вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.03.2026м. ДніпроСправа № 904/15/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Ізотова Дмитра Дмитровича, м. Дніпро
до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
про визнання недійсним та скасування рішення
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Фізична особа-підприємець Ізотов Дмитро Дмитрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.10.2025р. № 54/131-р/к по справі №54/80-25 та зобов'язати адміністративну колегію Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути справу з урахуванням висновків суду.
Ухвалою від 06.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
13.01.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 03.02.2026.
27.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
03.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання позивач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою від 03.02.2026 відкладено підготовче засідання на 24.02.2026.
24.02.2026 в судове засідання позивач свого представника не направив, через систему "Електронний суд" направив клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.
Ухвалою від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2026.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
В судове засідання позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.
Розгляд справи по суті не розпочато.
Ухвалою від 10.03.2026 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.03.2026.
23.03.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
24.03.2026 сторони в удове засідання не з'явилися.
Суд розпочав розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
24.03.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України прийнято рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що порушенням, за яке накладено штраф, є узгоджені дії ФОП Тарасової Оксани Миколаївни та ФОП Ізотова Дмитра Дмитровича з метою усунення змагання при підготовці та участі у торгах UA-2021- 03-19-006564-b.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що пункт 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення стосуються виключно накладання штрафу на фізичну особу - підприємця Тарасову Оксану Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача.
Крім того, відповідач вказує, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували право ФОП Ізотова Д. Д. звертатися до суду як у своїх інтересах так і в інтересах іншого суб'єкта господарювання - ФОП Тарасової О. М.
Відповідач наполягає, що норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи.
Також відповідач стверджує, що в рішенні Відділення встановлено ряд обставин підтверджених зібраними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), а саме: використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси для подачі пропозицій; використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси під час входу в аукціон у Торгах; керування ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. своїми рахунками в банку за допомогою системи «Клієнт-банк» з однієї і тієї ж самої ІР-адреси;послідовність дій у часі при подачі ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О.М. тендерних пропозицій; не подання ФОП Ізотовим Д.Д. всіх необхідних документів у складі своєї тендерної пропозиції; зазначення у складі тендерних пропозицій ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. одного й того самого транспортного засобу
З огляду на вищевикладене, відповідач стверджує, що ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. під час підготовки пропозицій у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ФОП Ізотов Д. Д. та Тарасова О. М. усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником Торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для них результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідач вважає, що така поведінка ФОП Ізотова Д. Д. та ФОП Тарасової О. М. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідач вказує, що, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не заперечує щодо фактів, які викладені у рішенні та свідчать про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, і не наводить доказів на їх спростування.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.10.2025р. № 54/131-р/к по справі №54/80-25 та зобов'язання адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути справу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.10.2025 №54/131-р/к у справі №54/80-25, було визнано, що фізична особа-підприємець Тарасова Оксана Миколаївна та фізична особа-підприємець Ізотов Дмитро Дмитрович вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Національною академією Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на закупівлю "Цибуля, часник", ідентифікатор №UA-2021-03-19-006564-b. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Тарасову Оксану Миколаївну штраф у розмірі 28 900,00грн.. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Ізотова Дмитра Дмитровича штраф у розмірі 28900,00 грн.
Зокрема, рішенням відділення встановлено вчинення ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), а саме: використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси для подачі пропозицій; використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси під час входу в аукціон у Торгах; керування ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. своїми рахунками в банку за допомогою системи «Клієнт-банк» з однієї і тієї ж самої ІР-адреси; послідовність дій у часі при подачі ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. тендерних пропозицій; не подання ФОП Ізотовим Д.Д. всіх необхідних документів у складі своєї тендерної пропозиції; зазначення у складі тендерних пропозицій ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. одного й того самого транспортного засобу.(а.с. 49-56).
Позивач в позові зазначає про те, що з такою кваліфікацією він не погоджується, оскільки пропозиція ФОП Ізотова Д.Д. була меншою від пропозиції ФОП Тарасової О.М. і була здійсненою пізніше ніж пропозиція ФОП Тарасової О.М. Крім того, пропозиція ФОП Ізотова Д.Д. була відхилена, як і пропозиції інших двох учасників. Отже, ФОП Ізотов Дмитро Дмитрович своєю участю у торгах не спричинив та не міг спричинити жодного антиконкурентного впливу на результати торгів, а також конкурентних переваг для переможця торгів.
