30.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/5487/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Джепи Ю.А., суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 (повний текст рішення складено 26.12.2025) у справі № 904/5487/25 (суддя Іванова Т.В.)
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе), будинок 1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 4959,38 грн
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 у справі № 904/5487/25 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4959,38 грн задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 4211,10 грн інфляційних втрат, 748,28 грн 3% річних та 3028,00 грн судових витрат по сплаті судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» через електронний суд подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 у справі №904/5487/25, судові витрати покласти на позивача.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд неправильно визначив момент виникнення грошового зобов'язання та, відповідно, початок перебігу прострочення.
Апелянт вказує, що між сторонами існував спір щодо підстав і розміру нарахованих платежів за користування вагонами, який був вирішений лише у судовому порядку у справі №904/5562/24, тому до набрання рішенням законної сили обов'язок зі сплати відповідної суми не вважався узгодженим і таким, що підлягає виконанню. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання до 29.04.2025, а отже нарахування інфляційних втрат і 3% річних за період до цієї дати є безпідставним.
Скаржник також наголошує, що ані умовами договору, ані спеціальними правилами розрахунків не визначено строк оплати у випадку наявності спору або непідписання розрахункових документів, що виключає можливість встановлення прострочення до моменту визначення судом дійсного розміру заборгованості.
Скаржник зазначає, що у подібних правовідносинах обов'язок сплати та відповідальність за ст. 625 ЦК України виникають лише після встановлення судом розміру боргу. Апелянт вказує, що позивач неправомірно здійснив нарахування з дати, коли зобов'язання ще юридично не існувало, а суд першої інстанції не врахував ці обставини, неповно дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.
Спір у справі виник у зв'язку із нарахуванням позивачем 748,28 грн 3% річних та 4211,10 грн інфляційних втрат у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором від 30.06.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/5562/24.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/5562/24 задоволено позов повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 41 828, 28 грн, збір за зберігання вантажу в розмірі 1 710, 00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/5562/24 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- 13.11.2017 укладено договір між позивачем та відповідачем № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг-головний, Кривий Ріг, Новоблочна регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця";
- у вересні 2024 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" порожні власні вагони;
- на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції країни 15.03.1999р. за № 165/3458, спірні вагони було затримано за наказом № 201 від 12.09.2024 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний з вини одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг";
- наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами;
- за фактом затримки станцією Кривий Ріг - Сортувальний у порядку, передбаченому пунктами 9.10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №44 від 12.09.2024, № 43 від 12.09.2024; акт загальної форм ТУ-23 №15194 від 12.09.2024;
- на станції Кривий Ріг-Головний, відповідно до п.4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття вагонів на станцію призначення та готовність їх подавання під навантаження, про що зроблено відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Окрім цього, повідомлення одержувача про прибуття вантажу підтверджується відмітками у графі 49 накладних внутрішнього сполучення та графі 35 накладних міжнародного сполучення (Е-повідомлення);
- після повідомлення залізницею вантажовласника про готовність подавання вагонів під навантаження, вагони своєчасно не забиралися одержувачем на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №6118 від 12.09.2024, 6126 від 12:09.2024, №6129 від 12.09.2024, №6131 від 12.09.2024, №6136 від 12.09.2024, №6138 від 12.09.2024, №6146 від 12.09.2024, №6154 від 12.09.2024, №6161 від 12.09.2024, №6181 від 12.09.2024, №6170 від 12.09.2024, №6192 від 13.09.2024, №6206 від 13.09.2024, №6364 від 16.09.2024, №6365 від 16.09.2024, №6374 від 17.09.2024, №6375 від 17.09.2024, №6383 від 17.09.2024, №6414 від 17.09.2024, №6418 від 17.09.2024, №6425 від 18.09.2024, №6426 від 18.09.2024, №6451 від 18.09.2024, №6453 від 18.09.2024, №6460 від 19.09.2024, №6469 від 19.09.2024;
- за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№15099155, 16099156, 16099157, 16099158, 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 22099003 в загальній сумі 43538,28 грн. (з ПДВ);
- відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" було підписано із запереченням, згідно якого відповідач не визнає своєї вини в затримці та посилається при цьому на п.6.1 Договору про надання послуг, однак це порушує вимоги ст.46 Статуту залізниць України;
- залізницею було оформлено відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розраховано плату за користування спірними вагонами в сумі 41828,28 грн. та збір за зберігання вантажу в розмірі 1710,00 грн, що підлягає стягненню з Комбінату. Документи, додані до позовної заяви, повністю доводять вину Відповідача в затримці вагонів, правомірність нарахування плати за користування та безпідставність викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням обставини (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 41 828,28 грн - плати за користування вагонами та 1710,00 грн - збору за зберігання вантажу) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/5562/24 виконано відповідачем добровільно 21.04.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 21.04.2025, згідно з яким відповідач сплатив борг у загальному розмірі 43 538,28 грн.
Зі змісту рішення у справі №904/5562/24 слідує, що відповідач, не маючи належних підстав, поставив заперечення у відомостях ф. ГУ-46 №№ 15099155, 16099156, 16099157, 16099158, 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 22099003, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів у строк, визначений договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами)).
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 748,28 грн та інфляційні втрати у сумі 4 211,10 грн.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19.
Не потребують доведення преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №916/1041/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно застосував положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиційності обставин, встановлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/5562/24.
У зазначеному рішенні, яке набрало законної сили, встановлено факт надання послуг, правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а також обов'язок відповідача зі сплати відповідних сум.
Щодо посилання скаржника на відсутність строку виконання грошового зобов'язання, колегія суддів не покладає їх в основу висновків у справі з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги обставини, встановлені рішенням у справі №904/5562/24, яке набрало законної сили, відповідач підписав вищевказані відомості плати за користування вагонами із запереченнями.
Вказане унеможливило списання залізницею плати за користування вагонами за відомостю плати за користування вагонами. При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 Договору обов'язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 Договору.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Звідси, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Отже, посилання скаржника на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки.
Згідно з положеннями статей 626, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відтак погоджений сторонами порядок розрахунків, включаючи строки підписання первинних документів та механізм списання коштів, є обов'язковим для сторін і підлягає застосуванню при визначенні моменту виникнення прострочення.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо підписання документів без заперечень, що підтверджується матеріалами справи, унеможливило своєчасне списання коштів та отримання їх позивачем, що свідчить про порушення зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України та наявність прострочення відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.
Доводи апелянта щодо відсутності вини також не приймаються до уваги, оскільки за приписами статті 614 Цивільного кодексу України вина боржника презюмується, а у випадку прострочення грошового зобов'язання застосування відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України не залежить від наявності чи відсутності вини боржника.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції правильно застосував частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування, як неодноразово роз'яснював Верховний Суд, є способом захисту майнового права кредитора та мають компенсаційний характер, спрямований на відшкодування знецінення грошових коштів і компенсацію за їх користування боржником.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та обставин справи, зокрема, з огляду на підтвердження факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (зі сплати за користування вагонами та зберігання вантажу) та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, у позивача виникло право для нарахування сум, у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 748,28 грн та інфляційних втрат у сумі 4 211,10 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 у справі № 904/5487/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 у справі № 904/5487/25 - залишити без змін.
3. Понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
Ю.В. Фещенко