пред'явити виконавцю вимогу про сплату неустойки, а виконавець зобов'язаний таку вимогу задовольнити з розрахунку 0,1% від вартості невиконаних робіт за даною угодою за кожен день прострочення.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідна норма ст. 549 Цивільного кодексу України дає законодавче визначення неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зміни такого визначення в договорі. Умови договору не можуть змінювати змісту норми законодавства.
Таким чином, визначена в п. 7.2 Договору неустойка в розмірі відсоткового відношення за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за своє суттю у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею.
Враховуючи положення ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідний пункт 7.2 Договору слід розуміти як стягнення пені в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.
На підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за загальний період з 24.06.2025 по 10.12.2025 у розмірі 23 751 грн.
Розрахунок пені, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України. Так, позивачем не було враховано, що день фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені.
За розрахунком суду:
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 104 400 грн. (10 кришок) за період з 24.06.2025 по 23.07.2025 становить 3 132 грн.;
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 208 800 грн. (20 кришок) за період з 24.07.2025 по 22.08.2025 становить 6 264 грн.;
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 271 440 грн. (26 кришок) за період з 23.08.2025 по 25.08.2025 становить 814,32 грн.;
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 250 560 грн. (24 кришки) за період з 26.08.2025 по 03.09.2025 становить 2 255,04 грн.;
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 229 680 грн. (22 кришки) за період з 04.09.2025 по 17.09.2025 становить 3 215,52 грн.;
- пеня на суму невиконаного зобов'язання 93 960 грн. (9 кришок) за період з 18.09.2025 по 10.12.2025 становить 7 892,64 грн.
Всього: 23 573,52 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 23 573,52 грн.
Також на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, позивач нарахував відповідачу до сплати штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 6 577,20 грн.
Так, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією».
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
У даному випадку, жодна із сторін спірного договору не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення не пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
А отже, приписи абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
За змістом приписів чинного законодавства, розмір штрафу за порушення господарських зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування штрафу, або містить умову про те, що штраф нараховується відповідно до чинного законодавства, сума штрафу може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Так, в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафу за порушення виконавцем строків виконання робіт.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 6 577,20 грн. є не обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, за порушення строку повернення суми вартості давальницької сировини позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 399,20 грн. за загальний період з 19.09.2025 по 10.12.2025 та інфляційну складову у розмірі 4 529,52 грн. за загальний період з 19.09.2025 по 10.12.2025 (відповідно до долученого до позову розрахунку, т. 1 а.с. 15).
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційної складової суд встановив, що вони виконані неправильно та не відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивачем було неправильно визначено період нарахування 3% річних та інфляційної складової.
Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, виконавець мав повернути замовнику суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. у строк до 16.12.2025 включно.
А отже, прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення позивачу суми вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. виникло з 17.12.2025. Тобто, у період з 19.09.2025 по 10.12.2025, за який позивачем здійснюється нарахування 3% річних та інфляційної складової, прострочення виконання відповідачем обов'язку з повернення позивачу суми вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. ще не існувало.
За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 399,20 грн. та інфляційної складової у розмірі 4 529,52 грн. є необґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 21/04-2025П від 21.04.2025 (том 1, а.с. 23), листуванням між сторонами (том 1, а.с. 11 - 14), актами приймання - передачі (том 1, а.с. 16 - 22), специфікацією № 1 від 21.04.2025 (том 1, а.с. 26 - 27), актами здачі - приймання робіт (том 1, а.с. 30 - 32), видатковими накладними, актами приймання - передачі та ТТН (том 1, а.с. 87 - 164).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться витягом з ЄРДР (том 1, а.с. 57), протоколом огляду місця події (том 1, а.с. 58 - 60), сертифікатом про форс-мажорні обставини (том 1, а.с. 61), листом № 126 від 09.12.2025 (том 1, а.с. 62), актом звірки (том 1, а.с. 63), листом №06/06-2 від 06.06.2025 (том 1, а.с. 64), актом вхідного контролю (том 1, а.с. 64), актами здачі - приймання робіт та ТТН (том 1, а.с. 65 - 71), листуванням між сторонами (том 1, а.с. 72 - 75).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн. та пені у розмірі 23573,52 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 177,48 грн., штрафу у розмірі 6577,20 грн., 3% річних у розмірі 2 399,20 грн. та інфляційної складової у розмірі 4 529,52 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський експериментальний ремонтно-механічний завод" (місцезнаходження: вул. Промислова, 1/5, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код: 40585670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (місцезнаходження: вул. Преображенська, буд. 1/8, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код: 40440512) суму вартості давальницької сировини у розмірі 503 280 грн., пеню у розмірі 23 573,52 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 322,24 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 177,48 грн., штрафу у розмірі 6 577,20 грн., 3% річних у розмірі 2 399,20 грн. та інфляційної складової у розмірі 4 529,52 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 27.03.2026.
Суддя М.О. Ніколенко