Також позивач зазначає, що з оскаржуваного рішення неможливо встановити яким чином було розраховано штрафні санкції, що унеможливлює встановлення законності їх нарахування. В розділі 7 рішення вказано, що відповідно до частини другої статті 52 Закону, за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання віл реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Також у вказаному розділі рішення наявне посилання на підпункт 2 пункту 4 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14 грудня 2023 року №22-рп відповідно до якого штраф накладається у розмірі до 30 відсотків від суми очікуваної вартості торгів. Позивач зазначає, що в рішенні не конкретизовано, ні відсотка, ні норми на підставі якої накладено штраф. Крім того, при визначенні розміру штрафу відповідач виходив з того, що узгоджені дії учасників конкурсних процедур (торгів, тендерів тощо), спрямовані на досягнення узгодженого між ними результату, належать до категорії найбільш шкідливих антиконкурентних узгоджених дій, оскільки в таких випадках вибір для замовника обмежений лише поданими пропозиціями і змова учасників призводить до порушення права замовника на придбання товару за ціною, сформованою в умовах конкуренції, що, у свою чергу, має результатом необґрунтовані перевитрати (нераціональне витрачання) публічних коштів. Позивач зазначає, що відповідач необгрунтовано застосував найвищу ставку штрафу.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону "Про Антимонопольний комітет України" постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.
Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Статтею 5 цього Закону передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.
Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з п. 1 ст. 50 вказаного Закону одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Частиною 1 ст. 6 цього Закону визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 50 вказаного Закону).
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
У рішенні Відділення встановлено ряд обставин підтверджених зібраними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), а саме: використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси для подачі пропозицій; використання ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. однієї і тієї ж самої ІР-адреси під час входу в аукціон у Торгах; керування ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. своїми рахунками в банку за допомогою системи «Клієнт-банк» з однієї і тієї ж самої ІР-адреси; послідовність дій у часі при подачі ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О.М. тендерних пропозицій; не подання ФОП Ізотовим Д.Д. всіх необхідних документів у складі своєї тендерної пропозиції; зазначення у складі тендерних пропозицій ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. одного й того самого транспортного засобу.
Зокрема, під час розгляду справи №54/80-25 Відділенням було встановлено таке.
ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. здійснювали подачу тендерних пропозицій у Торгах, приймали участь в аукціоні, керували своїми рахунками в Акціонерному банку «Південний» та входили до своїх електронних скриньок з однієї і тієї ж IP-адреси, а саме: НОМЕР_2 .
Відповідно до веб-сайту у мережі Інтернет https://2ip.ua/ua/services/information-service/whois, провайдером до пулу яких входить вищезазначена ІР-адреса НОМЕР_2 є товариство з обмеженою відповідальністю «Контент делівері нетворк» (далі - ТОВ «Контент делівері нетворк»); ТОВ «Контент делівері нетворк» листом від 07.02.2025 07 № /02-2025 (вх. № 54-01/451 від 07.02.2025) повідомило, що кінцеве обладнання споживача, яке використовувало ІР-адресу НОМЕР_2 в період часу з 01.06.2020 по 31.12.2022 фактично знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 . Користувач кінцевого обладнання, яке використовувало ІР-адресу НОМЕР_2 при підключенні до телекомунікаційної мережі за вказаною адресою усно повідомив про себе: « ОСОБА_1 , конт. Тел. НОМЕР_3 ».
Згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про шлюб від 16.09.2017 №00136363481 ОСОБА_2 є чоловіком Тарасової Оксани Миколаївни (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 05.06.2025 №00051616529).
Відповідно до наданих пояснень ФОП Тарасова Є.Ю., наданих листом від 13.06.2025 б/н (вх. №54-01/1943 від 16.06.2025) квартира АДРЕСА_2 перебувала у власності ОСОБА_2 , укладених договорів із Відповідачамизазначений суб'єкт господарювання не мав. У період підготовки та проведення Торгів зазначена квартира була обладнана точкою wi-fi доступу до мережі Інтернет, вхід до якої був вільний.
Тобто, ФОП Ізотов Д.Д. та ФОП Тарасова О.М. під час підготовки та участі у Торгах, здійснювали дії з ІР-адреси НОМЕР_2 , яка використовувалась ФОП Тарасовим Є.Ю., який є чоловіком ФОП Тарасової О.М.
Отже, ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. подавали свої тендерні пропозиції для участі у Торгах завчасно в один день послідовно, спочатку ФОП Ізотов Д. Д.. а через 11 хв. ФОП Тарасова О. М., що в свою чергу свідчить про координацію їх дії під час подачі пропозицій у Торгах.
За результатами аукціону, ФОП Ізотовим Д.Д. запропоновано найбільш економічно вигідну пропозицію за результатом проведення аукціону, але протоколом щодо прийняття рішення уповноваженої особи Замовника від 12.04.2021 №439 цю тендерну пропозицію відхилено у зв'язку з тим, що вона не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації згідно статті 16 та пунктам 1, 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: у ФОП Ізотова Д.Д. (відсутня заповнена форма тендерної пропозиції відповідно до Додатку 1 до тендерної документації; відсутній погоджений проєкт договору відповідно до Додатку 5 до тендерної документації; відсутня довідка про виконання аналогічного договору відповідно до Додатку 2 до тендерної документації; відсутні копії посвідчення про якість товару (Додаток 4 до тендерної документації)).
Суб'єкт господарювання - учасник торгів, який має намір отримати перемогу у торгах, мав би подавати повний пакет документів на торги, оскільки в разі не подання документів, визначених замовником така пропозиція може бути відхилена замовником, що і відбулось у Торгах із пропозицією ФОП Ізотова Д.Д.
Тобто, ненадання ФОП Ізотовим Д.Д., повного пакету документів, передбачених тендерною документацією Замовника, свідчить про відсутність у нього наміру отримання перемоги у цих Торгах та вказує на наявність попередніх домовленостей між ФОП Ізотовим Д. Д. та ФОП Тарасовою О. М. щодо їх участі в Торгах.
Для участі у Торгах у складі тендерних пропозицій ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. надали довідки про наявність обладнання та матеріально-технічної бази: ФОП Ізотовим Д.Д. від 06.02.2021 №10; ФОП Тарасовою О.М. від 30.03.2021 №4.
У обох учасників серед найменування обладнання та матеріально-технічної бази зазначено автомобіль ГАЗ 330210, державний номер НОМЕР_4 .
Зазначений автомобіль, ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. планували використовувати відповідно до договорів на надання транспортних послуг, укладених із фізичною особою - підприємцем Резниченком Олександром Юрійовичем (ФОП Ізотов Д.Д. від 24.12.2020 №24/12/20-3; ФОП Тарасова О.М. від 26.12.2020 №26/12/20-2).
Отже, ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. планували використовувати для постачання товару у Торгах автотранспортні послуги, укладені з одним і тим самим суб'єктом господарювання (ФОП Резниченком О.Ю.) за які вони у період підготовки та участі у Торгах (у I-II кварталах 2021 року) не здійснювались розрахунки, що підтверджується інформацією отриманою від ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 11.06.2025 №28082/5/04-36-12-03-13 (вх. №54- 01/530кі від 13.06.2025).
Отже, той факт, що ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. для постачання продукції, яка була предметом Торгів планували використовувати один й той самий автомобіль свідчить про наявність умов для обміну інформацією, зокрема, внаслідок необхідності погодження між собою дати, часу, тривалості використання цього транспортного засобу у своїй господарській діяльності, як до участі в Торгах так і під час їх проведення.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (арк.с. 49-175).
З огляду на вищевикладене, суд погоджується із Відповідачем в тому, що ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. під час підготовки пропозицій у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником Торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для них результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи вищевикладене, така поведінка ФОП Ізотова Д. Д. та ФОП Тарасової О.М. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Для встановлення факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій достатньо довести наявність факту обміну важливою інформацією між підприємствами-конкурентами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються, зокрема за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Тобто, цим Законом передбачено, що суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію.
Справжність змагання при проведенні тендерних процедур закупівель забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях тендерних торгів. Забезпечити таку таємність можливо лише при умові, що учасники торгів під час підготовки своїх тендерних пропозицій формують свої пропозиції самостійно, незалежно від інших учасників.
Забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції є метою Закону України "Про публічні закупівлі" (Постанова Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/5655/20)
Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб'єктів ринку, зокрема при укладанні ними угод в якій-небудь формі; прийнятті об'єднанням рішень в якій-небудь формі, створенні суб'єкта господарювання, метою або наслідком якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, які створили вказаний суб'єкт, або між ними і новоствореними суб'єктами господарювання (Постанова Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/367/19).
При цьому, обмін інформацією та координація поведінки суб'єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутністю прямих доказів таких дій. Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18 та у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/5655/20.
Відмова суб'єктів господарювання від самостійності при прийнятті рішень у процесі економічного змагання, тобто конкуренції розуміється як "узгодження".
За загальним правилом одним із основним принципів господарського судочинства є змагальність пресу, що закріплено у статті 13 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, стандарт доказування це процес доведення наявності або відсутності юридично значущих фактів за результатом чого можливого встановити існування обставини.
Справам про захист економічної конкуренції притаманний другий стандарт доказування "баланс вірогідностей", який закріплено у статті 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Крім того, недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону (правова позиція, наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/13451/20).
Для визнання органами Антимонопольного комітету України вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу та призводить до спотворення результатів торгів.
Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.
Отже, позовні вимоги ФОП Ізотова Д.Д. суд визнає необгрунтованими, оскільки Рішення Відповідача доводиться матеріалами справи. Водночас Позивач жодних спростовуючих доказів не надав.
Вказані факти у їх сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про те, що ФОП Ізотов Д. Д. та ФОП Тарасова О. М. узгодили свою поведінку як до-, під час участі так і після участі у Торгах.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону, за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Згідно з частиною восьмою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порядок визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюється нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України.
Розділом III Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14 грудня 2023 року №22-рп, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 січня 2024 року за №123/41468 (далі - Порядок визначення розміру штрафу) передбачено, що визначення розміру штрафу здійснюється такими етапами:
визначення базового розміру штрафу;
коригування розміру штрафу з урахуванням обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу та збільшують або зменшують розмір штрафу порівняно з базовим розміром штрафу;
визначення граничного розміру штрафу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу IV Порядку визначення розміру штрафу, визначення базового розміру штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, базовий розмір штрафу встановлюється в розмірі до 30 відсотків від суми договору, укладеного за результатами торгів, аукціону, конкурсу, тендеру, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення, з урахуванням обставин справи, а в разі визнання торгів, аукціону, конкурсу, тендеру такими, що не відбулися, - у розмірі до ЗО відсотків від суми очікуваної вартості торгів, конкурсу, тендеру або початкової ціни реалізації лота під час проведення аукціону, з урахуванням ступеня негативного впливу на конкуренцію, інтереси замовника, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи.
За результатами Торгів Замовником укладено договір із ФОП Тарасовою О.М. від 27.04.2021 №250-21 на суму 96 500,00 грн.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку, розмір доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф, відповідно до якого визначається граничний розмір штрафу, визначається:
1) на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем;
2) на підставі відомостей, визначених формою №2 "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)", наведеною в додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.
Для з'ясування інформації щодо доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік направлявся відповідний лист від 24.07.2025 № 54-02/3159е (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601174056246), який повернувся до Відділення з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 13.05.2025 №22643/5/04-36-24- 02-08 (вх. №54-01/377кі від 13.05.2025) надало інформацію щодо доходу ФОП Ізотова Д. Д. за 2024 рік - 2 165,24 тис грн.
Під час визначення розміру штрафу адміністративною колегією Відділення було враховано, що узгоджені дії учасників конкурсних процедур (торгів, тендерів тощо), спрямовані на досягнення узгодженого між ними результату, належать до категорії найбільш шкідливих антиконкурентних узгоджених дій, оскільки в таких випадках вибір для замовника обмежений лише поданими пропозиціями і змова учасників призводить до порушення права замовника на придбання товару за ціною, сформованою в умовах конкуренції, що, у свою чергу, має результатом необґрунтовані перевитрати (нераціональне витрачання) публічних коштів.
Під час розгляду справи №54/80-25 не встановлені обставини, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу та збільшують або зменшують його порівняно з базовим, відповідно до переліку, визначеного розділом V Порядку визначення розміру штрафу.
Отже, ураховуючи приписи частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» граничний розмір штрафу для ФОП Ізотова Д. Д. (десять відсотків доходу (виручки) за 2024 рік - 216 524,00 грн.
В той же час частиною шостою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (68000 грн) приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2021 у справі №910/10017/19 зазначено, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не визначає додаткових обставин, що мають враховуватися у визначенні розміру штрафу.
З урахуванням підпункту 2 пункту 4 розділу ІV Порядку визначення розміру штрафу на ФОП Ізотова Д. Д. було накладено штраф у розмірі 30 відсотків від вартості договору від 27.04.2021 №250-21 на суму 96 500,00 грн, а саме 28 900 грн.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, дослідивши надані сторонами докази у справі, господарський суд доходить висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування повністю або частково Рішення, не доведено порушення або неправильного застосування Відділенням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/131-р/к від 30.10.2025 відносно Фізичної особи-підприємця Ізотова Дмитра Дмитровича є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для його скасування.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ізотова Дмитра Дмитровича до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.10.2025р. № 54/131-р/к по справі №54/80-25 та зобов'язання адміністративну колегію Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути справу з урахуванням висновків суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано - 30.03.2026.
Суддя Н.Г. Назаренко